Єдиний унікальний номер 259/954/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1856/2014
Іменем України
07 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Курило В.П.,
суддів: Барсукової О.І., Космачевської Т.В.,
при секретарі : Бакунець Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою
за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім»
на заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2013 року, -
В лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (далі - ПрАТ «УСД») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 10 липня 2012 року біля 10 години 20 хвилин на автодорозі Макіївка-Харцизьк сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю авто НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та авто НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. В наслідок механічних пошкоджень автомобіля ОСОБА_1 було завдано матеріальну шкоду. Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03 вересня 2012 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_2 є страхувальником ПрАТ «Український Страховий Дім» на умовах обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів. Відповідно поліса № АВ/1187550 від 02 лютого 2012 року страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду спричинену життю та здоров'ю - 100 000 грн., за шкоду спричинену майну - 50 000 грн., передбачений розмір безумовної франшизи - 510 грн.
Висновком автотоварознавчого дослідження сума загальної шкоди спричиненої позивачу в наслідок вказаного вище ДТП складає 52276,07 грн. , вартість дослідження - 600 грн. У зв'язку з чим загальна сума матеріальної шкоди складає - 52366,07 грн. (загальний розмір шкоди - франшиза 510грн.). Таким чином суми страхового відшкодування (ліміту відповідальності 50000 грн.) є недостатньо для повного відшкодування шкоди страховою компанією, у зв'язку з чим різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, здійсненим страховою компанією повинна відшкодувати особа вина у ДТП, тобто відповідач ОСОБА_2 Крім того, позивачу стало відомо, що з суми страхового відшкодування буде утримано ПДВ, а тому сума страхового відшкодування буде складати - 44144,47 грн. У зв'язку з чим ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь 9241,60 грн.( 52876,07грн. - 44144,47грн. + 510грн).
Страховою компанією матеріальну шкоду не відшкодовано.
Крім того, діями відповідачів їй було завдано моральну шкоду, розмір якої позивач оцінює виходячи з тривалості та глибини душевних страждань, суттєвих порушень своїх життєвих зв'язків та нервових переживань з приводу неможливості поновити свій автомобіль та користуватися ним, у зв'язку з відсутністю компенсаційних виплат з боку відповідачів. Все це негативно вплинуло на здоров'ї позивачки, а тому просила стягнути з відповідачів 50 000 грн. у рівних частинах.
Просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 9241,60 грн., моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн., витрати на правову допомогу, а також всі судові витрати, з відповідача ПрАТ «УСД» на свою користь страхове відшкодування в сумі 44144,47 грн., пеню за кожен день прострочки з розрахунку подвійної ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня та моральну шкоду в розмірі 25000,00 грн.
Заочним рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9241,60 грн., на відшкодування моральної шкоди - 2000 грн. та судові витрати в сумі 114,70 грн., а всього 19356 грн. 30 коп. З ПрАТ «УСД» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди стягнуто 44144 грн. 47 коп. Вирішено питання щодо судового збору. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про скасування заочного рішення суду в частині стягнення з нього грошових коштів, відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для винесення заочного рішення. Суд першої інстанції при визначенні розміру завданої позивачу матеріальної шкоди невірно виходив із оцінки № 29/08 -ІМ від 29 серпня 2012 року що виконано суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5
В апеляційній скарзі ПрАТ «УСД» просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про зміну заочного рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2013 року в частині стягнення з ПрАТ «УСД» грошових коштів, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПрАТ «УСД» на користь ОСОБА_1, має бути зменшена на суму франшизи. Оскільки позивачем не надано ніяких документів щодо проведення та оплати відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу платником ПДВ, то сума регламентованої виплати має бути також зменшена на 20 відсотків ПДВ. Згідно калькуляції № 958 від 26 липня 2012 року, що є додатком звіту 238/12-07 від 26 липня 2012 року сума збитку з ПДВ складає 44144,47 грн., а без ПДВ - 36787,06 грн.
В судовому засіданні апеляційного суду представник ПрАТ «УСД» Кравцова Н.В., яка діє на підставі довіреності, доводи апеляційної скарги ПрАТ «УСД» та апеляційної скарги ОСОБА_2 підтримала, просила їх задовольнити.
ОСОБА_2, його представник - адвокат ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ПрАТ «УСД» , просили їх задовольнити.
ОСОБА_1 проти задоволення апеляційних скарг заперечувала, просила їх відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування їй матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталося з вини ОСОБА_2, який як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за заподіяну позивачу шкоду на підставі ст. 1187 ЦК України, цивільна відповідальність якого застрахована відповідачем ПрАТ «Український страховий дім» .
Проте повністю погодитись з висновком суду в цій частині не можливо з таких підстав.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 10 липня 2012 року біля 10 години 20 хвилин на автошляху Макіївка-Харцизьк сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та «Mazda-3» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, та позивачу завдано значну матеріальну шкоду.
Постановою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 03 вересня 2012 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, яке мало місце 10 липня 2012 року (а.с. 15).
Власником автомобіля «Chevrolet Aveo» державний номерний знак НОМЕР_1 є відповідач ОСОБА_2, цивільна-правова відповідальність якого була застрахована в ПрАТ «Український страховий дім».
ПрАТ «Український страховий дім» страхове відшкодування не сплачено.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди, є необгрунтованими.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачем в обґрунтування вимог щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди було надано суду висновок експертної оцінки № 29/08-1М, з якого убачається, що на 29.08.2012 року матеріальна шкода, завдана володільцю автомобіляНОМЕР_4, складає 52276,07 грн. ( а.с.17-28).
Апеляційний суд не може визнати спроможними доводи скарг щодо не встановлення судом належним чином обсягу спричиненої позивачеві матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 1187 шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом першої інстанції правильно встановлено доведеність вини відповідача у ДТП, у зв'язку з чим у позивача виникло право звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно з поважних причин помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Позивачі для підтвердження розміру шкоди надають висновки спеціалістів, звіти про оцінку та інші документи, складені суб'єктами оціночної діяльності, та суди задовольняють позовні вимоги на підставі саме цих доказів.
Вважається, що така практика не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства, зокрема ст. ст. 57, 212 ЦПК України.
При таких обставинах, суд обґрунтовано виходив з доказів, які було надано позивачем з вказаного питання.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Висновок спеціаліста відповідно до ст. 57 ЦПК України є відповідним письмовим доказом.
Згідно висновку експертної оцінки № 29/08-1М убачається, що на 29.08.2012 року матеріальна шкода, завдана володільцю автомобіля НОМЕР_4, складає 52276,07 грн. ( а.с.17-28).
Доводи апелянтів про те, що зазначений висновок спеціаліста не є належним доказом розміру заподіяної шкоди, є необґрунтованими. Належних доказів на спростування доказів, наданих позивачем, відповідачами суду не надано. Клопотання про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи не заявлено.
Згідно ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Виходячи з того, що ліміт страхової відповідальності за страховим полісом № АВ/1187550 на шкоду, заподіяну майну складає 50 000 грн., сума франшизи -510 грн., з ПрАТ «Український Страховий Дім» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди підлягає стягненню 49490,00 грн.
Оскільки майнова шкода повинна бути відшкодована в повному обсязі, з особи, винної в ДТП підлягає стягненню різниця між визначеною висновком спеціаліста вартістю завданої матеріальної шкоди та сума франшизи ( 2786,07 грн. + 510 грн.), а саме - 2786,07 грн.
Не заслуговує на увагу довід апеляції відповідача ОСОБА_2 щодо недоведеності позивачкою завдання їй моральної шкоди, на відшкодування якої судом стягнуто з ОСОБА_2 2000 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В зв'язку із пошкодженням автомобіля позивач не міг певний час використовувати його за призначенням, вимушений був додавати додаткових зусиль для організації свого життя, шукати гроші для ремонту автомобіля, що завдавало йому моральних страждань.
Згідно ст. 22.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи, що позивач зазнала моральних страждань в зв'язку із пошкодженням його майна, що передбачено пунктом 3 частини 2 ст. 23 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача.
Доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди є необґрунтованими.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та обсяг фізичних та душевних страждань позивача, інші негативні наслідки та стягнув на її відшкодування 2 000 грн.
Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, з ПрАТ «Український Страховий Дім» на користь держави підлягають стягненню судові витрати в розмірі 494,90грн. та з ОСОБА_2 - 372,50 грн. , а також на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню з ОСОБА_2 понесені позивачем судові витрати в розмірі 114,70 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 жовтня 2013 року змінити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 49490,00 грн. та на користь держави судовий збір в розмірі 494,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2786,07 грн. та судовий збір 114,70 грн. та на користь держави 372,50 грн.
В частині спору про відшкодування моральної шкоди рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: