19 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1319/14
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Опошнян І.О.,
представника позивача - Фурмана І.В.,
представника відповідача - Боровик Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Агрофірми "Вересень" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
07 квітня 2014 року Агрофірма "Вересень" /надалі - позивач/ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792202/261 від 28.02.2014.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 07.02.2014 № 363/16-03-22-02-12/23810167, складений за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки Агрофірми "Вересень" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" за період з 01.03.2012 по 31.10.2013. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення п.п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується договором, видатковою та податковою накладними, банківськими виписками, які надавалися податковому органу до перевірки. Зазначає, що господарська операція з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" носила реальний характер та повністю відображена в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до вимог чинного законодавства. Посилається на постанову слідчого від 27.02.2014, якою в межах розслідування кримінального провадження № 42014170000000026 від 04.02.2014 призупинено дії Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, спрямовані на перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання (контрагентами), які мали господарські відносини з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" за період з 01.04.2011 по 31.10.2013.
06.05.2014 до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки документальної позапланової виїзної перевірки Агрофірми "Вересень" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" за період з 01.03.2012 по 31.10.2013, оформленої актом від 07.02.2014 № 363/16-03-22-02-12/23810167. Зазначає, що позивачем до перевірки не надано товарно-транспортних накладних, у видатковій накладній відсутні відомості про отримувача товару та друга оплата за товар здійснена позивачем з порушенням строку, встановленого умовами договору. Вказує, що досліджуючи взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз", контролюючим органом враховано акт Кременчуцької ОДПІ від 24.12.2013 № 5763/16-03-22-02-12/34957936 про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" з питань дотримання вимог податкового законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.10.2013.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач Агрофірма "Вересень" (код ЄДРПОУ 23810167) є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 01.03.1996 року за № 398, та у перевіряємому періоді була зареєстрована платником податку на додану вартість спеціального режиму, індивідуальний податковий номер 238101616081 /а.с. 9, 72-76/. Згідно довідок Кременчуцької ОДПІ, копії яких наявні у матеріалах справи, Агрофірмі "Вересень" у 2012 та 2013 роках було надано статус платника фіксованого сільськогосподарського податку /а.с. 110, 111/.
У термін з 27.01.2014 по 31.01.2014 на підставі направлення від 27.01.2014 № 200/16-03-22-02 /а.с. 42, зворотній бік/ та відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 27.01.2014 № 292 /а.с. 42/ посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Агрофірми "Вересень" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" за період з 01.03.2012 по 31.10.2013, за результатами якої складено акт від 07.02.2014 № 363/16-03-22-02-12/23810167 /а.с. 8-18/.
Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 24096 грн., в тому числі, за жовтень 2012 року на суму 24096 грн. /а.с. 17/.
Вказані висновки обґрунтовані тим, що господарська операція з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" носила безтоварний характер, оскільки постачальник не мав технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Відповідач зазначає, що позивачем не надано до перевірки документи, що підтверджують транспортування товару, посилається на висновки акту Кременчуцької ОДПІ від 24.12.2013 № 5763/16-03-22-02-12/34957936 "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" з питань дотримання вимог податкового, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.10.2013". У ході судового розгляду справи представник відповідача посилався також на те, що у видатковій накладній відсутні відомості про отримувача товару та друга оплата за товар здійснена позивачем з порушенням строку, встановленого умовами договору, що на думку відповідача, свідчить про безтоварність господарської операції.
28.02.2014 Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 07.02.2014 № 363/16-03-22-02-12/23810167 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792202/261, яким Агрофірмі "Вересень" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 30120 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 24096 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 6024 грн. /а.с. 7/.
Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню Кременчуцької ОДПІ від 28.02.2014 № 0000792202/261, суд дійшов наступних висновків.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту " а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Матеріалами справи підтверджено, що 10.05.2012 між ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" (Продавець) та Агрофірмою "Вересень" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу № 10/05-7 /а.с. 107/, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність на умовах товарного кредиту, а Покупець приймає у власність і зобов'язується оплатити засоби захисту рослин, а саме "Імпакт" та "Рекс Дуо". Загальна вартість товару складає 144580 грн. /пункт 3.1 договору/. Згідно пункту 4.1 -4.3 договору Продавець здійснює поставку товару на склад Покупця власним транспортом. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця. З товаром передаються документи: рахунок-фактура, накладна, податкова накладна.
ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" зареєстроване як юридична особа 19.02.2007 та має право на здійснення, зокрема, таких видів діяльності як 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 68-71/.
На виконання умов договору купівлі - продажу № 10/05-7 від 10.05.2012 ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" виписано позивачу податкову накладну № 52 від 18.05.2012 на "Імпакт" та "Рекс Дуо" на загальну суму 144580 грн., у тому числі ПДВ - 24096 грн. 67 коп., копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 106/.
Вказана податкова накладна внесена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року /а.с. 144-149/ та сума податку на додану вартість згідно податкової накладної включена до складу податкового кредиту червня 2012 року в розмірі 24096 грн. 67 коп. /а.с. 79/.
Станом на час виписки податкової накладної ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" № 200026790 від 09.02.2012 анульоване лише 08.02.2014 /зворот а.с. 45, а.с. 60/.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Фактичне отримання товару від ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" згідно умов укладеного договору № 10/05-7 від 10.05.2012 підтверджується видатковою та податковою накладними, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 106, 115/.
Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що отримання товару згідно видаткової накладної № 126 від 18.05.2012 здійснено за довіреністю працівником Арнаут С.М., який працює на підприємстві з 22.02.2002, що підтверджується копією наказу № 11 від 22.02.2002 /а.с. 139/. Копія витягу з Журналу реєстрації довіреностей наявна у матеріалах справи / а.с. 98/.
Оприбуткування придбаного товару по бухгалтерському обліку позивача підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 208, карками рахунку 208, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 99-105, 150-152/.
Розрахунок за отриманий товар проводився у безготівковій формі, що встановлено та зафіксовано у акті перевірки /а.с. 11/. Копії банківських виписок наявні у матеріалах справи /а.с. 112-114/.
Доводи відповідача про те, що друга оплата за товар здійснена позивачем з порушенням строку, встановленого п. 3.2 договору /здійснена 30.11.2012 замість до 15.11.2012/, свідчить лише про порушення позивачем умов укладеного договору, проте, не спростовує товарність самої господарської операції.
Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що перевезення товару здійснювалося контрагентом позивача, що відповідає пункту 4.1 договору купівлі-продажу № 10/05-7 від 10.05.2012, відповідно до якого продавець здійснює поставку товару на складі покупця власним транспортом /а.с. 107/.
Суд зазначає, що Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, визначено лише права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту та не встановлюються правила податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податку.
При цьому товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до статті 545 ЦК України підтвердження факту та належності виконання зобов'язання є письмове підтвердження одержання такого виконання кредитором.
В даному випадку первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції є видаткова та податкова накладна та розрахункові документи.
Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про безтоварний характер господарської операції з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних та не зазначення у видатковій накладній прізвища особи, яка отримала товар.
Відповідачем не спростовано надані позивачем докази товарності господарської операції: факту передачі товарів за видатковою накладною та податковою накладною, оприбуткування товару позивачем, проведеного розрахунку за товар.
Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, один до одного претензій не мають. Виконання договору характеризується передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем не доведено, що договір позивача з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" не встановлені.
Суд не бере до уваги доводи відповідача з посиланням на акт Кременчуцької ОДПІ від 24.12.2013 № 5763/16-03-22-02-12/34957936 "Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" з питань дотримання вимог податкового, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.10.2013", оскільки можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Доводи відповідача про те, що у ТОВ "Придніпровський агропромисловий союз" відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської діяльності, технічний персонал, основні фонди, складські приміщення і транспортні засоби, суд також оцінює критично, з огляду на те, що такий вид діяльності, як оптова торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, складських приміщень, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод. Крім того, для здійснення господарської операції, реальність якої ставиться під сумнів контролюючим органом, наявність значної кількості працівників не є необхідною умовою.
Враховуючи вищевикладене, висновки відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача із спірним контрагентом не доведені належними та достовірними доказами.
При цьому, суд відхиляє також і доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення з посиланням саме на постанову слідчого від 27.02.2014 з огляду на те, що вказаною постановою в межах розслідування кримінального провадження № 42014170000000026 від 04.02.2014 призупинено дії Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, спрямовані на перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання (контрагентами), які мали господарські відносини з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" за період з 01.04.2011 по 31.10.2013.
Однак, посадовими особами Кременчуцької ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Агрофірми "Вересень" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" за період з 01.03.2012 по 31.10.2013, за результатами якої складено акт від 07.02.2014 № 363/16-03-22-02-12/23810167 у термін з 27.01.2014 по 31.01.2014.
Таким чином, постанова слідчого від 27.02.2014 винесена після проведення перевірки позивача та вказаною постановою не було заборонено вчинення будь-яких інших дій Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, крім тих, що спрямовані на перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання (контрагентами), які мали господарські відносини з ТОВ "Придніпровський Агропромисловий Союз" за період з 01.04.2011 по 31.10.2013.
Суд зазначає, що обов'язковою умовою формування податкового кредиту є використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності платника податку.
Так, за приписами пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, податковий кредит складається не з будь-яких сум нарахованого податку, а лише з тих, які в подальшому використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підтвердження подальшого використання отриманого від ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз" товару позивачем надано до суду копії актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів та копію накладної на переміщення № ВРВР0000506 від 04.09.2013.
Таким чином, фактичне використання позивачем товару Імпакт в кількості 175 л підтверджується актами про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 121-125/.
Разом з тим, згідно накладної на переміщення № ВРВР0000506 від 04.09.2013 Лохвицькій філії ПрАТ "Райз-Максимко" передано, зокрема, Імпакт в кількості 5 л та Рекс Дуо в кількості 565,8 л. /а.с. 138/.
Відтак, частина товару, отриманого позивачем від ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз", була безоплатно передана позивачем Лохвицькій філії ПрАТ "Райз-Максимко" /філії сторонньої юридичної особи/.
Доводи представника позивача стосовно того, що товар, вказаний у накладній від 04.09.2013 передано Лохвицькій філії ПрАТ "Райз-Максимко" на відповідальне зберігання повністю спростовуються оборотно - сальдовими відомостями по рахунку 208, згідно яких станом на жовтень 2013 року товар Імпакт та Рекс Дуо у бухгалтерському обліку позивача не обліковувався /а.с. 101-105/. Натомість, у разі передачі товару на зберігання власник товару залишається незмінним.
Позивачем також не надано суду доказів укладення з Лохвицькою філією ПрАТ "Райз-Максимко" договору відповідального зберігання, первинних документів бухгалтерського обліку на підтвердження фактичного виконання умов такого договору, доказів оплати послуг за договором зберігання.
Натомість, у письмових поясненнях представника позивача зазначено, що позивач має умови для зберігання засобів захисту рослин, оскільки має у власності склади, на підтвердження чого суду надано копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.09.2010 /будівлі та споруди токового господарства/ /а.с. 97, 109/.
Відтак, позивач має необхідні умови для зберігання товару.
Крім того, представником позивача у судовому засіданні надано пояснення, за змістом яких вказаний у накладній товар фактично використано в межах господарської діяльності Лохвицької філії ПрАТ "Райз-Максимко".
Як вбачається з матеріалів справи, товар Рекс Дуо придбавався позивачем не тільки у ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз", однак, позивач не надав суду будь-яких доказів того, що Рекс Дуо, зазначений у актах про використання, був придбаний саме у ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз".
Таким чином, оскільки частина товару Імпакт /5л/ та Рекс Дуо /380/, придбаного позивачем у ТОВ "Придніпровський Агропромисловий союз", було безоплатно передано по накладній від 04.09.2013 сторонній особі та використано в межах господарської діяльності Лохвицької філії ПрАТ "Райз-Максимко", сума податку на додану вартість, сплачена в ціні вказаного товару в розмірі 17971 грн. 67 коп. /Імпакт 5л, сума ПДВ - 175 грн.; Рекс Дуо 380л - 17796 грн. 67 коп./, була віднесена позивачем до складу податкового кредиту у порушення пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.
З огляду на вищевикладене, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 28.02.2014 року № 0000792202/261 в частині збільшення Агрофірмі "Вересень" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 22464 грн. 59 коп., у тому числі: за основним платежем - в сумі 17971 грн. 67 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 4492 грн. 92 коп. (25%), - прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України.
Натомість, спірне податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 28.02.2014 року № 0000792202/261 в частині збільшення Агрофірмі "Вересень" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 7655 грн. 41 коп., у тому числі: за основним платежем - в сумі 6124 грн. 33 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1531 грн. 08 коп., - прийняте без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за подання позовних заяв майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1383 від 24.03.2014 /а.с. 2/.
З огляду на вищевикладене, стягненню з Агрофірми "Вересень" до Державного бюджету України підлягають судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1179 грн. 94 коп.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Агрофірми "Вересень" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 28.02.2014 року № 0000792202/261 в частині збільшення Агрофірмі "Вересень" суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 7655 грн. 41 коп. (сім тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень сорок одна копійка), у тому числі: за основним платежем - в сумі 6124 грн. 33 коп. (шість тисяч сто двадцять чотири гривні тридцять три копійки) та штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1531 грн. 08 коп. (одна тисяча п'ятсот тридцять одна гривня вісім копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Агрофірми "Вересень" (ідентифікаційний код 23810167) до Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1179 грн. 94 коп. (одна тисяча сто сімдесят дев'ять гривень дев'яносто чотири копійки) на розрахунковий рахунок № 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001, код за ЄДРПОУ: 38019510, банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, код банку: 831019, Код класифікації доходів бюджету: 22030001, призначення платежу: Судовий збір, за позовом Агрофірми "Вересень", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 24 червня 2014 року.
Суддя С.С. Сич