27 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого Харченка В.В.
суддів Берднік І.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Ліпського Д.В.
при секретарі: Кулеші А.О.
за участі представника ВАТ «Алчевський металургійний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві справу за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» на постанову господарського суду Луганської області від 21 листопада 2005 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Луганської митниці про визнання недійсним талону відмови,-
У вересні 2005 року відкритеакціонернетовариство«Алчевський металургійний комбінат»звернулося до суду з позовом до Луганської митниці про визнання недійсним талону відмови№ 70202006/5/004 від 06.09.2005 року. Заявою від 17.11.2005 року позивач змінив предмет позову та просив визнати недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товару.
Постановою господарського суду Луганської області від 21 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року, в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат»відмовлено.
В касаційній скарзі відкритеакціонернетовариство«Алчевський металургійний комбінат»просить скасувати ухвалені судові рішення у зв'язку з порушенням судами норм матеріального права та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи, пояснення представника відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення передбачені статями 266-275 Митного кодексу України (надалі -МК України), статтею 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф". Умови та форми декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України встановлені Порядком декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 N 1375 (далі - Порядок N 1375).
Відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.
У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, декларантом подаються документи, передбачені пунктом 14, 15 Порядку N 1375 які підтверджують витрати, визначені у статті 267 Митного кодексу.
Перелік, зазначений у вказаних пунктах, не є вичерпним, а отже митниця має право вимагати, а імпортер має право надати і інші докази, які підтверджують митну вартість товару.
Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 статті 266 МК України.
Відповідно до частин 2-4 статті 266 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач при митному оформлені товару застосував саме метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються на митну територію України.
При цьому позивач визначив вартість товарів у сумі, яка дорівнює вартості товарів, визначеній умовами контракту № 0108/1645 від 07.07.05.
Статтею 267 Митного кодексу України визначено перелік витрат, які додаються до ціни угоди для визначення митної вартості товарів, якщо вони не були раніше до неї включені.
Умовами контракту № 0108/1645 від 07.07.05 не визначено, що до ціни угоди включені витрати з транспортування товару, страхові суми, витрати на навантаження, вивантаження та інші витрати, передбачені статтею 267 Митного кодексу, що підлягають до включення до ціни угоди.
Рахунок-фактура від 16.08.05 № К 06/08, яка виставлена відправником товару (продавцем - ВАТ «Качканарський ГОК «Ванадій") покупцю - фірмі “MavecotraidingLTD» (Кіпр), має однакову фактурну вартість з рахунком-фактурою від 19.08.05 №01/08/05, яка виставлена вже фірмою “MavecotraidingLTD» (Кіпр) продавцем, українському покупцю - ВАТ «АМК", а саме 57,8 USD/тн. - митному органу не надані підтвердження складових митної вартості згідно п.п 1-5 ч.1 ст. 267 Митного кодексу України, так як витрати, які увійшли до ціни контракту, не обумовлені ні умовами контракту з додатком 1 (специфікацією товару від 15.07.05), ні вище зазначеними рахунками-фактурами.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів митним органом відповідно до Порядку №1375 від декларанта, позивача у справі, витребувані необхідні документи, про що зазначено у декларації митної вартості.
У зв'язку з неподанням витребуваних документів, митним органом було проведено огляд цін товару позивача - окатків неофлюсованих на внутрішньому ринку Російської Федерації (виробника та відправника за контрактом) у мережі Internet, яким підтверджено, що ціна зазначеного товару складає105доларів США за одну тону. Крім того, за даними митного органу ідентичний товар від того ж виробника вже був ввезений позивачем на митну територію України у червні 2005 року за митною вартістю 105 доларів США за одну тону.
Неподання позивачем у повному обсязі витребуваних митним органом документів, ввезення позивачем ідентичного товару того ж виробника на митну територію України у червні 2005 року за митною вартістю 105 дол. США за тону, дані цінової інформації ДМС України за період з 01.06.2006. по 31.08.05, стали підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.
Враховуючи викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що митний орган правомірно застосував метод визначення митної вартості при визначенні митної вартості товару у випадках, передбачених частиною 2 статті 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф", а саме, у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.
Пунктом 2.5 Порядку роботи відділу контролю митної вартості регіональної митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури митниці при вирішенні питань визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.10.2003 N 685 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.10.2003 за N 969/8290 (далі - Порядок N 685) визначено, що з метою правильного визначення митної вартості товарів та предметів, що переміщуються через митний кордон України, посадові особи відділу проводять роботу зі збирання, аналізу, оброблення даних про вартість таких товарів з метою формування бази даних цінової інформації. Таким чином, факт заниження митної вартості товару може бути підтверджено витягом цінової інформації бази даних Державної митної служби України.
Відповідно до статті 80 Митного кодексу України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Таким письмовим повідомленням, у розумінні пункту 1 Порядку заповнення й використання Картки відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, затвердженого наказом Державної митної служби України від 24.04.1999 N 239 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.05.1999 за N 300/3593, є Картка відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів відривним талоном відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів, яка заповнюється в усіх випадках відмови у пропуску на митну територію України чи митному оформленні товарів та інших предметів пред'явлених до митного контролю митному органу України підприємством або перевізником, що самостійно декларує товари, чи особою, уповноваженою на декларування.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої та апеляційної інстанцій вірно встановили фактичні обставини справи, ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та прийняли законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Доводи касаційноїскаргизазначений висновок суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ух в а л и л а:
Касаційнускаргувідкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» залишити без задоволення, а постанову господарського суду Луганської області від 21 листопада 2005 року та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» до Луганської митниці про визнання недійсним талону відмови- без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя Вищого адміністративного суду України Харченко В.В.