Єдиний унікальний номер 259/8382/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1850/2014
Іменем України
20 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Санікової О.С.,
суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.,
при секретарі: Пасічній О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Куйбишевської районної в м. Донецьку ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року, -
В вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: служба у справах дітей Куйбишевської районної в м. Донецьку ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 25 квітня 2009 року позивач з відповідачем перебувають у зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку Донецької області, актовий запис № 246.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В червні 2013 року відповідач залишила дитину позивачу, виїхала до Чечні, прийняла іслам і проживає в цивільному шлюбі з іншим чоловіком, забрала ощадну книжку, на рахунок якої поступали гроші на дитину.
Внаслідок розшукових дій Куйбишевського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області було встановлено, що відповідач добровільно виїхала до Чечні і просить її не турбувати та не шукати.
Відповідач не приймає участі у вихованні дитини, життям її не цікавиться.
Вихованням дитини займається позивач, дитина відвідує дитячий садок № 157 м. Донецька і проживає з батьком.
Просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 з усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття або зміни матеріального стану сторін.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи. Суд безпідставно не врахував, що коштів на утримання дитини ОСОБА_1 відповідачка не надає, відповідачем не надано доказів щодо надання їй перешкод у спілкуванні з дитиною. Крім того, суд незаконно відмовив в стягненні аліментів на дитину, оскільки в судовому засіданні встановлено, що дитина проживає з позивачем та знаходиться на його утриманні.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, його представник - адвокат ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності,проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити.
Представник органу опіки та піклування Куйбишевської районної в м. Донецьку ради в судове засідання не з'явився, надали суду заяву про розгляд справи без участі представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є в зареєстрованому шлюбі з 25 квітня 2009 року.
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідач на теперішній час мешкає за межами України і Куйбишевським РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області проведено розшукові заходи відносно неї за заявою позивача. В заяві ОСОБА_2 вказала, що добровільно покинула територію України і повертатися не збирається.
Проте, в заяві від 20 червня 2013 року на ім'я начальника Куйбишевського РВ МУ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_2 вказала, що знаходиться на території Росії, повертатися на Україну не збирається, оскільки турбується за своє життя ( а.с.27).
З матеріалів справи убачається, що мати відповідачки, ОСОБА_6, зверталась до правоохоронних органів з приводу противоправної поведінки позивача у стосовно неї та погроз, які вже мали місце після від'їзду ОСОБА_2.(т а.с.35, 37, 38-39).
З матеріалів справи вбачається, що дитина проживає з батьком, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, згідно довідки житлового органу «Азотний» ( а.с.9); довідки комунального дошкільного навчального закладу ясла-садок №157 м. Донецька ( а.с.10).
Згідно висновку Куйбишевської районної в м. Донецьку ради від 02 грудня 2014 року за №01/26/1-2058/2 орган опіки та піклування Куйбишевської районної в м. Донецьку ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ст.165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Судом першої інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.
Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позбавлення відповідачки батьківських прав на підставі ст. 164 СК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення про позбавлення батьківських прав», оскільки належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків не надано, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків суду вони не впливають та їх не спростовують.
Що стосується доводів апеляційної скарги щодо відмови в стягненні з відповідачки аліментів на утримання неповнолітньої дитини, то вони не підлягають задоволенню, оскільки не відносяться до підстав скасування або зміни рішення суду.
З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він звернувся з позовом про позбавлення відповідача батьківських прав та стягнення аліментів на підставі ст.165 СК України та одночасно просив стягнути аліменти на утримання дитини, оскільки особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини відповідно до ст.166 СК України. Тобто вимоги щодо стягнення аліментів на дитину позивач пов'язує з позбавленням відповідача батьківських прав. Оскільки в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав позивачу відмовлено, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання дитини.
Крім того, обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання врегульовано главою 15 СК України та позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з інших правових підстав.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 20 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: