Справа №442/2821/14-ц
Провадження №2/442/1197/2014
29 травня 2014 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої- судді Грицай М.М.
при секретарі Тацишин Г.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, до Солонської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, третя особа Перша Дрогобицька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на нерухоме майно бувшого колгоспного двору в порядку спадкування за законом, -
ОСОБА_5 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_6 з позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_2 право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 з належними до будинку господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позов мотивує тим, що за життя батькові позивача ОСОБА_6, належав на праві власності колгоспного двору будинок по АДРЕСА_1 згідно з свідоцтвом про право власності, виданого 28.02.1989 року. Після смерті батька, мама позивача, ОСОБА_7, яка була прописана та проживала разом з ним, фактично прийняла спадщину, вступивши у володіння і користування ним. Рідна сестра позивача - ОСОБА_8, дочка померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яка також належить до спадкоємців першої черги, 14 березня 2013 року склала заяву про те, що вона не претендує на будь-яку частку спадкового майна. Відтак, позивач залишився єдиним спадкоємцем. Після смерті матері, позивач звернувся в першу Дрогобицьку державну нотаріальну контору по питанню відкриття спадщини, в результаті чого отримав свідоцтво про право на спадщину, згідно якого отримав в спадщину земельний пай. У 2013 році позивач звернувся в першу Дрогобицьку державну нотаріальну контору з питанням спадкування будинку, однак нотаріусом йому було в усному порядку відмовлено у видачі свідоцтва у зв'язку з тим, що на даний час поняття «колгоспний двір» ліквідоване, а ні батько, ні мати за життя не виготовили свідоцтва про право власності на будинок.
Представник позивача, ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задоволити.
Представник відповідача Солонської сільської ради в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи без їх участі, щодо задоволення позову не заперечують.
Третя особа, представник Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника держнотконтори, щодо задоволення позовних вимог покладаються на думку суду.
Вислухавши пояснення представника позивача, беручи до уваги вищенаведене, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є підставним та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Зі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 28 лютого 1989 року, виданого виконавчим комітетом Дрогобицької районної ради Народних депутатів видно, що житловий будинок з прилежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належав колгоспному двору громадянина ОСОБА_6 на праві особистої власності. Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Дрогобицької районної ради народних депутатів № 30 від 16 лютого 1989 року.
З довідки № 380 від 12.04.2013 року, виданої Солонською сільською радою, вбачається, що АДРЕСА_2 перейменована на АДРЕСА_1 У 1996 році згідно рішення виконкому №1 від 18.01.1996 року.
Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 народився 27.06.1941 року і його батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Згідно свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
З довідки № 383 від 12.04.2013 року, виданої Солонською сільською радою, вбачається, що померла ОСОБА_7 була останнім членом колгоспного двору в АДРЕСА_1.
З довідки № 382 від 12.04.2013 року, виданої Солонською сільською радою, вбачається, що ОСОБА_7 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 а/з № 13 від 19.09.1998 року дійсно проживала разом з сином ОСОБА_10 в АДРЕСА_1.
З довідки № 381 від 12.04.2013 року, про склад сім'ї померлого ОСОБА_6, виданої Солонською сільською радою, вбачається, що на день смерті зареєстрований в АДРЕСА_1 із дружиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Як вбачається із заяви спадкоємиці першої черги, рідної сестри позивача - ОСОБА_8, дочки померлих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 14 березня 2013 року, вона не претендує на будь-яку частку спадкового майна.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.05.2001 року серії АЕА № 482683, виданого нотаріусом Дрогобицької державної нотаріальної контори, відомо, що спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається із сертифіката серії ЛВ № 136695 від 30.05.1997 року Солонською сільською радою та зареєстрованого в книзі записів сертифікатів на землю за № 273, - право власності на земельну ділянку площею 1,62 га., розташованої на території Солонської сільської ради і призначеної для ведення селянського або колективного господарства.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкуваня» спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
У відповідності до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.
Поряд з цим за п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» №4 від 24.06.1983 року презюмується про те, що якщо позивач у шестимісячний строк вступив у управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права власності на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку для прийняття спадщини.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах про захист права приватної власності" до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України "Про власність", застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Встановлено, що спірний будинок станом на 16 квітня 1991 року відносився до категорії колгоспних дворів.
В разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року, спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
З огляду на те, що позивач є єдиним спадкоємцем за законом І черги (ст. 529 ЦК УРСР 1963 року), який вступив в управління спадковим майно, прийняв спадщину в силу вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, оскільки прожив разом з спадкодавцем до дня його смерті, продовжує проживати в спірному домоволодінні, однак отримав відмову нотаріуса у оформлені спадщини, інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно не встановлено, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11,57-60,174 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на жилий будинок, що знаходиться на АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.
Суддя Грицай М.М.