25 червня 2014 року Справа № 24/130пн
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 березня 2014 року у справі № 24/130пн за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Будмеханізація" до товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" про стягнення,
У травні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Будмеханізація" (правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Будмеханізація") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" про стягнення 2 620 грн основного боргу, 443 грн 60 коп. інфляційних втрат, 78 грн 17 коп. річних, 315 грн 26 коп. пені, 1 200 грн неустойки з підстав неналежного виконання умов договору оренди від 18 грудня 2007 року № 16, а також вартість неповернутої техніки в сумі 9 600 грн (з урахуванням уточнених позовних вимог).
Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 28 січня 2014 року (суддя С. Тоцький) позов задоволено в частині стягнення 2 620 грн основного боргу, 443 грн 60 коп. інфляційних втрат, 78 грн 02 коп. річних, 312 грн 68 коп. пені; у решті позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18 березня 2014 року рішення скасовано з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та прийнято нове рішення, яким позов задоволено в частині стягнення 2 620 грн основного боргу, 443 грн 60 коп. інфляційних втрат, 78 грн 02 коп. річних, 312 грн 68 коп. пені; у решті позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" просить постанову в частині задоволених позовних вимог скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами частини 1 статті 284 Господарського кодексу України, статей 92, 145 Цивільного кодексу України, статей 32-34, 36 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з додатковою відповідальністю "Будмеханізація" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 18 грудня 2007 року сторони уклали договір оренди № 16 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає у користування та володіння причеп-платформу державний номер 22510 ЕА, марка У6006.
Умовами договору сторони погодили, що передача техніки в оренду здійснюється спеціалістами за актом приймання-передачі; техніка вважається переданою орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі; якщо одна із сторін до спливу строку договору не заявить про намір його розірвати, дія договору продовжується на 1 рік; розмір місячної орендної плати складає 600 грн; орендна плата може сплачуватися орендодавцю як у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, так і в касу орендодавця не пізніше тридцятого числа кожного місяця; строк дії договору - до 1 січня 2009 року (пункти 1.4, 3.2, 4.4, 5.1, 5.2; 11.3 договору).
Передачу об'єкта оренди контрагенти оформили актом від 21 грудня 2007 року.
Позивач стверджує, що з грудня 2007 року по квітень 2008 року відповідач орендну плату не платив і борг дорівнює 2 620 грн.
Частинами 1 і 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення 2 620 грн основного боргу.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 78 грн 17 коп. за період прострочення з 1 травня 2008 року по 28 квітня 2009 року та інфляційних втрат у розмірі 443 грн 60 коп. за період з травня 2008 року по березень 2009 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.
Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов у частині стягнення збитків від інфляції та річні, здійснивши перерахунок річних.
Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, господарські суди на підставі пункту 9.1 договору, статей 230, 231 і 232 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України правомірно задовольнили позов у частині стягнення пені за період з 1 січня по 1 листопада 2008 року, здійснивши її перерахунок.
Водночас господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення на підставі статті 785 Цивільного кодексу України неустойки в розмірі 1 200 грн за несвоєчасне повернення відповідачем об'єкта оренди з огляду на дію договору в часі, а також у частині стягнення 9 600 грн вартості об'єкта оренди, оскільки позивач не подав доказів про втрату орендарем причепу-платформи.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18 березня 2014 року у справі № 24/130пн залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Техцентр-90" без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. І. Студенець