23.06.2014 року Справа № 904/1491/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Кузнецової І.Л., Дарміна М.О.
при секретарі судового засідання: Погорєлова Ю.А.
представники сторін:
від позивача: Онищенко І.П. представник, довіреність №10/10 від 17.01.14;
від відповідача: Галан Ю.А. представник, довіреність №749 від 11.03.14;
розглянувши апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 року у справі № 904/1491/14
за позовом Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ
про стягнення 2 072 392,51 грн. за договором про закупівлю природного газу за державні кошти, -
Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" 3 % річних в розмірі 2 072 392,51 грн. за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2432ТЕ-4 від 20.12.2010 р.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав умови договору щодо оплати заборгованості за поставлений газ та рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №23/5005/16791/2011 від 24.01.2012 року в частині сплати основного боргу у розмірі 58 367 388,96 грн. Внаслідок того, що заборгованість продовжувала існувати в період з 01.10.2011 року по 07.12.2012 року, позивачем було донараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми у розмірі 2 072 392,51 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 року (Суддя Назаренко Н.Г.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз Україна" 3% річних у сумі 2 072 392,51 грн., витрати по сплаті судового збору 41 448,00 грн.
Вмотивовуючи рішення суд послався на те, що оскільки має місце прострочення виконання грошового зобов'язання, тому підлягає задоволенню вимога про стягнення 3% річних за період з 01.10.2011 року по 07.12.2012 року у сумі 2 072 392,51 грн.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області Міське комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі.
При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» фактично не є винним у затримці оплати позивачу та жодним чином не здійснювало користування грошовим коштами позивача. Суд не зробив оцінку тій обставині: чи гарантувало стягнення ним пені захист прав й інтересів позивача (фактично держави), в той час, як кошти, якими сплачуються такі штрафи, є бюджетними.
Також, на думку апелянта, судом не взято до уваги, що відповідач завдяки законодавству проводить свою господарську діяльність в нерівних господарських умовах, оскільки головною причиною несвоєчасних розрахунків є несвоєчасне фінансування відповідача з бюджетів всіх рівнів. Таким чином, внаслідок дій не відповідача, а органів влади, які відповідають за своєчасне бюджетне фінансування відповідача, останній повинен нести зайві виплати, які спричиняють зменшення його майна.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.
Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Оскільки відповідач не виконав зобов'язання по оплаті вартості поставленого природного газу, що, відповідно, призвело до подальшого невиконання рішення суду, ДК «Газ України» має право на стягнення 3% річних від суми невиконаного грошового зобов'язання.
Умови договору №06/10-2432 ТЕ-4 від 20.12.10 року не містять жодних застережень щодо настання обов'язку Покупця оплатити природний газ лише після отримання різниці в тарифах та наявності фінансування з відповідного бюджету.
В судовому засіданні 23.06.2014 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
20.12.2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (Покупець) було укладено договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з оплати та гарячого водопостачання № 06/10-2432ТЕ-4 до якого сторонами були укладені наступні Додаткові угоди: № 1 від 28.01.2011р., № 2 від 05.04.2011р., № 3 від 11.07.2011р.; № 4 від 30.08.2011р.; № 5 від 03.10.2011р. (Додаткові угоди: №1, № 2, № 3, №4, №5).
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплати природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
Згідно п.1.2. Договору постачальник передає покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі - газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 329 600 тисяч (триста двадцять дев'ять тисяч шістсот) куб.м.
За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб.м.), приведений до стандартних умов (t - 20 град. за Цельсієм Р = 760 мм ртутного стовпчика).
Пунктом 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 3 встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 790,20 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання газу. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.
Відповідно п. 3.1.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 загальна вартість цього договору складається із суми вартості місячних поставок газу.
Згідно п. 4.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання - передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.6.1.1. Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.
Пунктом 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін, діє у частині поставки газу з 01.01.2011р. і діє до 31.12.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення (п.10.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом січня - вересня 2011 року здійснив поставку природного газу відповідачу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 31- 40) на загальну суму 166 284 402,40 грн.
Вищевказані акти підписані повноважними представниками сторін без зауважень на скріплені печатками підприємств сторін.
Відповідач розрахувався за поставлений природний газ частково у сумі 107 888 304, 55 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість - 58 367 288,96 грн.
Враховуючи, що зобов'язання за договором в добровільному порядку виконані не були, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу - 58 367 388, 96 грн., пені - 4 622 559,05 грн., інфляційних збитків - 912 747,60 грн., 3% річних за період з 21.03.2011р. по 30.09.2011р. - 853 416,15 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі №23/5005/16791/2011 від 24.01.2012 року за позовом НАК "Нафтогаз України до МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" позов задоволено, стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 58 367 388, 96 грн. - основного боргу, 4 622 559,05 грн. - пені, 912 747,60 грн. - інфляційних, 853 416,15 грн. - 3% річних за період з 21.03.2011р. по 30.09.2011 р. (а.с. 56-57).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2012 року по справі №23/5005/16791/2011 змінено в частині стягнення пені. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4 000 грн. пені. В іншій частині рішення залишено без змін (а.с. 59-60).
Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2012 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року залишено без змін (а.с. 61-62).
Відповідач не виконав умови договору щодо оплати за поставлений газ та рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі №23/5005/16791/2011 від 24.01.2012 року в частині оплати основного боргу. Внаслідок чого заборгованість продовжувала існувати з 01.10.2011р. по 07.12.2012р. та у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачеві 3% річних у сумі 2 073 392,51 грн., що і є причиною спору.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства і відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.10.2011 року по 07.12.2012 року у сумі 2 072 392,51 грн.
Оскільки прострочення виконання зобов'язання має місце, підлягає задоволенню вимога про стягнення 3% річних. Розрахунок 3% річних за період з 01.10.2011 року по 07.12.2012 року у сумі 2 072 392,51 грн. позивачем здійснено правильно, та обґрунтовано господарським судом стягнуто дану суму з відповідача.
Посилання апелянта на те, що МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» фактично не є винним у затримці оплати позивачу та жодним чином не здійснювало користування грошовим коштами позивача, не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства і відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки сплата 3% річних не є заходом відповідальності, тому для їх стягнення не потрібно складу цивільного правопорушення. Для застосування достатньо встановлення факту прострочення виконання грошового зобов'язання.
Також, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскільки відповідач завдяки законодавству проводить свою господарську діяльність в нерівних господарських умовах, так як головною причиною несвоєчасних розрахунків є несвоєчасне фінансування відповідача з бюджетів всіх рівнів, останній не повинен нести зайві виплати, а саме сплачувати 3% річних, виходячи з наступного.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що не є підставою звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання, зокрема порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, посилання відповідача, як на підставу для відмови в задоволені позовних вимог в частині стягнення 3% річних на відсутність у нього необхідних коштів, а також на відсутність відшкодування різниці вартості природного газу та затверджених тарифів, є безпідставними.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які с обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Умови договору №06/10-2432 ТЕ-4 від 20.12.2010 року не містять жодних застережень щодо настання обов'язку покупця оплатити природний газ лише після отримання різниці в тарифах та чи наявності фінансування з відповідного бюджету.
Отже, укладаючи даний договір, а в подальшому підписуючи акти приймання-передачі природного газу до даного договору на постачання природного газу, відповідач чітко розумів всю юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання за даним правочином.
Доводи апеляційної скарги про те, що господарський суд не зробив оцінку тій обставині: чи гарантувало стягнення ним пені захист прав й інтересів позивача (фактично держави), в той час, як кошти, якими сплачуються такі штрафи, є бюджетними, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки предметом позовної заяви є не стягнення пені, а зобов'язання боржника сплатити 3% річних від простроченої суми.
З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 року у справі № 904/1491/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 26 червня 2014 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя М.О. Дармін