Єдиний унікальний номер 256/6443/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2184/2014
Іменем України
17 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Санікової О.С.,
суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.,
при секретарі: Попченко В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембер Україна», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембер Україна», до якої приєднався ОСОБА_3
на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2013 року, -
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембер Україна», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Ембер Україна» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 31 104,67 грн., а з ОСОБА_3 - 1000 грн. - на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 1000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
ТОВ «Ембер Україна» звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог відносно товариства, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначали, що суд дійшов неправильного висновку про те, що ТОВ «Ембер Україна» є власником автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2, у день ДТП їх працівник ОСОБА_3, визнаний винним у ДТП, не працював та не виконував жодних трудових обов'язків, пов'язаних з діяльністю товариства, а тому суд неправильно застосував ст.. 1172 ЦК України. Вважають, що страхових поліс на автомобіль не може бути доказом наявності права власності або права володіння на забезпечений транспортний засіб. Наполягали на тому, що ТОВ «Ембер Україна» уклало договір страхування цивільно-правової відповідальності третьої особи - ОСОБА_3 Крім того, ТОВ «Ембер Україна» не згодне з визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Mersedes-Benz SPR 208 CDI, який належав ОСОБА_1 в розмірі 75798,10 грн. До вказаної апеляційної скарги приєднався ОСОБА_3 та просив відмовити ОСОБА_4 у відшкодуванні шкоди щодо ТОВ «Ембер Україна».
В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ «Ембер України» Фінк О.Е. доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.
ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги ТОВ «Ембер України , до якої він приєднався, підтримав, просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6, яка діє на підставі довіреності, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Ембер Україна», відповідача ОСОБА_3, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним трудових (службових) обов'язків.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав ( договору оренди, довіреності тощо).
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належав автомобіль Mersedes-Benz SPR 208 CDI 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САК 561781, виданим ВРЕВ №2 м. Донецька від 03.03.2012 року ( т. 1 а.с. 6).
26 травня 2012 року о 10-30 ОСОБА_3, керуючи автомобілем Ford Transit, державний номер НОМЕР_2, у Калінінському районі м. Донецька при виїзді з другорядної дороги на головну, в порушення Правил дорожнього руху, не надав дороги та скоїв зіткнення з автомобілем Mersedes-Benz SPR 208 CDI під керуванням водія ОСОБА_2 Внаслідок ДТП автомобіль Mersedes-Benz SPR 208 CDI, власником якого є ОСОБА_1, отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_2 - тілесні ушкодження.
Постановою Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 2 липня 2012року водій ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні правопорушення відповідно до ст. 124 КПАП України ( т.1 а. с. 8).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині відшкодування матеріальної шкоди відповідно до вимог ст..1172 ЦК та стягнення з ТОВ «Ембер Україна» на користь ОСОБА_1 на її відшкодування 31104,67 грн., суд першої інстанції виходив з того, що товариство є власником автотранспортного засобу Ford Transit, а ДТП сталося з вини працівника ТОВ «Ембер Україна».
Такий висновок суду ґрунтується на вимогах закону та відповідає обставинам справи.
Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Ембер Україна» заперечує належність товариству автотранспортного засобу Ford Transit.
Проте з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 застрахована ТОВ «Ембер Україна» в ПАТ «СГ «ТАС», про що до матеріалів справи надано Поліс №АВ/2405971 від 11.01.2012 року та довідку страхувальника ( с.1 а.с.9).
Із пояснень ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду убачається, що автомобіль належить гр. ОСОБА_9, а ОСОБА_3 керував автомобілем за довіреністю від третьої особи.
Згідно наказу(розпорядження) №12 від 23 червня 2011 року ОСОБА_3 прийнято на роботу з 23 червня 2011 року заступником директора з продаж ТОВ «Ембер Україна» ( т.2 а.с.95).
Доказів п'ятиденного робочого тижня суду не надано.
Також не надано доказів щодо спростування належності автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 ТОВ «Ембер Україна» та підстав укладення страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від імені ТОВ «Ембер Україна».
Згідно висновку спеціаліста №387/06 від 21 червня 2013 року експертного авто-товарознавчого дослідження (т.1 а.с.10-21) ринкова вартість автомобіля Mersedes-Benz SPR 208 CDI на момент ДТП складає 113348,34грн.,, після ДТП - 33143,67 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування йому матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_3, який перебував в трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Ембер Україна», який як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен нести відповідальність за заподіяну позивачу шкоду на підставі ст. 1172, ст.. 1187, ст. 1194 ЦК України.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про відшкодування позивачу матеріальної шкоди відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються ЦК України.
Згідно частини 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Той факт, що ДТП сталося з вини водія ОСОБА_3 відповідачами не оспорюється. Він підтверджений і постановою Старобешівського районного суду Донецької області від 24 липня 2007 року.
Відповідно до частини 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ТОВ «Ембер Україна» на користь ОСОБА_1, на відшкодування шкоди, суд керувався позовними вимогами останнього, який визначився зі способом відшкодування завданої йому шкоди та з урахуванням страхового відшкодування.
Доводи апелянта в цій частині не ґрунтуються на законі та не є підставою для скасування або зміни рішення.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Доказів, які б спростовували належність автомобіля Ford Transit ТОВ «Ембер Україна» відповідач суду першої інстанції не надав, ухвалу суду від 04.11.2013 року про витребування доказів не виконав .
Відповідно до ст. 32.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик або МТСБУ відповідно до цього Закону не відшкодовує.
Згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. N 142/5/2092 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003р. за N 1074/839), в редакції, що діяла станом на 26 липня 2007 року, величина втрати товарної вартості (далі - ВТВ) - умовна величина зниження ринкової вартості дорожнього транспортного засобу (далі ДТЗ), відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, у порівнянні з ринковою вартістю подібного непошкодженого ДТЗ; вартість відновлювального ремонту ДТЗ - грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого ДТЗ; вартість матеріального збитку - з технічної точки зору вартісне значення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування ДТЗ з урахуванням фізичного зносу.
Відповідно до п. 8.5.1. зазначеної Методики величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження ДТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту запасних частин, які перебували в ужитку чи в ремонті.
Виходячи з зазначеного, доводи відповідача про те, що втрата товарної вартості не є прямими збитками, не заслуговують на увагу.
В решті частині рішення суду не оскаржене.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України та п.15 постанови Пленуму Верховного Суду країни від 24 жовтня 2008 року №12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення лише в оскаржуваній частині і відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини.
Проте апеляційний суд не може погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачів витрат по сплаті судового збору в солідарному порядку, оскільки такий висновок суду не відповідає вимогам закону.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст..ст.303,307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембер Україна», до якої приєднався ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2013 року в частині стягнення в солідарному порядку судового збору з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембер Україна», ОСОБА_3 змінити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ембер Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 311,05 грн., а з ОСОБА_3 - 30 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 213,60 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: