Справа: № 694/1614/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко Т.В. Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
02 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Борисюк Л.П., Кобаля М.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2013 року за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Стецівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування Рішення,-
У зв'язку з неприбуттям жодного з представників осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 2 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2013 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Третьою особою - ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та провадження в адміністративній справі закрити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
В зв'язку зі смертю ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.10), відкрито спадщину на будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій воно розташоване.
Позивачем як спадкоємцем до нотаріальної контори Звенигородського району Черкаської області подано Заяву № 769 від 13.08.2002 року, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.8), про прийняття спадщини та видачу йому відповідного свідоцтва.
Рішенням Стецівської сільської ради Звенигородського району Черкаської області ради «Про визнання права власності на житловий будинок» від 14.06.2007 року №34 визнано право власності на житловий будинок, що належить ОСОБА_5, який розташований по АДРЕСА_1.
На виконання зазначеного Рішення ОСОБА_5 видано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.09.2007 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.18).
Як вбачається зі Свідоцтва про смерть, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с. 60), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.
Згідно з Довідкою, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.59), виданою Приватним нотаріусом Звенигородського районного нотаріального округу ОСОБА_6, спадкоємцем померлої є ОСОБА_2.
Позивач до 20 травня 2013 року проживав в Російській Федерації і за станом здоров'я, що підтверджується виписками з медичної картки, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с.26-42), не мав змоги приїхати в Україну. 20 травня 2013 року Позивач повернувся в Україну і дізнався про оскаржене ним Рішення Відповідача, в зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для визнання причин пропуску звернення до адміністративного суду поважними.
Колегія суддів не погоджується з доводами Третьої особи, що судом першої інстанції порушено підвідомчість розгляду даної справи, оскільки вона має розглядатись загальним судом в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завдання адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно зі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
Оскільки предметом спору є оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, даний спір має розглядатись саме в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до абзацу другого статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року, який діяв на час прийняття Позивачем спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Як вбачається з Довідки Стецівської сільської ради вих.№01-16/42 від 20.06.2013 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.11), згідно погосподарських книг за період з 1947 по 09.05.2002 року по АДРЕСА_1 головою домоволодіння була ОСОБА_4 (документів на будинок не було і в БТІ не зареєстровано).
Пунктом 4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, визначено, що реєстрації підлягають всі будинки і домоволодіння в межах міст і селиш міського типу УРСР, що належать місцевим Радам депутатів трудящих, державним, кооперативним і громадським установам, підприємствам і організаціям, а також ті будинки і домоволодіння, які належать громадянам на праві особистої власності. Тобто. зазначеною Інструкцією не встановлено обов'язку власників будинків та домоволодінь, які розташовані в селі, щодо їх реєстрації.
Як вже зазначалось, Позивач, як спадкоємець ОСОБА_4, подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, в зв'язку з чим, він визнається спадкоємцем, що прийняв спадщину, тобто, фактичним власником будинку, в зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про визнання незаконним та скасування оскарженого Позивачем Рішення Відповідача.
Більш того, повноваження сільських рад визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» N 280/97-ВР від 21.05.1997 року, яким не передбачено право сільської ради розпоряджатись майном громадян, яким вони володіють на законних підставах, а також визначати процедуру спадкування такого майна, в зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що оскаржене Позивачем Рішення Відповідача прийнято поза межами його повноважень та з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 26 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Борисюк Л.П.
Кобаль М.І.
.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Борисюк Л.П.
Кобаль М.І.