22 квітня 2014 рокусправа № 804/4198/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЕТ» до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій відповідача та скасування податкових повідомлень - рішень
26.03.2013 р. ТОВ «ВІКЕТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій відповідача та скасування податкових повідомлень - рішень, де, посилаючись на те, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ Матадор», ТОВ Ривс», ТОВ «Ферріт - Д», ПП «Ривал» за серпень 2011 р., січень - серпень 2012 р. За результатами даної перевірки складено акт № 452/220/35600890 від 26.02.2013 р. та на підставі акту прийнято податкове повідомлення рішення № 0000282202 від 18.03.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 222798,75 грн, в т.ч. за основним платежем в розмірі 178 239,00 грн та за штрафними санкціями в розмірі 44 559,75 грн, а також № 0000282202 від 18.03.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 230 638,00 грн, в т.ч. за основним платежем в розмірі 189 183,00 та за штрафними санкціями в розмірі 41455,00 рн.
Оскільки вважають, що висновки, наведені в акті перевірки є хибними та безпідставними, просили визнати дії відповідача по винесенню податкових повідомлень - рішень незаконними та скасувати вищезазначені податкові повідомлення - рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р. адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, де просили скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р., ухвалити нове рішення, де відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні в апеляційній інстанції представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті № 452/220/35600890 невиїзної позапланової документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Матадор», ТОВ «Ривс», ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Ривал» за серпень 2011 р., січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2012 р. від 26.02.2013 р.
В результаті документальної перевірки встановлено порушення:
- п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст.. 1, п.2 ст. 3, ст.. 4, п.6 ст. 8, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, а саме, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальниками та покупцями, зазначеними в акті перевірки;
-44.1 ст. 44, п.198.1 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму всього 525854 грн;
- п.44.1 ст. 44, п.п.138.2 ст. 138, п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток ТОВ «Пікет 7» в періоді включення зазначених витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування згідно ст. 138 ПК України на суму 1 060 358 грн;
-п.44.4 ст. 44, п.п. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України завищено доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг на суму 348 473 грн.
Подавши заперечення на акт перевірки позивач отримав лист відповідача від 13.03.2013 р. «Про розгляд заперечень на акт перевірки», де висновок акту перевірки викладено в іншій редакції:
«…встановлено порушення в частині визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме:
П.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, ст. 1, п.2 ст.3, ст. 4, п.6 ст. 8, п.1 та п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, а саме, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з постачальниками та покупцями, зазначеними в акті перевірки;
-п.44.1, п.44.6 ст. 44, п.138.2 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 189 183, а саме,:-111 кв. 2011 р. - 23 362 грн; -111 кв.2012 р. - 165 821 грн.,
- п.198.3 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 178 239 грн, а саме, серпень 2011 р. - 3647 грн; січень 2012 р. - 13 333 грн; лютий 2012 р. - 16 667 грн; березень 2012 р. - 21730 грн; квітень 2012 р. - 12 344 грн; травень 2012 р. - 27989 грн; червень 2012 р. - 38334 грн; липень 2012 р. - 6647 грн; серпень 2012 р. - 37548 грн.
На підставі акту перевірки від 26.02.2013 р. відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 18.03.2013 р.: № 0000282202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 222798,75 грн та № 0000292202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємства в розмірі 230638,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Ривс», ТОВ «Ферріт-Д», ПП «Ривал», ТОВ «Матадор», ПП «Аспект - А», КП «Міський тролейбус»,КП «Міський трамвай», ТОВ «Техмалкомплекс», ТОВ «Техснаб», ТОВ «Весташляхбуд», ТОВ «Спецелектроремонт», ТОВ «»Текс-К», ТОВ «НВП Укрекологія», ПАТ Бериславський машинобудівний завод», ТОВ Демурінський гірничо - збагачувальний комбінат», ТОВ «Завод бурової технічки», ТОВ «Електроальянс», ФОБ ОСОБА_1, ТОВ «Мегапроекологія», ТОВ фірма «Беютага», ТОВ «Авіас 2000», ТОВ «Кондитерпром КР», ЗАТ Переробник», ТОВ «Інтернафта», ТОВ «Мерфіс» та ін.
Зокрема, між ТОВ «Вікет» та ТОВ «Рівс» укладено угоди на поставку товарів та надання маркетингових послуг. Згідно договору № 12-12 від 03.01.2012 р. позивач придбавав у ТОВ «РИВС» продукцію для власних виробничих потреб. Відповідно договору №38 від 03.05.2012 р. ТОВ «РИВС» надавало позивачу послуги по питанням правового супроводження господарської діяльності, а за договором № 19 від 01.01.2012 р. ТОВ «РИВС» проводило маркетингові роботи по вивченню ринка протягом 2012 р., забезпечувало рекламну підтримку і просування на ринку продукції позивача, що підтверджується податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт, актами про надання послуг, а також калькуляціями до рахунків, платіжними дорученнями і банківськими виписками.
Відповідно договору на виконання послуг № 26 від 03.01.2012 р. ПП «Ривал» надавав комп'ютерні послуги ТОВ «Вікет», що підтверджується актами про надання послуг, актами здачі - прийомки виконаних робіт, податковою накладною та платежами за 9 та 25 квітня 2012 р.
Згідно договору перевезення № 29-11 від 01.08.2011 р. ТОВ «Матадор» надавало транспортні послуги ТОВ «Вікет», що підтверджується актом - реєстром виконаних робіт, та платіжними дорученнями.
Відповідно договору поставки № 28 від 02.04.2012 р. ТОВ «Вікет» приймало та оплачувало продукцію для власних потреб у ТОВ «Ферріт -Д».
Крім того, з матеріалів справи слідує, що позивач, реалізовував товари, придбані у ТОВ «Ривс» та ТОВ «Ферріт-Д» КП «Міський трамвай», ПП «Аспект -А», ТОВ Техснаб», ТОВ «Техмашкомплекс», КП «Міський тролейбус», ТОВ «Спецелектроремонт», ТОВ «НПП Укрекологія», ТОВ «Весташляхбуд», ТОВ «Завод бурової техніки», ТОВ Текс-К», ТОВ «Демурінскьий гірничо - збагачувальний комбінат», та ін. Даний факт підтверджується, платіжними дорученнями, банківськими виписками, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками фактурами.
З акту перевірки слідує, що відносно наданих до перевірки та відображених в акті перевірки первинних документів у відповідача жодних зауважень не було.
Проаналізувавши матеріали справи судом встановлено, що господарські операції за перевіряємий період дійсно здійснювалися між позивачем та його прямими контрагентами, що підтверджується належними первинними документами.
Крім того, суд встановив, що за перевіряємий період контрагенти позивача були зареєстровані як платники податків, та даний факт відповідачем не заперечується.
З акту перевірки слідує, що позивачем на перевірку було надано необхідну документацію за перевіряємий період, порушень в заповненні первинних документів не встановлено. Крім того, суд вважає, що позивач на запит відповідача надав всі необхідні документи на перевірку.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно наказу № 159 від 12.02.2013 р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Вікет» підставою для проведення перевірки були отримання податкової інформації для відпрацювання ланцюга формування податкового кредиту ТОВ «Вікет», в той час як з висновків акту слідує, що перевірку проведено і щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також і щодо валових доходів та валових витрат з податку на прибуток підприємств.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що посилання відповідача на ненадання позивачем всіх необхідних документів на перевірку не є підставою для прийняття рішення про нереальність господарських операцій, оскільки, відповідач мав можливість при необхідності провести виїзну перевірку.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання відповідача на акти невиїзних позапланових перевірок контрагентів, де без належного повідомлення об'єкту перевірки, зроблено висновки про неможливе виконання господарських операцій, не може бути обґрунтуванням невиконання господарських операцій позивачем, оскільки такі висновки зроблені всупереч чинного законодавства.
Крім того, посилання відповідача на відсутність товарно - транспортних накладних не є підставою для визнання нереальною здійснення господарських операцій, оскільки, товарно - транспортна накладна - є тільки підтвердженням факту перевезення товару.
Крім того, з матеріалів справи слідує факт здійснення господарських операцій позивачем, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами та набуття права на податковий кредит.
Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 даного Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Також суд зазначає, що згідно чинного законодавства виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не залежить від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем або його контрагентом ПДВ до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
Приймаючи до уваги той факт, що відповідач, всупереч ч.2 ст. 71 КАС України не довів правомірність свого рішення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду - залишити без змін.
Керуючись статтями ст.ст. 198 ч.1 п. 1, 200 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2013 р.- залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня викладення повного тексту ухвали.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук