14 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Панченка О.Н. (доповідача),
суддів: Весельської Т.Ф.,
Горбатюка С.А.,
Мироненка О.В.,
Смоковича М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Києві касаційну скаргу Білоцерківської міської Ради
на постанову господарського суду Київської області
від 09 вересня 2005 року
та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2005 року
у справі за позовомприватного підприємства «Фірма «Гіпократ»
доБілоцерківської міської Ради,
за участю третьої особи- приватного підприємства «Агроцентр»,
провизнання недійсними актів державних органів, які не відповідають законодавству та порушують права і охоронювані законом інтереси позивача, та про закріплення за позивачем земельної ділянки в користування,
встановила:
В травні 2005 року приватне підприємство «Фірма «Гіпократ» (далі - ПП «Гіпократ», позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Білоцерківської міської Ради (далі - міськрада, відповідач), за участю третьої особи - приватного підприємства «Агроцентр» (далі - ПП «Агроцентр», третя особа), про визнання недійсним рішення від 27 квітня 2004 року №129, договору оренди земельної ділянки та зобов'язання відповідача до вчинення дій щодо передачі позивачу земельної ділянки.
Постановою господарського суду Київського області від 09 вересня 2005 року позовні вимоги задоволено частково:
- визнано повністю протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради «Про попереднє погодження місця розташування об'єкта, надання земельних ділянок в оренду, постійне користування та у власність» №129 від 27 квітня 2004 року,
- визнано недійсним договір оренди землі укладений між ПП «Агроцентр» та міськрадою 01 червня 2004 року, зареєстрований у Київській регіональній філії №4 державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»,
- стягнуто з місцевого бюджету м. Біла Церква на користь позивача судові витрати у розмірі 170 грн. 00 коп.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2005 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
В касаційній скарзі міськрада ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та просить ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм адміністративного судочинства, неповним дослідження доказів і встановленням обставин справи.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено, відкритому акціонерному товариству «Білоцерківське виробничо-торговельне трикотажне підприємство» на праві приватної власності належали нежитлові приміщення за адресою: бульвар 50 років Перемоги, 95 (колишня вул. 50 років Перемоги, 63) в місті Біла Церква, що підтверджується Свідоцтвом про право власності №444 від 07 травня 1999 року (а.с. 17).
Ухвалою Білоцерківського міського суду Київської області від 19 травня 1999 року за позивачем визнано право власності на придбане ним приміщення цеха №3, розташоване по вул. 50 років Перемоги, 63 в м. Біла Церква, посвідчене приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області та зареєстроване в реєстрі за №3451 (а.с. 18) з урахуванням довідки-характеристики Бюро технічної інвентаризації №1050 від 19 листопада 1999 року (а.с. 24).
Право користування земельною ділянкою, що розташована в місті Біла Церква, бульвар 50 років Перемоги, 95, загальною площею 0,1174, виникло у позивача з 03 червня 1999 року, а саме, з моменту отримання нотаріально посвідченого Свідоцтва про право власності на придбані ним нежитлові приміщення, в зв'язку з чим відповідач повинен був посвідчити право позивача на користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно шляхом видачі йому державного акту.
Зі змісту листів від 25 листопада 1999 року, 27 липня 2000 року №44 та 09 жовтня 2000 року №78 вбачається, що позивач звертався до міськради з вимогою про надання йому в постійне користування належної йому на праві власності земельної ділянки. Відповідей, як встановлено судовими інстанціями, відповідачем не надано.
27 квітня 2004 року рішенням виконавчого комітету міськради №129 «Про попереднє погодження місця розташування об'єкта, надання земельних ділянок в оренду, постійне користування та у власність» (а.с. 54) затверджено проект землеустрою щодо відведення ПП «Агроцентр» земельної ділянки по бульвару 50 років Перемоги в м. Біла Церква, загальною площею 0,0453 га, під розміщення кафе. На цій ділянці розташовані будівлі і споруди, належні на праві власності позивачу.
Відповідно до ст. 1, 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет - це орган створений та підконтрольний міській раді. Однак, зазначене рішення виконавчого комітету прийнято з порушенням п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», оскільки виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.
На підставі вищевказаного рішення виконкому №129 від 27 квітня 2004 року між третьою особою та міськрадою 01 червня 2004 року укладено договір оренди землі (а.с. 56-57), за умовами якого відповідач надає, а ПП «Агроцентр» приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення кафе, що знаходиться по бульвару 50 років Перемоги (в районі ринку на площі П.Запорожця). Цей договір зареєстрований у Київській регіональній філії №4 державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що 01 червня 2004 року у Державному реєстрі земель вчинено запис за №313.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що рішення від 27 квітня 2004 року, яке прийнято виконкомом (некомпетентним органом в розгляді зазначеного питання), - є неправомірним з моменту його прийняття та не набуває правомірності навіть якщо в подальшому воно затверджене органом, до компетенції якого належить його прийняття.
Оскільки рішення Виконкому міськради - недійсне з моменту його прийняття, то і договір для укладання якого є підставою прийняття такого рішення, не може вважатися правомірним.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про власність», якщо в результаті видання акту органом державного управління або місцевим органом державної влади, що не відповідає Закону, порушуються права власника та інших осіб щодо володіння, користування чи розпорядження належним їм майном, такий акт визнається недійсним за позовом власника або особи, права якої порушено.
П. 26 договору оренди землі встановлено, що передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю ділянку. Однак відповідачем фактично передано ПП «Агроцентр» крім земельної ділянки ще й будівлі і споруди, які належать на праві власності ПП «Гіпократ», оскільки неможливо відокремити земельну ділянку від забудованих на ній споруд.
Ч. 3 ст. 30 Земельного кодексу України не ставить перехід права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди, у залежність від того, передані ці будівлі та споруди безоплатно чи за відповідну плату. Тому з переходом права власності на будівлю чи споруду новий власник або землекористувач набуває прав і обов'язків, визначеними ст.ст. 39, 40 цього Кодексу.
Таким чином, суди правомірно дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Твердження відповідача про те, що судами попередніх інстанцій порушено норми Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що не залучався до участі в якості відповідача у справі виконавчий комітет міськради, до уваги не приймаються. Відповідно до Конституції України, ст.ст. 1, 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі комітети - органи, створені сільськими, селищними, міськими, районними в містах радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, визначених законодавством України, та є підконтрольними і підзвітними відповідній раді.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що постанову господарського суду та ухвалу апеляційного господарського суду ухвалено з додержанням вимог чинного законодавства, а касаційна скарга - безпідставна, тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу Білоцерківської міської Ради залишити без задоволення, постанову господарського суду Київської області від 09 вересня 2005 року та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28 грудня 2005 року - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.Н. Панченко
Судді: Т.Ф. Весельська
С.А. Горбатюк
О.В. Мироненко
М.І. Смокович
З оригіналом згідно.
Суддя Вищого адміністративного
суду України О.Н. Панченко