73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб-сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
26 червня 2014 р. Справа № 923/501/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., при секретарі Гапоновій К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м. Херсон
про стягнення 19817868,82 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Паца В.О. - представник, довіреність №14-127 від 13.05.2014р.;
від відповідача: Колганова Ю.М. - представник, довіреність №01-4/22 від 28.05.2014р.
Суть спору: публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (відповідач) заборгованість в розмірі 19817868,82 грн., з якої: 14808942,12 грн. - сума основного боргу, 1801562,32 грн. - сума пені, 2447466,50 грн. - сума 7% штрафу, 245603,76 грн. - сума інфляційних втрат та 514294,12 грн. - сума 3% річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору №471-ПР від 28.12.2012р. купівлі-продажу природного газу, положення ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 193, 231 ГК України.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.05.2014р., продовжено строк вирішення спору по справі №923/501/14 на п'ятнадцять днів - до 01.07.2014р.
У судовому засіданні 26.06.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
У судовому засіданні 26.06.2014р. представник відповідача позовні вимоги визнав частково, надавши аналогічні пояснення, які викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема, у відзиві відповідач не заперечує проти задоволення та вважає правомірними позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу. Також посилається на ті обставини, що споживачами послуг з теплопостачання є населення, медичні та освітні заклади, бюджетні установи, інші, які мають низьку платіжну дисципліну, а підприємство має значну дебіторську заборгованість (населення - 46519200,00 грн., бюджетні організації та установи - 5882900,00 грн.). Зазначає, що ПАТ "Херсонська ТЕЦ" не компенсовано пільг, субсидій та субвенцій на загальну суму 4965940,41 грн. Також вказує, що специфіка його виробничої діяльності полягає у неможливості застосовувати до боржників такий засіб впливу, як припинення постачання послуг, а сезонність розрахунків за спожиті послуги з теплопостачання є негативним чинником, що впливає на фінансовий стан товариства. Відповідач просить в частині стягнення пені та 7% штрафу позовні вимоги задовольнити частково, зменшивши їх розмір на 50%.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Матеріали справи свідчать, що 28 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Херсонська теплоелектроцентраль" (покупець) було укладено договір №471-ПР купівлі-продажу природного газу (надалі - договір).
Згідно з п.1.1. договору, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов'язується передати у власність публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Відповідно до п.1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що продавець передає покупцеві, з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, газ обсягом до 24318 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).
Відповідно до п. 5.2. договору, ціна за 1000 куб. м. газу становить 3509,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів та транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Пунктом 6.1 договору від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу встановлено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Розділом 7 договору, передбачено відповідальність сторін.
На підставі пункту 7.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.
Згідно п. 7.2. договору, у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день простроченого платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
На виконання п. 2.1. договору, позивач протягом лютого - квітня 2013р., жовтня - листопада 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 35968000,96 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками, а саме:
- від 28.02.2013р. на суму 1004193,87 грн.;
- від 31.03.2013р. на суму 19131713,27 грн.;
- від 30.04.2013р. на суму 427933,38 грн.;
- від 31.10.2013р. на суму 3993747,02 грн.;
- від 30.11.2013р. на суму 11410413,42 грн.;
Відповідач, в порушення умов договору, не здійснив повну оплату за природний газ, у зв'язку з чим, станом на 25.03.2014р. сума основного боргу відповідача перед позивачем склала 14808942,12 грн.
Станом на день звернення позивача з позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за основним боргом становить 14808942,12 грн.
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 14808942,12 грн., відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 14808942,12 грн. є доведеними і обґрунтованими.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 1801562,32 грн. та суми 7% штрафу у розмірі 2447466,50 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 232 (ч.6) Господарського кодексу України (436-4) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (Стаття 3 Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002 ).
За поданим позивачем розрахунком, розмір пені та 7% штрафу становить 1801562,32 грн. та 2447466,50 грн. відповідно.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визнано його обґрунтованим.
Доказів погашення заявлених до стягнення сум пені у розмірі 1801562,32 грн. та 7% штрафу у розмірі 2447466,50 грн., відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення сум пені у розмірі 1801562,32 грн. та 7% штрафу у розмірі 2447466,50 грн., є доведеними.
Також, через несвоєчасне виконання зобов'язань, позивачем нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 514294,12 грн. та інфляційні витрати у розмірі 245603,76 грн. відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.
Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення сум 3% річних у розмірі 514294,12 грн. та інфляційних витрат у розмірі 245603,76 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення нарахованих сум пені та 7% штрафу на 50%, з огляду на наступне.
Посилання відповідача на відсутність його вини в несвоєчасних розрахунках, через низьку платіжну дисципліну споживачів та у зв'язку з цим, збитковістю підприємства, не є підставою для зменшення штрафних санкцій на 50%, оскільки відповідач не позбавлений права на звернення з відповідним позовом про відшкодування йому заборгованості, у встановленому законом порядку. До того ж умовами договору також не передбачено звільнення його від сплати пені та штрафу у випадку несплати населенням, медичними та освітніми закладами, бюджетними установами, іншими, послуг з теплопостачання.
Відповідно до пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування ГПК України", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Відповідачем не надано суду належних доказів в обґрунтування клопотання щодо зменшення пені та штрафу на 50%, оскільки зменшення штрафних санкцій судом вирішується з урахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансованого стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, наявності інфляційних процесів в економіці держави та інших обставин справи, які б свідчили про можливість зменшення пені.
При цьому, слід також враховувати, що за змістом частини першої статті 229 ГК України та частини першої ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.
Окрім того, ч.2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Тому, є помилковим посилання відповідача, як на підставу для зменшення штрафних санкцій заборгованість населення, медичних та освітніх закладів, бюджетних установ, інших з оплати послуг з теплопостачання, та тяжкий фінансовий стан відповідача, внаслідок чого його доводи не можуть бути підставою для зменшення штрафних санкцій на 50%.
Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (м. Херсон, Бериславське шосе, 1, код ЄДРПОУ - 00131771) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р - 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО - 300465, ідентифікаційний код - 20077720) суму основного боргу у розмірі 14808942,12 грн., суму пені у розмірі 1801562,32 грн., суму 7% штрафу у розмірі 2447466,50 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 245603,76 грн., суму 3% річних у розмірі 514294,12 грн. та 73080,00 грн. судового збору.
Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01.07.2014р.
Суддя С.В. Нікітенко