25 червня 2014 року Справа № 907/159/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лігніт"
на ухвалувід 19.03.2014 господарського суду Закарпатської області
та постановувід 14.04.2014 Львівського апеляційного господарського суду
у справі№ 907/159/14 господарського суду Закарпатської області
за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БВ", с.Ільниця Закарпатської обл.
про банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Лігніт", с.Ільниця Закарпатської обл.
розпорядник майнаРуденко О.В., м. Ужгород Закарпатської обл.
в судовому засіданні взяли участь представники:
скаржника "Salt Trade" s.r.oКлюца С.О., довір.; Черепаня М.В., довір.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.03.2014 у справі №907/159/14 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "БВ" (далі - ТОВ "Компанія "БВ", ініціюючий кредитор) про порушення провадження справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Лігніт" (далі - ТОВ "Лігніт", боржник).
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.03.2014 (суддя Ремецькі О.Ф.) за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство боржника, визнано вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 1 445 400 грн., введено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Руденко О.В., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство та інше.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 (судді: Михалюк О.В. - головуючий, Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) за результатами розгляду апеляційної скарги боржника вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нову ухвалу, якою відмовити в порушенні провадження у справі про банкрутство.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема ст. ст. 2, 11, 15, 16 Закону про банкрутство, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
25.06.2014 від ініціюючого кредитора та гр. ОСОБА_10 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, мотивовані неможливістю забезпечення явки представників у судове засідання. Враховуючи встановлений ст. 1118 ГПК України строк для розгляду касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотань.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 16 Закону про банкрутство завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
Порушуючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив виключно з наявності усіх передбачених частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство ознак неплатоспроможності боржника, а саме існування в ініціюючого кредитора безспірних грошових вимог до боржника, які сукупно становлять більше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.
Однак судами попередніх інстанцій не було враховано наступного.
Як вбачається, на виконання вимог ст. 12 Закону про банкрутство при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство місцевий господарський суд в ухвалі від 06.03.2014 зобов'язав боржника надати додаткові документи, необхідні для відкриття провадження у справі, зокрема, оригінали та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких діє боржник (установчий договір, статут, положення), свідоцтво про державну реєстрацію, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час розгляду справи.
Проте, як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, установчі та реєстраційні документи боржника не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій при порушенні справи про банкрутство.
У той же час вирішення питання про наявність або відсутність перешкод для порушення справи про банкрутство напряму залежить від з'ясування правового статусу боржника, оскільки Закон про банкрутство передбачає ряд особливостей здійснення провадження у справі про банкрутство окремих категорій боржників (ст. 2, розділ VII Закону про банкрутство). Більше того, щодо деяких категорій юридичних осіб - боржників Законом про банкрутство встановлена пряма заборона щодо порушення справ про банкрутство (зокрема, казенні, гірничі підприємства).
Однак у порушення вимог ст. 43 ГПК України судом першої інстанції взагалі не досліджувався правовий статус боржника, як суб'єкта підприємницької діяльності, його форма власності, у т.ч. не з'ясовувався основний вид діяльності підприємства - боржника згідно з установчими та реєстраційними документами.
При цьому при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 19.03.2014 боржник також не надав документи, які витребовувались судом першої інстанцій, необхідні для з'ясування правового статусу боржника та, відповідно, подальшого руху справи про банкрутство.
У свою чергу суд апеляційної інстанції, користуючись повноваженнями, наданими ст. 101 ГПК України та врахувавши особливості розгляду справ про банкрутство (ст. 41 ГПК України), недоліки ухвали суду першої інстанції не виправив.
У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України) суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті справи.
За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, належним чином з'ясувати правовий статус боржника та розглянути справу згідно з вимогами чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст.ст. 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лігніт" задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 19.03.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду 14.04.2014 у справі № 907/159/14 скасувати.
3. Справу № 907/159/14 передати на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області на стадію підготовчого засідання в іншому складі суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О. Є. Короткевич