26 червня 2014 року Справа № 915/502/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед»
08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9
до відповідача: Миколаївська обласна лікарня-заклад комунальної власності області
54058, м. Миколаїв, вул. Київська, 1
про: стягнення заборгованості в сумі 1 976 479,65 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: Кузьменко С.М., за довіреністю;
Від відповідача: Немодрук О.І., за довіреністю.
Позивач 11.04.14 р. звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог від 26.06.14 р.) стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1 749 500,00 грн., 187 196,50 грн. - інфляційні втрати, 130 853,01 грн. - пені та 84 119,79 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 175 про закупівлю товарів за державні кошти від 31.07.2012 р., видаткових накладних № СФ-00053 від 03.09.12 р., № 0104 від 15.10.12 р., довіреностей, актів здавання-прийняття медичного обладнання від 04.09.12 та 15.10.12 р., рахунків-фактур, виписок з рахунку позивача, норм ст.ст. 509, 692, 530, 599, 691, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 265, 216 Господарського кодексу України та мотивовані порушенням відповідачем умов договору, а саме - порушення строків оплати за одержаний товар.
Відповідач в своїх письмових поясненнях (15.05.14 р.) просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову посилаючись на умови пунктів 3.1, 3.3 договору № 175 від 31.07.12 р., на дефіцит бюджетних асигнувань, мотивуючи тим, що, по-перше, обласна лікарня має фактичну кредитну заборгованість по субвенції вітчизняного виробника в сумі 1 749 500,00 грн. у тому числі зареєстровану 1 749 500,00 грн., яка рахується по бухгалтерському обліку на балансі лікарні, а рентгенівський апарат на 3 робочих місця (комплекси рентгенівські діагностичні «Медикс») знаходиться у КУ «Вознесенська ЦРЛ». По-друге, за платіжним дорученням від 27.11.2012 р. № 3012 не відбулось перерахування коштів в сумі 1 749 500,00 грн. до ТОВ «Ілатанмед» в 2012 році, внаслідок не проведення платежів головним управлінням Державної казначейської служби України в Миколаївській області через відсутність фінансового підкріплення головним Держказначейством України.
26.06.2014 року за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -
встановив:
31 липня 2012 року між сторонами був укладений договір № 175 «на закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти» згідно з предметом якого позивач, як продавець, зобов'язався у вересні - грудні 2012 року поставити покупцю устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне, а відповідач, як покупець, зобов'язався - прийняти та оплатити такі товари.
Найменування товару (далі - товар) - устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне - 33.10.1.
Кількість товарів, що поставляються за ним договором - 2 лоти, відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п. 1.2).
Згідно специфікації це: Лот № 1 - рентгенівський апарат 3 робочих місця (комплекси рентгенівські діагностичні «Медикс», виробник: фірма «Крас» у формі ТОВ, Україна, 2012р.) - 1 од., ціна за одиницю - 1 749 500,00 грн.; Лот № 2 - рентгенівський апарат 2 робочих місця (цифровий) (комплекси рентгенівські діагностичні «Медикс», виробник: фірма «Крас» у формі ТОВ, Україна, 2012р.) - 2 од., ціна за одиницю - 694 500,00 грн.
Ціна договору становить 3 138 500,00 грн. (без ПДВ).
За змістом п. 3.3 договору істотною умовою договору є взяття бюджетних зобов'язань покупця в межах виділених кошторисних призначень на вказані видатки в 2012 році. При цьому можливо зменшення суми договору в залежності від наявності затверджених кошторисних призначень та потреби замовника.
За умовами пунктів 4.1 та 4.2 договору розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок продавця після поставки товару на підставі рахунку-фактури та видаткової накладної. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України платіжні зобов'язання покупця за цим договором виникають за умови наявності відповідного бюджетного призначення.
Згідно пунктів 5.1 та 5.2 договору строк поставки товарів: вересень - грудень 2012 р. Місце поставки товарів: 54058, м. Миколаїв, вул. Київська, 1, Миколаївська обласна лікарня, склад.
Покупець зобов'язався: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Приймати поставлені товари згідно з актами приймання - передачі товарів, в яких зазначаються всі необхідні документи підтвердження якості та гарантійного обслуговування товарів (п. 6.1.1 та 6.1.3 договору).
Продавець зобов'язався: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п. 6.3.1 договору).
За узгодженням сторін, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.12 р. (п. 10.1 договору).
Сторони також домовились, що закупівля даних предметів закупівлі здійснюється відповідно вимог Постанови КМУ від 23.04.2012 р. №339 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання медичного обладнання (мамографічного, рентгенологічного та апаратів ультразвукової діагностики) вітчизняного виробництва» (п. 11.3 договору).
В судовому засіданні судом були досліджені зразки оригіналів договору № 175 від 31.07.12 р. надані обома сторонами, внаслідок чого з'ясовані розбіжності щодо існування в редакції цих договорів пункту 4.1.1. Але, як позивач так і відповідач, після перевірки цієї обставини, під протокол в судовому засіданні зазначили, що редакція пункту 4.1.1 в договорі № 175 від 31.07.12 р. є помилковою.
Спірні правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.
Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору позивач поставив та передав відповідачу, а останній прийняв товар:
1) Лот № 2 - рентгенівський апарат 2 робочих місця (цифровий) (комплекси рентгенівські діагностичні «Медикс», виробник: фірма «Крас» у формі ТОВ, Україна, 2012р.) в кількості 2 одиниць на 1 389 000,00 грн., про що свідчать: копії видаткової накладної № СФ-00053 від 03.09.12 р.; довіреності № 5444041 від 04.09.12 р.; акту здавання - приймання медичного обладнання від 04.09.12 р. про поставку рентгенівських апаратів зав. № 10145 та зав. № 10144 фірми «Крас».
2) Лот № 1 - рентгенівський апарат 3 робочих місця (комплекси рентгенівські діагностичні «Медикс», виробник: фірма «Крас» у формі ТОВ, Україна, 2012р.) в кількості 1 одиниця на 1 749 500,00 грн., про що свідчать копії видаткової накладної № 00104 від 15.10.2012 р.; довіреності № 544121 від 15.10.12 р.; акту здавання-приймання медичного обладнання від 15.10.12 р. (трьохсторонній) про поставку 1 рентгенівського апарату зав. № 10199.
Копії рахунків - фактур: № СФ-00050 від 03.09.12 р. на 694 500,00 грн., № СФ-00056 від 03.09.12 р. на 694 500,00 грн., № СФ-00093 від 15.10.12 р. на 1 749 500,00 грн. також виступили підставою поставки товару, та в подальшому проведення між сторонами відповідних рахунків.
Факт оформлення всіх вищеперелічених документів по спірним відносинам відповідачем не спростовано.
Копія банківської виписки, яку надав позивач вказує на проведення 11.09.12 р. часткової оплати за поставлений товар, а саме в сумі 1 389 000,00 грн. - лише за видатковою накладною від 03.09.2012 р.
Копія ж платіжного доручення № 3012 від 27.11.2012 р., яка надана відповідачем до письмових пояснень, свідчить про намір провести Миколаївською обласною лікарнею для ТОВ «Ілатанмед» платежу в розмірі 1 749 500,00 грн. за договором № 175 від 31.07.12 р. за видатковою накладною № 00104 від 15.10.12 р.
Але, вказане платіжне доручення № 3012, як стверджує відповідач, було повернуто казначейською службою без виконання не з його вини.
Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Досліджуючи докази надані сторонами, суд дійшов висновку, що відповідач не довів обставин, які спростовують вимоги позивача, а саме - не надав належних доказів, що свідчать про належне та реальне виконання взятих на себе грошових зобов'язань по спірним відносинам.
Так, про існування наявності відповідного бюджетного призначення (п. 4.2 договору), в період необхідності виконання відповідачем взятих на себе платіжних зобов'язань, свідчать наступні обставини:
- договір № 175 від 31.07.2012 р. та видаткова накладна № 00104 від 15.10.2012 р. містять запис (відмітку) про їх реєстрацію та взяття на облік за реєстраційним № 2110 в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Миколаївській області;
- оформлені казначейською службою станом на 11.12.12 р. та на 28.12.12 р. виписки свідчать про наявність у лікарні бюджетного фінансування на період розрахунків з кредитором.
Отже, фактично зобов'язання казначейством було зареєстровано, але платіжне доручення № 3012 від 27.11.12 р. в сумі 1 749 500,00 грн. було повернуто відповідачу, як зазначено у виписці фактично з причини не виконання субвенцій на кінець року.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів частин 1,2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, проаналізувавши наведені обставини та норми суд вбачає, що відповідач не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного та своєчасного виконання взятого на себе перед позивачем грошового зобов'язання, прострочення якого є наслідком дій, що мають ознаку вини та дають право позивачу на стягнення з боржника боргу в розмірі 1 749 500,00 грн.
За приписами ст.ст. 546, 547 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За правилами ст. 610, п. 1 ст. 612, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами пунктів 7.1, 7.2 договору № 175 передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, яка діє на момент порушення зобов'язання за період, визначений законодавством України.
Отже, на підставі вищенаведених норм та обставин, суд перевіривши нарахування позивачем розмір інфляційних, річних та пені, дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача за період прострочення з 23.10.2012 р. по 23.04.2013 р. пені в розмірі 130 853,01 грн., 3 % річних в сумі 84 119,79 грн. за період з 23.10.2012 р. по 30.05.2014 р. та інфляційних за період з листопада 2012 р. по травень 2014 р. в сумі 187 196,50 грн.
Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволенню їх в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Миколаївської обласної лікарні-закладу комунальної власності області (54058, м. Миколаїв, вул. Київська, 1, код ЄДРПОУ 01998383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ілатанмед» (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9, код ЄДРПОУ 34494612) суму основного боргу в розмірі 1 749 500,00 грн., 187 196,50 грн. - інфляційних втрат, 130 853,01 грн. - пені, 84 119,79 грн. - 3% річних та 43 033,88 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 01 липня 2014 року.
Суддя О.Г.Смородінова