Справа: № 826/13164/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.
Іменем України
19 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Губської О.А.
суддів Беспалова О.О., Борисюк Л.П.
при секретарі судового засідання Нечай Ю.О.
за участю:
представника позивача Рвача І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПЛ Консалтинг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу №163/22-2 від 11.02.2013 та податкового повідомлення-рішення №0002472202 від 05.03.2013, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 25.11.2013, просив визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05.03.2013 №0002472202 та від 24.05.2013 №0007062202.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В судове засідання з'явився представник позивача, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Колорфлекс" за липень 2012р., за результатами якої складено акт від 14.02.2013 №128/22-2/31087961.
Згідно з висновками даного акту, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК і заниженням ПДВ за ли-пень 2012р. на 77333 грн. внаслідок укладення позивачем правочинів з ТОВ "Колорфлекс", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, та безпідстав-ного включення суми нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту.
Вказані висновки мотивовані зокрема тим, що від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було отримано акт від 31.01.2013 №291/226/33973700 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Колорфлекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012р., в якому зазначено про відсутність факту реального здійснення господарських операцій даним підприємством у липні 2012р.
Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 05.03.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002472202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 96666 грн. (у т.ч.: 77333 грн. - основний платіж, 19333 грн. - штраф).
За наслідками адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено рішеннями Державної податкової служби у м. Києві і Міністерства доходів і зборів України залишено без змін.
Також, судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Колорфлекс" за січень 2013р., за результатами якої складено акт від 30.04.2013 №431/22-2/31087961 і винесено податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0007062202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 86250 грн. (у т.ч.: 57500 грн. - основний платіж, 28750 грн. - штраф).
Згідно з актом спірне грошове нарахування здійснено у зв'язку з порушенням позивачем ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК і заниженням ПДВ за січень 2013р. на 57500 грн. внаслідок укладення позивачем правочинів з ТОВ "Колорфлекс", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними, та безпідставного включення суми нарахованого ПДВ до складу податкового кредиту.
Даний висновок зроблено відповідачем на підставі отриманого від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська акта від 16.04.2013 №1123/226/35862497 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Колорфлекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2013 р., в якому зазначено про відсутність факту реального здійснення господарських операцій даним підприємством у січні 2013р.
За наслідками адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено рішеннями Державної податкової служби у м. Києві і Міністерства доходів і зборів України залишено без змін.
Вважаючи, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності реального настання правових наслідків за договором, укладеним позивачем із ТОВ "Колорфлекс" у липні 2012р. та січні 2013р. зроблені відповідачем в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК без належних і достатніх матеріалів. При цьому надходження до ДПІ актів про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Колорфлекс" та зазначені в них обставини самі по собі не є беззаперечними доказами невиконання сторонами умов укладеного договору, а також не спростовують правового значення складених за таким договором первинних документів, тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірок первинних документів. В той же час суд дійшов висновку, що надані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання робіт (послуг) загальною вартістю 1953437,45 грн. (без ПДВ), а також правильності обчислення і повноти нарахування ПДВ у сумі 390687,49 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на наведені вище: акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 16.04.2013 №1123/226/35862497 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Колорфлекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2013 р., в якому зазначено про відсутність факту реального здійснення господарських операцій даним підприємством у січні 2013р., а також акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було отримано акт від 31.01.2013 №291/226/33973700 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Колорфлекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012р., в якому зазначено про відсутність факту реального здійснення господарських операцій даним підприємством у липні 2012 р.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з безпосереднім придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
Отже, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку з'ясуванню підлягають: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у розглядуваних операціях; об'єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв'язку з тим, що його контрагент має дефекти правового статусу; дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
При цьому, судова колегія виходить з того, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем відображено в податковому обліку з ПДВ за липень 2012р. і січень 2013р. результат фінансово-господарських відносин з ТОВ "Колорфлекс" і задекларовано у складі податкового кредиту за липень 2012р. 77333 грн. і за січень 2013р. 57500 грн. податку, нарахованого на користь ТОВ "Колорфлекс" у зв'язку з придбанням консалтингових послуг на підставі договору від 30.01.2012 №292/005.
Згідно з даним договором ТОВ "Колорфлекс" (Виконавець) зобов'язується виконати комплекс консалтингових робіт, націлених на продаж послуг Замовника (позивача) і пошук клієнтів для Замовника. Виконавець зобов'язується проводити аналітичну роботу для Замовника за його запитом, що пов'язана із з аналізом продажів Замовника, аналізом асортименту і товарообігу згідно даних клієнтів Замовника, а також - розширювати коло медіа-партнерів для Замовника.
На підтвердження фактичного виконання підтверджено відповідними актами прийому-передачі на загальну суму 464000 грн., а позивачем здійснено оплату придбаних послуг. Перелік актів прийому-передачі послуг і банківських виписок зазначено в акті від 14.02.2013 №128/22-2/31087961
Крім того, як встановлено судом, до перевірки позивачем надавалися податкові накладні, виписані ТОВ "Колорфлекс" у зв'язку з поставкою робіт (послуг) вартістю 386667 грн., які підтверджують нарахування ПДВ у липні 2012р. в сумі 77333 грн.
Також, до перевірки позивачем надано необхідні податкові накладні, виписані ТОВ "Колорфлекс" у зв'язку з поставкою робіт (послуг) вартістю 287500 грн., які підтверджують нарахування ПДВ у січні 2013р. у сумі 57500 грн.
Судом вірно встановлено, що фактичне виконання підтверджено відповідними актами прийому-передачі на загальну суму 345000 грн., а позивачем здійснено оплату придбаних послуг, про що також зазначено в акті. Перелік актів прийому-передачі послуг і банківських виписок зазначено в акті від 30.04.2013 №431/22-2/31087961.
Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, перевірками не встановлено і в актах не зазначено про відсутність документів первинного бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження нарахування ПДВ по операціям з ТОВ "Колорфлекс" за липень 2012р. і січень 2013р., обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також, перевірками не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства, а в ході розгляду справи представник відповідача на такі не посилалась.
В той же час, як вірно встановлено судом, господарський договір від 30.01.2012 №292/005 недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань з надання послуг не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують об'єкт і базу оподаткування ПДВ та відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". В свою чергу податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК.
Також судом встановлено, що на момент укладання договорів та угод контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства в установленому порядку був зареєстрованим платником ПДВ, тому зобов'язаний був нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК вправі був виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.
Стосовно наявності ділової мети та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності, то, як встановлено судом і не заперечується відповідачем, придбані у ТОВ "Колорфлекс" послуги призначалися для використання в господарській діяльності. На підтвердження зазначених обставин позивач надав: господарські договори на виконання робіт, укладені з ТОВ "Годовалов", ПАТ "Аптека Запоріжжя", ТОВ "Фармація Запоріжжя", ТОВ "Санофі-Авентіс Україна", ТОВ "Суматра-ЛТД" та ін., технічні завдання проектів до договорів, акти здачі-прийняття виконаних послуг, а також роздруківки електронних версій проектів та майстер-класів, виконаних ТОВ "Колорфлекс" за договором від 30.01.2012 №292/005 і в подальшому реалізованих позивачем основним замовникам даних послуг.
Крім того, судом першої інстанції в якості свідка було допитано ОСОБА_3 - директора ТОВ "Епл Консалтинг", яка є відповідальною за проведення господарських операцій і яка підтвердила дійсність господарських зобов'язань з ТОВ "Колорфлекс" і фактичність надання останнім послуг.
Належність, допустимість і достатність наданих позивачем доказів, відповідач жодним чином не спростував, у зв'язку з чим відсутні достатні підстави для відхилення наданих позивачем доказів.
Колегією суддів враховується, що необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
В даному випадку, податковий орган, в обґрунтування апеляційної скарги посилався на акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 16.04.2013 №1123/226/35862497 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Колорфлекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2013 р., в якому зазначено про відсутність факту реального здійснення господарських операцій даним підприємством у січні 2013р., а також акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська було отримано акт від 31.01.2013 №291/226/33973700 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Колорфлекс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2012р., в якому зазначено про відсутність факту реального здійснення господарських операцій даним підприємством у липні 2012 р.
Будь-яких інших аргументів в обґрунтування власної позиції апелянтом не наведено.
В даному випадку суд вірно звернув увагу на суперечливість висновків відповідача. Так, у справі наявна копія довідки ДПІ від 02.11.2012 №4629/22-10/31087961 про результати зустрічної звірки ТОВ "ЕПЛ Консалт" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини із платником податків ТОВ "Колорфлекс" за липень 2012р., згідно з якою будь-яких порушень податкового законодавства, у т.ч. декларування ПДВ, відповідачем не виявлено. Слід зазначити, що звірці підлягали ті ж первинні документи, що надавалися позивачем до перевірки, оформленої актом від 14.02.2013 №128/22-2/31087961
Судова колегія вважає небезпідставним твердження суду першої інстанції, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ "Колорфлекс" та зазначені в них обставини самі по собі не є беззаперечними доказами невиконання сторонами умов укладеного договору, а також не спростовують правового значення складених за таким договором первинних документів, тому не є підставою для неврахування відповідачем наданих до перевірок первинних документів.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
У постанові від 11 грудня 2007 року (справа №21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, судова колегія виходить з того, що посилання ДПІ на зазначені в наведених актах на імовірні порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства в даному випадку не є достатньо вагомим доказом, який би беззаперечно спростовував реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Колорфлекс", факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, безпідставними є висновки відповідача щодо порушення позивачем п. 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969.
Як висновок, враховуючи викладене вище, апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції, який визнав протиправними і скасував податкові повідомлення-рішення від 05.03.2013 №0002472202 та 24.05.2013 №0007062202, виходячи з того, що висновки відповідача щодо відсутності реального настання правових наслідків за договором, укладеним позивачем із ТОВ "Колорфлекс" у липні 2012р. та січні 2013р. зроблені відповідачем в порушення п. 83.1 ст. 83 ПК без належних і достатніх матеріалів, в той же час, надані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які відповідно ст. 44, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК є прямим і достатнім підтвердженням фактів здійснення господарських операцій з придбання робіт (послуг) загальною вартістю 1953437,45 грн. (без ПДВ), а також правильності обчислення і повноти нарахування ПДВ у сумі 390687,49 грн.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕПЛ Консалтинг" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування наказу №163/22-2 від 11.02.2013 та податкового повідомлення-рішення №0002472202 від 05.03.2013 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2014 року.
Головуючий суддя Губська О.А.
Судді: Беспалов О.О.
Борисюк Л.П.