Справа № 224/330/14-ц
Номер провадження 2/224/522/14
23 червня 2014 року Дебальцевський міський суд Донецької області в складі:
головуючої - судді Крилової Ю.П.,
при секретарі - Радченко Н.А.,
за участі представника позивача Шепеленко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дебальцеве цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
11.02.2014 року позивач Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Свої вимоги позивач мотивує тим,що відповідачка мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає позивач. Однак в порушення п.5 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відповідач оплату за надані послуги вносить не регулярно, тому утворилася заборгованість станом на 01.08.2013 року в сумі 3123,31 грн. Просили стягнути заборгованість в сумі 3123,31 грн.,приріст інфляції в сумі 437,26 грн., 3% річних в сумі 340,40 грн, судовий збір.
Представник позивача Шепеленко Н.М. (за довіреністю) в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення у відповідності до змісту позову, додатково пояснивши, що заборгованість відповідача утворилася за послуги з опалення, вивіз сміття, холодне та гаряче водопостачання за період з вересня 2008 року до серпня 2013 року. Відповідач здійснила декілька переплат при оплаті за житлово-комунальні послуги, а тому фактично борг визнавала, в наданих квитанціях не вказано, за який саме період сплачено борг, тому ці платежі можна віднести на сплату боргу, з цієї причини позовну давність застосовувати не можна.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала частково, а саме за період з січня 2010 року до серпня 2013 року, пояснила, що 12.09.2008 року вона придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_1. Після купівлі квартири протягом року вона в ній не проживала, про що повідомляла ЖКО, мешкати в квартирі почала в жовтні 2009 року. В 2010 році вона дізналася про наявність у неї боргу за комунальні послуги. При з*ясуванні обставин утворення боргу, вона дізналася, що в ЖКО її заяви про непроживання немає, а у неї копії не залишилося, тому їй нараховувалася заборгованість за комунальні послуги з 2008 року. З 2010 року вона стала сплачувати комунальні послуги, але заборгованість, яка утворилася до 2010 року, залишилася несплаченою. В листопаді 2013 року в ЖКО Миронівської ТЕС вона дізналася про те, що її заборгованість складає біля 200 гривень. Не пам*ятає, за які саме послуги і за який період сплатила в грудні 2010 року 200 гривень, в липні 2010 року сплатила 100 гривень в рахунок боргу, який утворився за минулий період. Раніше її прізвище було Костиренко, прізвище змінено на ОСОБА_2 у зв*язку з укладенням шлюбу. Просила суд застосувати позовну давність.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачка зареєстрована і мешкає в квартирі за адресою: : АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності з 07.08.2008 року( а.с. 11, 52-53)
Відповідачка є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає позивач за вищезазначеною адресою, особовий рахунок по оплаті за квартирну плату та комунальні послуги відкритий на відповідача - ОСОБА_2 № 5134 (а. с. 7)
Відповідно до вимог ст. 162 ЖК України громадяни, яким належить квартира на праві приватної власності, зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату, а також плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами.
За змістом ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, в тому числі й на комунальні послуги -(централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Статтями 20,21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлені обов*язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з п.18 Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до нарахування заборгованості за комунальні послуги, наданої позивачем, відповідач ОСОБА_2 має заборгованість за комунальні послуги в сумі 3123,31 гривень станом на 01.08.2013 року (а.с.7, 43), яка, фактично, утворилася через нерегулярну оплату комунальних послуг за період з 01.10.2008 року до 01.08.2013 року за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води та вивезення побутових відходів.
Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що до жовтня 2009 року вона в спірній квартирі не мешкала, так як там відбувався ремонт, а тому і комунальні послуги нею не споживалися, суд до уваги не бере, оскільки відповідачка не надала доказів на підтвердження цієї обставини. Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що відповідачка не попереджала позивача про те, що певний період не мешкатиме в спірній квартирі, а позивач надавав в повному обсязі комунальні послуги відповідачу. Тому суд вважає, що відповідачка як власник спірної квартири, єдина особа, яка зареєстрована у зазначеній квартирі, зобов*язана була сплачувати комунальні послуги, які надавав позивач за її адресою.
Суд вважає, що відсутні підстави для застосування до виниклих правовідносин позовної давності.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк,у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов*язку.
Аналізуючи розрахунок заборгованості відповідача за комунальні послуги (а.с.7, 43) суд дійшов висновку, що оплата відповідачем комунальних послуг за спірний період здійснювалася нерегулярно, при цьому мали місце переплати, тобто платежі в більших сумах, ніж було нараховано за поточний місяць (січень, липень 2010 року; лютий, травень 2011 року; липень-серпень 2012 року; травень, липень 2013 року).
Із банківських квитанцій, наданих відповідачем ( а. с. 40-42) не вбачається, за яку саме комунальну послугу здійснювався платіж. В квитанції від 19.08.2011 року про внесеня платежу в сумі 100 гривень мається запис «борг».
Крім того, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що не пам*ятає, за які саме комунальні послуги і за який період сплатила в грудні 2010 року 200 гривень. В липні 2010 року вона сплатила 100 гривень в рахунок боргу, який утворився за минулий період.
Тому у суду є достатньо підстав для віднесення цих платежів на рахунок сплати заборгованості відповідачем за минулий період, і ствердження про наявність дій відповідача, які свідчать про визнання ним свого боргу, а тому суд вважає, що мало місце переривання перебігу позовної давності, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за період з 01.10.2008 року до 01.08.2013 року в сумі 3123,31 грн.
Що стосуються вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в порядку ст.625 ЦК України, то суд вважає, що вони підлягають стягненню, оскільки позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості із житлово - комунальних послуги.
Виходячи з аналізу норм ст.ст. 382, 509, ч. 2 ст. 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквівалентні в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов*язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право від боржника виконання його обов*язку.
У ч.3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов*язки, вона вважається у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї, тому грошових слід вважати зобов'язання, що складається у тому числі, з правовідношення, в якому права кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу а грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору, або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Саме до останнього виду грошових зобов'язань належить існуючий між сторонами договір про надання житлово-комунальних послуг, оскільки ним установлена ціна договору - вартість наданих житлово-комунальних послуг відповідно до тарифів.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі I книги 5 ЦК України «Загальні положення про зобов'язання», а відтак поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Враховуючи викладене, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комульних послуг, є грошовим зобов'язанням, в якому серед інших прав і обов'язків сторін, право виконавця (кредитора) публічного акціонерного товариства " ДТЕК Донецькобленерго" вимагати від замовника (боржника) ОСОБА_2 гроші за надані виконавцем послуги на його користь відповідає кореспондуючий обов'язок замовника сплатити ці гроші.
Як вбачається з матеріалів справи в даному випадку між сторонами існують зобов'язання з надання та отримання послуг і їх оплати, що за своєю правовою природою є грошовим зобов'язанням в розумінні положення ч.2 ст.625 ЦК України, в зв'язку с чим з відповідача підлягають стягненню 3% річних та приріст інфляції за період прострочення.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції здійснюється (за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом, тобто не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення) шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості за наступною формулою:
ІІ с= (ІІ1:100)х(ІІ2:100)х (ІІ3:100)… (ІІZ:100)), де
ІІ1- індекс інфляції за перший місяць прострочення;
ІІ2- індекс інфляції за другий місяць прострочення;
ІІz- індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Сукупний індекс інфляції за вказаний період становив 1,363.
Приріст інфляції за вказаний період розраховується таким чином.
3123,31 х 1,363-3123,31=1133,76 грн.
3% річних за період з 01.10.2008 року до 01.08.2013 року від суми 3123,31 грн. складає 3123,31 х 3% : 365 х 1765= 453,09 грн.,
де 1765 - загальна кількість днів за весь час прострочення.
Але, враховуючи, що позивач в позові просив стягнути з відповідача приріст інфляції в сумі 437,26 грн. і 3% річних в сумі 340,40 грн., суд діючи в межах позовних вимог, вважає за необхідне позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу 3123,31 грн., приріст інфляції в сумі 437,26 грн. і 3% річних в сумі 340,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України,стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково,судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог,а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог,у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
В силу ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір, сплачений при звернені ним до суду, і підтверджений документально, в сумі 128,90 грн.
На підставі ст.ст. 264, 509, 510, 526, ч.2 ст. 625, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 18,19,20,21,26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" заборгованість за житлово - комунальні послуги в сумі 3123 (три тисячі сто двадцять три) гривні 31 копійка, приріст інфляції в сумі 437 (чотириста тридцять сім) гривень 26 копійок, 3% річних в сумі 340 (триста сорок) гривень 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" судовий збір в сумі 128 (сто двадцять вісім) гривень 90 копійок .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дебальцевського міського суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ю.П. Крилова