Справа № 175/454/14-ц
Провадження № 2/175/158/14
28 травня 2014 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойко О.М.
при секретарі Карпенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі і просила задовольнити свої вимоги у повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином. За таких обставин, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки - ОСОБА_3, що проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 видано виконавчим комітетом Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області 26.10.2012 року).
Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок, розташований за вищевказаною адресою і у відповідності до ст. 1261 ЦК України, ОСОБА_1 є спадкоємицю 1 черги за законом. За свого життя спадкодавець заповіт не складав і інших спадкоємців у нього немає.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у встановлений законом термін звернулася до Дніпропетровської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
Проте 22.01.2014 року державним нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_3, оскільки не підтверджується факт належності йому спадкового майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1.
Як встановлено у судовому засіданні, на день смерті ОСОБА_3 власником будинку була його мати (бабуся позивачки) ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та якій будинок належав на підставі договору купівлі-продажу, посвідчений 02 листопада 1974 року виконкомом Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області за реєстровим №60. Даний договір не був зареєстрований в органа БТІ, оскільки, згідно діючого на той час законодавства (1974 рік) договір підлягав реєстрації у виконкомі Новоолександрівської сільської ради.
Також встановлено, що на момент смерті ОСОБА_5 у належному їй будинку, проживав та був зареєстрований її син ОСОБА_3, який заяву про прийняття спадщини не подавав, проте згідно ст.ст. 529, 549 ЦК України (в редакції 1963 року) ОСОБА_3 прийняв спадщину, бо фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, оскільки він проживав та був зареєстрований в спадковому будинку на момент смерті спадкодавця, що підтверджується довідкою виданою Новоолександрівською сільрадою за №74 від 10.01.2014 року.
Крім того, свідоцтво про право на спадщину на будинок після, смерті ОСОБА_5, ОСОБА_3 не отримував та право власності, в державних органах не реєстрував. Згідно інформації Новомосковського міського БТІ від 27.11.2013 року, станом на 04.12.2004 року, технічна та правова документація на будинок по АДРЕСА_1 не виготовлялась, право власності на ім'я ОСОБА_5 - не зареєстровано.
Відповідно до довідки виконкому Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району від 10.01.2014 року в спадковому будинку значиться зареєстрованою дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_2, яка починаючи з 1987 року і по теперішній час у будинку не проживає. За таких обставин, відповідачка спадщину не прийняла, оскільки згідно ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори вона не подавала, в спадковому будинку не проживала, в управління чи володіння спадковим майном не вступала.
За таких обставин, ОСОБА_3 правомірно, на законних підставах набув право власності на спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5, але за свого життя належним чином не оформив своє право власності та не зареєстрував у відповідних органах реєстрації прав власності.
Відповідно до ст. ст. 182, 210 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника.
Відповідно до рекомендацій Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про спадкування (лист №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року) Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно . затверджене наказом Мінюста від 07 лютого 2002 року. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, спору, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільного кодексу України 2004 року. Відповідно до п.3.2 вищезазначеного листа по об'єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05 серпня 1992 року №449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі). Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлювальні документи на будинок, навіть якщо споруджено самовільно. За наявності доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
Відповідно до ст. 25 ЦК України правоздатність особи (здатність мати права та обов'язки) припиняється в момент її смерті.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Враховуючи, що до Позивачки перейшли права власності на житловий будинок, проте вона не має можливості оформити законодавчі документи у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів у спадкодавця.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права судом.
Нормою ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Приписами ст. 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Пунктом 2 ст. 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Згідно з абз. 4 п. 216 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 р. за N20/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус для видачі свідоцтва про право на спадщину вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з реєстру прав власності, а в місцевостях, де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування.
Оскільки в судовому засіданні встановлено факт наявності спадкових прав позивачки на вищезазначене спадкове майно, а її позовні вимоги не суперечать чинному законодавству і не порушують прав третіх осіб, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 215, 214, 224 ЦПК України, ст.ст. 16, 1216, 1218, 1222, 1261, 1268-1270, 1274 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4.
Визнати за ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_3, виданого Дніпропетровським РВ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 17.01.2012 року, ІПН: НОМЕР_1), в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 із загальною площею 34,1 кв.м, з яких житлова площа становить 16,4 кв.м, допоміжна площа - 17,7 кв.м та який складається з:
1-1 - коридор, площею 5,0 кв.м;
1-2 - кухня, площею 8,9 кв.м;
1-3 - кімната, площею 16,4 кв.м;
1-4 - санвузол, площею 3,8 кв.м,
а також господарські будівлі і споруди: А - житловий будинок; Б - вбиральня; №1 - огорожа.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, а саме рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя О.М. Бойко