33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"26" червня 2014 р. Справа № 918/723/14
Господарський суд Рівненської області в складі судді Качура А.М. розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВІКАНТ" (м.Київ, вул . Еспланадна, 34/2, к.5)
до відповідача Приватного підприємства "ІБК "Дедал" (Рівненська область, Дубенськийр-н., с. Варковичі, вул. Шевченка, б.36)
про стягнення 31 848 грн. 88 коп.
Представники:
від позивача : Підгайна Н.Й. ( довіреність від 22.04.2014 року)
від відповідача: не зявився
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВІКАНТ" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "ІБК "Дедал" про стягнення 31848,88 грн., з яких: 30237,98 грн. основного боргу, 1336,27 грн. пені, 274,63 грн. 3%річних.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазхнчених в позовній заяві.
В судове засідання представник відповідача не зявився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про врученя поштогвого відправлення № 3301305798844.
За таких обставин, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
При винесенні рішення суд дослідив зокрема такі обставини.
01 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ВІКАНТ" (далі - позивач, постачальник) та Приватним підприємством "ІБК "Дедал" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір № 76/13 (далі - договір).
За умовами договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим договором передати у власність покупця металопродукцію (далі товар), а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар і здійснити його оплату на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається за цим договором зазначається у рахунках-фактурах постачальника (надалі рахунки-фактури), які мають силу специфікації, або в інших додатках до цього договору та визначаються у видаткових накладних.
Відповідно до пунктів 3.5. та 3.6. договору передплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі або у рахунках фактурах в розмірі 100 % вартості товару протягом 3-х банківських днів від дати рахунку фактури. Постачальник вправі відвантажити товар згідно потреб покупця без отримання попередньої оплати. При цьому покупець сплачує вартість отриманого товару та доставку протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.
Як підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 14-18) в січні 2014 року позивач поставив відповідачу продукцію згідно договру № 76/13 від 01.07.2013 року на загальну суму 288116,50 грн., в свою чергу відповідач здійснив оплату за поставлену продукцію в сумі 257878,52 грн. Оскількі відповідачем не надано суду доказів повного виконнаня свого зобовязання по оплаті за поставлений товар за договором, за таких обставин суд приходить до висновку, що за відповідачем перед позивачем залишається 30237,98 грн. боргу за неоплачений товар поставлений згідно договору №76/13.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно із статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, з урахуванням положень статтей 509, 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку виконати належним чином зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару та відсутність у відповідача права на односторонню відмову від такого зобов'язання.
Зобов'язання по оплаті отриманого від позивача товару в сумі 30237,98 грн. відповідач належним чином не виконав, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
За змістом пункту 6.3 договору, у разі порушення строків оплати за товар та строків приймання товару, указаних в пункті 3.6. договору покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної обліковоїставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За прострочення платежу, позивач керуючись пунктом 6.3 договору нарахував ввідповідачу 1336,27 грн. пені.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
А тому, нарахування пені слід проводити починаючи з дати, яка є наступною після дня, коли зобов'язання мало бути виконано, чого позивачем враховано не було.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, суд вважає що наданий розрахунок є законним обгрунтованим.
Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 3 проценти річних в розмірі 274,63 грн.
Розрахунки позивача по нарахуванню відсотків річних судом перевірено, визнано законним та обґрунтованим.
Враховуючи викладене вище, докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" про стягнення з Приватного підприємства "ІБК "Дедал" 31848,88 грн., з яких: 30 237,98 грн. основного боргу, 1336,27 грн. пені, 274,63 грн. 3 % річних. є законним, обґрунтованим, відповідачем не спростованим, а відтак таким, що підлягає до задоволення з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "ІБК "Дедал" (35612, Рівненська область, Дубенськийр-н., с. Варковичі, вул. Шевченка, б.36, код ЄДРПОУ 35505111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Вікант" (01001, м.Київ, вул . Еспланадна, 34/2, к.5, код ЄДРПОУ 31568293) 30237,98 грн. основного боргу, 1336,27 грн. пені, 274,63 грн. 3%річних та 1 827,00 грн. - витрат по оплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
повне рішення складено 01.07.2014 року
Суддя Качур А.М.