08 квітня 2014 рокусправа № 811/1931/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-
У червні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2013 року №0000571500, згідно якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 60 189,00 грн., в тому числі 40 126, 00 грн. за основним платежем та 20063,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000581500 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 46 145,00 грн., в тому числі 46145,00 грн. за основним платежем.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 р. адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000571500, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 60 189,00 грн. (із них за основним платежем - 40126, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20063,00 грн.). Скасовано податкове повідомлення-рішення Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби №0000581500, яким ТОВ "Завод ізоляційних матеріалів" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 46145,00 грн. (із них за основним платежем - 46145,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.).
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постановити ухвалу, якою скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів" 22 квітня 2005 року зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Світловодської міської ради Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії АОО № 214173.
На підставі наказу №358 від 29.04.2013 року посадовими особами податкового органу, у період з 29.04.2013 року по 30.04.2013 року, було проведено позапланову документальну виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ізоляційних матеріалів" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Аверт" за липень, грудень 2011 року, ПП "Анві продукт" за жовтень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт № 273/2200/33455200 від 15.05.2013 року.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 28 травня 2013 року:
- № 0000571500, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 60 189,00 грн. (із них за основним платежем - 40126, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20063,00 грн.);
- №0000581500, за яким ТОВ "Завод ізоляційних матеріалів" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 46145,00 грн. (із них за основним платежем - 46145,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.).
Так, відповідно до висновку вказаного акту податковим органом встановлено допущені позивачем наступні порушення: пунктів 138.2 статті 138, пп.139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на прибуток всього в сумі 46 145,00 грн., у тому числі за 2-3 квартал 2011 року в сумі 8 200,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 36 945,00 грн.; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2755-ІV від 02.12.2010 року в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 40 126,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на суму 8 000 грн., жовтень 2011 року на суму 15 240,00 грн., за грудень 2011 року на суму 16 886,00 грн.
З метою здійснення основного виду діяльності ТОВ "Завод ізоляційних матеріалів" придбало матеріали у ТОВ "Арвет" на загальну суму 149 311,80 грн. (із них ПДВ - 29 862,36 грн.) і у ПП "Анві продукт" на загальну суму 91 440,00 грн. (із них ПДВ - 18 288,00 грн.). Зазначені суми були включені позивачем до валових витрат та складу податкового кредиту відповідно.
Податковим органом при перевірці позивача, було використано податкові декларації з ПДВ ТОВ «ЗІМ», податкові декларації з податку на прибуток ТОВ «ЗІМ» та акти ДПІ у Срлом'янському районі м. Києва №798/22-37106984 від 05.09.2012 р. про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по ТОВ «Анві продукт» та ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №2828/22-2222/2430523 від 10.09.2012 р. по ТОВ «Арвет».
В ході перевірки, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції між ТОВ «ЗІМ» та ПП «Анві продукт», ТОВ Арвет» мають формальний характер, в зв'язку з тим, що ТОВ «ЗІМ» наступна ланка ланцюга проходження документообігу ТМЦ від невідомого походження джерела створення (вироблення) ТМЦ.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами і не залежить від виконання податкових зобов'язань іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Так, необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року № 168/704), а саме: первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична і інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення основного виду діяльності ТОВ "Завод ізоляційних матеріалів" придбало у ТОВ "Арвет" матеріали, а саме: смолу, затверджувач ИЗОМТГФА, смолу епоксидну Epikоt 827, ровінг ЕС-13-4800 та " у ПП "Анві продукт" матеріали, а саме: смолу епоксидну ЕД-20, затверджувач ИЗОМТГФА, вузол поворотний.
Факт отримання позивачем товару від ТОВ "Арвет" підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними та відповідними рахунками на загальну суму 149 311,80 грн. (із них ПДВ - 29 862,36 грн.)
Факт отримання товару від ПП "Анві продукт" підтверджується наявними у матеріалах справи податковою накладною, видатковою накладною та відповідним рахунком на загальну суму 91 440,00 грн. (із них ПДВ - 18 288,00 грн.)
Судом встановлено також, що розрахунки ТОВ "Завод ізоляційних матеріалів" за придбаний товар, здійснювало у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагентів, про що свідчать виписки по особовому.
Таким чином, факт наявності та належності первинної документації (оформлення у відповідності до вимог чинного законодавства), підтверджує здійснення господарських операцій за договором поставки та відповідачем не спростований.
Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат.
Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.
Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту з операцій з ПП «Анві продукт», ТОВ Арвет».
Крім того, висновками акту перевірки не встановлено дефекту будь-якого первинного документу або обставин, які б свідчили про нереальність укладеної позивачем з його контрагентами угоди.
Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.
Таким чином, викладене вище свідчить, що спірні господарські операції мають реальний цикл проходження товару, підтверджені документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до встановлених вимог, підписаними повноважними представниками сторін та скріплених печатками сторін та з наданих позивачем первинних документів можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, за результатами яких товар використаний в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.
Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що акт іншого податкового органу, не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення до складу валових витрат, суми витрат за придбаний у даного контрагента товар у випадку, коли платник податків виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру понесених витрат, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на віднесення до валових витрат, понесених витрат в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду в цій частині відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим