ЄУН 435/8153/13
справа № 2/267/516/14
Іменем України
08 травня 2014 року
86103, Донецька область, м. Макіївка,
пр-т Генерала Данилова, б. 21
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області
у складі головуючого судді Наумової О.С.,
при секретарі Ковальчук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву
Державного закладу «Луганський державний медичний університет»
до ОСОБА_2
про стягнення на користь Державного закладу «Луганський державний медичний університет» витрат на навчання в сумі 21 601,90 грн.
за участю сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Державний заклад «Луганський державний медичний університет» (далі - університет) звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення на користь Державного закладу «Луганський державний медичний університет» витрат на навчання в сумі 21 601,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.09.2002р. між ОСОБА_2 та університетом була укладена угода про підготовку фахівців з вищою освітою за рахунок державного замовлення. За наказом університету відповідач була зарахована на перший курс денного відділення медичного факультету за спеціальністю: «Лікувальна справа». Згідно наказу університету № 4л/133 від 17.09.2007р. відповідач змінила прізвище з ОСОБА_2 на ОСОБА_2 у зв'язку зі вступом до шлюбу.
Відповідно до умов підписаної угоди, відповідач зобов'язалася після закінчення вищого навчального закладу освіти на місці направлення відпрацювати не менше трьох років. Згідно із п.1.1, 1.2 наказу МОЗ України № 291 від 19.09.1996р. Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти 3-4 рівня акредитації медичних факультетів університетів, спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної практичної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря - спеціаліста певного фаху.
Відповідач закінчила інтернатуру і на підставі наказу університету влаштувалася на посаду лікаря Луганської міської поліклініки № 10 з 01.02.2010р. В ході ревізії КРУ в Луганській області, оформленої актом № 04-21/006 від 25.05.2013р. було встановлено, що відповідач відпрацювала менше трьох років і 19.04.2010р. звільнилася за власним бажанням.
На підставі п. 21 Наказу МОЗ України №367 «Про затвердження Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснюється за державним замовленням із студентами, прийнятими на навчання за держзамовленням» у разі, якщо випускник не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої , він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку повну вартість навчання до державного бюджету.
Зазначає, що за період навчання відповідача (2002 - 2008р.р.) було витрачено на оплату праці працівників, нарахувань на зарплату, сплату комунальних послуг та енергоносіїв, стипендію, коштів на загальну суму 21 601,90 грн., згідно розрахунку.
Відповідач не виконала зобов'язання відповідно до угоди, тому має повернути ці кошти.
Посилаючись на норми ст.ст. 526, 623, 629 ЦК України, накази МОЗ України № 291 від 19.09.1996р. та № 367 від 25.12.1997р., Указ Президента України № 77/96 від 23.01.1996р., просить позов задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву, в який просив справу розглядати без його участі - за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином. Надала заяву, в якій просила справу розглядати без її участі та за участю її представника - адвоката ОСОБА_4, яка також в судове засідання не звилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
У зв'язку із неявкою учасників процесу, суд розглядає справу за відсутності фіксування технічними засобами, на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України, відповідно до якої у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) встановив наступне.
Судом встановлено, що 01.09.2002р. між ОСОБА_2 та університетом була укладена типова угода про підготовку фахівців з вищою освітою за рахунок державного замовлення (а.с. 4), відповідно до умов якої студент - ОСОБА_2 зобов'язалася після закінчення вищого навчального закладу освіти на місці направлення відпрацювати не менше трьох років.
Слід зазначити, що згідно наказу № 4л/133 від 17.09.2007р. університету вбачається, відповідач змінила прізвище в обліково-звітній документації університету з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» у зв'язку зі вступом до шлюбу (а.с. 7).
Як видно з акту КРУ в Луганській області ревізії фінансово-господарської діяльності університету за період з 01.03.2011р. пор 01.03.2013р. № 04-21/006 від 24.05.2013р. (а.с. 8 - 14) ОСОБА_2 зарахована на посаду лікаря Луганської міської поліклініки № 10 з 01.02.2010р. та звільнилася за власним бажанням 19.04.2010р. (відпрацьовано 2 місяці 19 днів). Тобто, відповідач відпрацювала менше трьох років.
Частиною 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» від 23.05.1991р. № 1060-XII встановлено, що випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 2. Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996р. № 992, випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років з моменту укладення ними трудового договору із замовником. Час навчання в інтернатурі до цього терміну не включається.
Відповідно до Указу Президента України від 23.01.1996р. № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» вищі навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету АР Крим та місцевих бюджетів за державним замовленням; за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб; за рахунок власних коштів особи. Особи, які навчаються на рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки.
Пунктом 1.1. Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації медичних факультетів університетів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 291 від 19.09.1996р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.12.1996р. за № 696/1721, спеціалізація (інтернатура) є обов'язковою формою післядипломної підготовки випускників всіх факультетів медичних і фармацевтичних вищих закладів освіти III-IV рівнів акредитації медичних факультетів університетів незалежно від підпорядкування та форми власності, після закінчення якої їм присвоюється кваліфікація лікаря(провізора) - спеціаліста певного фаху.
Згідно із п. 21. Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним, замовленням затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України № 367 від 25.12.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.1998р. за № 246/2686, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням.
У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Згідно із п. 27 даного Порядку спірні питання, що виникають у разі порушення угоди, розглядаються в судовому порядку
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідачем поручені умови угоди в частині відпрацювання не менше 3-х років за спеціальністю, суд приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування у встановленому порядку до відповідного до відповідного державного (місцевого) бюджету вартості навчання та компенсації витрати (через відповідні органи казначейства).
За період навчання відповідача (2002 - 2008р.р.) було витрачено державних коштів на оплату праці працівників, нарахувань на зарплату, сплату комунальних послуг та енергоносіїв, стипендію, коштів на загальну суму 21 601,90 грн., згідно розрахунку (а.с. 5, 6).
Таким чином, суд доходить висновку, що сума 21 601,90 грн. вартості навчання ОСОБА_2 за період з 2002р. по 2008р. підлягає стягненню з відповідача на користь Державного закладу «Луганський державний медичний університет» шляхом перерахування відповідачем даної суми коштів на бюджетний рахунок установи.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв'язку з чим, з ОСОБА_2 на користь університету стягненню підлягає судовий збір в сумі 216,02 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 77, 88, 209, 214-215, 224-225, 256-259 ЦПК України, суд -
Позов Державного закладу «Луганський державний медичний університет» до ОСОБА_2 про стягнення на користь Державного закладу «Луганський державний медичний університет» витрат на навчання в сумі 21 601,90 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1) на користь Державного закладу «Луганський державний медичний університет» (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя оборони Луганська, буд. № 1) на відповідний розрахунковий рахунок витрат на навчання ОСОБА_2 в сумі 21 601,90 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1) на користь Державного закладу «Луганський державний медичний університет» (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя оборони Луганська, буд. № 1) судовий збір в сумі 216,02 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Гірницький районний суд м. Макіївки протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.С. Наумова