Єдиний унікальний номер 261/6185/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3750/2014
Іменем України
12 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Санікової О.С.
суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.
при секретарі: Хохулі М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петровський посад» про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 20 березня 2014 року, -
В жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Петровський посад» (далі - ОСББ «Петровський посад») про стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він з 03 березня 2011 року працював у відповідача за сумісництвом на посаді управителя (керуючими справами). 07 червня 2013 року звільнився за угодою сторін. При звільненні відповідач не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані відпустки за період роботи з 2011 по 2013 роки в розмірі 3650,70 грн.
Просив суд стягнути з ОСББ «Петровський посад» на його користь 3650,70 грн. заборгованості за невикористані відпустки за період роботи з 2011 по 2013 роки та середній заробіток за час затримки розрахунку.
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 20 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСББ «Петровський посад» відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що судом при розгляді справи не в повному обсязі досліджено обставини перерахування податків, єдиного соціального внеску, податку з прибутків фізичних осіб відповідно до дати виплати; не встановлено обставини розрахунку з позивачем 11 червня 2013 року. Суд не звернув уваги на те, що накази про прийняття його на роботу та про звільнення оформлені з порушенням вимог закону. Також судом не прийнято до уваги обставини щодо того, що позивач працював за сумісництвом і його посадовий оклад до обтяження податком складав 2440,81 грн.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
Представник ОСББ «Петровський посад» Олійник І.В., яка діє на підставі довіреності, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в цій статті, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації кошти у визначені ст. 116 КЗпП України строки, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
Судом встановлено, що згідно наказу № 1 від 03 березня 2011р. ОСОБА_1 був прийнятий на посаду управителя (керуючим справами) ОСББ «Петровський посад» з 03 березня 2011 року.
Наказом № 1-к від 30 квітня 2012 року ОСОБА_1 звільнений з посади управителя (керуючого справами) 30 квітня 2012 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Наказом № 2-к від 01 червня 2012 року позивач ОСОБА_1 вдруге прийнятий на роботу за сумісництвом управителем (керуючим справами) ОСББ «Петровський посад» з 01 червня 2012 року.
07 червня 2013 року наказом № 1-к від 07 червня 2013 року ОСОБА_1 звільнений з посади управителя (керуючого справами) 07 червня 2013 року за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.
Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України, оплата праці при роботі за сумісництвом здійснюється за фактично виконану роботу. При цьому виконана за сумісництвом робота повинна бути відображена в документах первинного бухгалтерського обліку, до яких відносяться табель обліку робочого часу та інші документи.
Згідно чинного трудового законодавства, працівник, який уклав трудовий договір на роботу за сумісництвом, перебуває у трудових відносинах з підприємством, установою, організацією, фізичною особою і тому має право на оплачувану щорічну відпустку.
З наданих відповідачем до матеріалів справи табелів обліку використання робочого часу працівників ОСББ «Петровський посад» за травень - червень 2013 року вбачається, що ОСОБА_1 на протязі травня - червня 2013 року працював не повний робочий день: 1,5-2 години в день ( а.с. 32,35).
Як убачається з довідки, наданої ОСББ «Петровський посад» від 20 листопада 2013 року ОСОБА_1, який працював на підприємстві відповідача з 01 червня 2012 року по 07 червня 2013 року за сумісництвом та займав посаду управителя (керуючого справами) були нараховані та здійснені наступні виплати: заробітна плата за травень 2013 року у розмірі 724,32 грн., за червень 2013 року - 206,08 грн., компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1536,29 грн., а всього - 2466,66 грн. ( а.с.28).
Вказана довідка підписана посадовими особами підприємства, а саме головою правління та бухгалтером підприємства, містить печатку підприємства.
Згідно довідки наданої ОСББ «Петровський посад» від 03 лютого 2014 року з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок за період роботи з 01 червня 2012 року по 07 червня 2013 року заборгованості із виплати компенсації за невикористану відпустку та заробітної плати немає.
Крім того, надані суду відповідачем табель обліку використаного робочого часу за квітень 2011 року, розрахунково-платіжні відомості за квітень 2012 року, довідка ОСББ «Петровський посад» від 03 лютого 2014 року, згідно якої ОСОБА_1 за квітень 2012 року були нараховані та здійснені наступні виплати: заробітна плата за квітень 2012 року у розмірі 901,96 грн., компенсація за невикористану відпустку у розмірі 1098,04 грн., всього - 2000,00 грн., довідка відповідача про проведення повного розрахунку з ОСОБА_1 за період роботи з 03 березня 2011 року по 30 квітня 2012 року також свідчать про відсутність заборгованості за невикористану відпустку при звільненні позивача 30 квітня 2012 року.
Актом планової перевірки ОСББ «Петровський посад» від 13 серпня 2012 року управлінням Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька встановлено, що за період з січня 2011 року по жовтень 2011 року підприємство не нараховувало заробітну плату жодному працівнику, також не нараховувалась заробітна плата у травні 2012 року ОСОБА_1 (додатки №7,8). Порушень з цього приводу під час перевірки не встановлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд правильно дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду Донецької області, стосовно того, що позивачем не надано достатніх та безспірних доказів щодо наявності у відповідача перед ним заборгованості по виплаті грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки.
Доводи апелянта про те, що сплачені йому суми в якості в якості компенсації за невикористану відпустку, насправді є його заробітною платою за виконану роботу у травні 2013 року та квітні 2012 року, на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та не є підставою для скасування або зміни рішення, оскільки вони спростовані наданими суду документами бухгалтерського обліку, доказів на спростовування вказаних обставини, позивачем не надано.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 заперечує законність наказів про його прийняття на роботу та про звільнення та з цими наказами пов'язує неправильне нарахування йому заробітної плати та компенсації за відпустку. Проте апеляційний суд, вивчивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення представника позивача в судовому засіданні апеляційного суду, приходить до висновку про необґрунтованість доводів апелянта, оскільки зазначені накази ОСОБА_1 не оскаржені.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції було допущено неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 20 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: