24 червня 2014 року Справа № 915/620/14
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
при секретарі Мотуз В.С.,
з участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 свідоцтво № НОМЕР_2 від 04.10.2005;
від відповідача: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/620/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Альфа-Миколаїв", провулок Парусний,11 "А", м.Миколаїв, 54025,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 55600,
про стягнення заборгованості у розмірі 23122,96 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Альфа-Миколаїв" звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 19685,03 грн. основного боргу, 2730,00 грн. штрафу за прострочення платежу, 707,93 грн. річних від простроченої суми.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу від 16.05.2012 року за № 1605/01 в частині оплати за поставлений позивачем товар.
У судових засіданнях представник позивача підтримав доводи, викладені у позові у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, позов не спростував. Ухвала господарського суду направлена на адресу відповідача: АДРЕСА_1, повернута поштовою установою до суду з відміткою "із закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:
16 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Альфа-Миколаїв" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу товару № 1605/01, у відповідності до якого позивач зобов'язався передати товар відповідачу на умовах «DDP - склад відповідача» у відповідності до правил "Інкотермс" в редакції 2000 р., місце передачі товару (місце знаходження складу відповідача) визначається сторонами у відповідному додатку (додатках) до даного договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар по кількості і якості та здійснити оплату за ціною, вказаною в додатку № 1 до договору.
У відповідності до додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 1605/01 від ТОВ ТД «Альфа-Миколаїв» (продавець) зобов'язувалось поставити СПБФО ОСОБА_2 (покупцю) товар - насіння соняшнику, у кількості 13 посівних одиниць, на загальну суму 13650,00 грн. з ПДВ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей товар.
Відповідач у відповідності до п.1. зобов'язався оплатити вартість товару наступним чином: 100% повної вартості товару у розмірі 13650,00 грн. до 01.08.2012 року в національній валюті України, яка визначається за середньозваженим курсом долара США до гривні на міжбанківському ринку України на день платежу.
Згідно з п.п.5.1., 5.3. договору, відповідач здійснює оплату товару за ціною, та у строки, що зазначені у додатку № 1 до договору.
На виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної №353 від 16.05.12 року позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 13650,00 грн. (а.с.11-12)
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, отримавши вищевказаний товар, про що свідчить печатка на видатковій накладній №353 та підпис ОСОБА_2, який діяв за довіреністю №7 від 16.05.2012 року, оплату за поставлений товар не здійснив.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому судом враховано, що сторони в договорі в п.5.2. визначили інший порядок визначення суми сплати у гривнях, відповідно до якого, оплата вартості товару здійснюється покупцем у національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США на міжбанківському валютному ринку України на день, що передує дню здійснення платежу, зафіксованого на момент закриття торгів, згідно даних сайту: http: //fimonitor.com.ua/.
Згідно умов додатку № 1 до договору, грошовий еквівалент зобов'язання у 13650,00 грн. було визначено сторонами у іноземній валюті у сумі 1698,45 доларів США, виходячи з курсу продажу долару США на міжбанківському валютному ринку України до гривні на день підписання договору (8,037 гривень за 1 долар США).
Враховуючи вищевикладене та оскільки Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не виконані зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню повністю, який станом на момент розгляду справи складає 19685,03 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання, нарахованих за період з 01.08.2012р. -24.04.2014р. у сумі 707,93 грн., штрафу за прострочення платежу у розмірі 2730,00 грн., то слід зазначити наступне.
Дана вимога основана на умовах укладеного сторонами договору (п.8.6), у відповідності до якого, відповідач, в разі несвоєчасної оплати вартості товару сплачує позивачеві штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару, зазначеної у відповідному додатку в гривнях. Пунктом 8.2.сторони також передбачили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій становить три роки.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 4 та частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Судом також було перевірено правильність нарахування позивачем суми трьох процентів річних за період з 01.08.2012р. -24.04.2014р. за допомогою програми "Законодавство" версія 2.8.6.
Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних за допомогою програми "Законодавство" версії 2.8.6 судом було встановлено, що позовні вимоги в частині нарахування трьох відсотків річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 707,46 грн., а в частині нарахування штрафу позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 2730,00 грн.
Господарський суд також дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на послуг адвоката у розмірі 1300,00 грн. підлягає задоволенню, з огляду на таке.
На обгрунтування зазначеної суми витрат на адвокатську допомогу позивач надав договір про надання послуг і представництво від 23.04.2014 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2 від 04.10.2005 року, видатковий касовий ордер від 30.04.2014 року.
Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (редакція з 01.02.2005 року) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. (Пункт 10 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду № 04-5/609 від 31.05.2002 року).
За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договору, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 55600, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Альфа-Миколаїв", провулок Парусний,11 "А", м.Миколаїв, 54025, ідентифікаційний код 36317449, основного боргу у розмірі 19685 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 03 коп., 2730 (дві тисячі сімсот тридцять) грн. 00 коп. штрафу, 707 (сімсот сім) грн. 46 коп. трьох процентів річних, 1300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. витрат на послуг адвоката, та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.М.Коваль
Рішення підписано 27.06.14р.