29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"24" червня 2014 р.Справа № 924/675/14
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи
за позовом прокурора Ярмолинецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня", с. Сутківці Ярмолинецького району
про стягнення 28 493, 36 грн. заборгованості
за участю представників:
від позивача - Довженко М.О. за довіреністю
від відповідача - Стахович Л.М. за довіреністю
від прокуратури - Ткачук Н.С. прокурор прокуратури м. Хмельницького
встановив:
Прокурор, в інтересах позивача у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 22-10-635 стбст - фл / 1161, в розмірі 28 493, 36 грн., з яких: 27 720, 97 грн., основний борг, 134, 43 грн. 3% річних, 55, 44 грн. інфляційні, 582, 57 грн. пеня.
Обгрунтовуючи позов, прокурор вказує на порушення відповідачем умов договору щодо строків здійснення оплати. Нарахування річних та інфляційних здійснено з посиланням на ст. 625 ЦК України, а стягнення пені обумовлене наявністю відповідної умови договору щодо її застосування.
Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні повідомили суд про оплату відповідачем основного боргу у повному обсязі, в зв'язку з чим просили провадження у справі, в цій частині припинити.
Представник відповідача в судовому засіданні та відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечують, вказують на відсутність боргу, у зв'язку з проведенням розрахунків. Так, 23 травня 2014 року платіжним дорученням № 385 відповідач сплатив на рахунок позивача 114 702, 56 грн. за рахунком № 3907 від 14 травня 2014 року по договору № 22 - 10 - 635 від 29 грудня 2010 року. Таким чином, відповідач погасив заборгованість, яка складається з боргу, стягнутого за рішенням суду у справі № 924/1325/13, а також заборгованості, що є предметом спору у даній справі.
З доданих матеріалів вбачається.
29 грудня 2010 року між сторонами укладено договір № 22-10-635 стбст - фл / 1161 яким передбачено, що лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.
Лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно Порядку використання коштів Державного бюджету України, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1904 (п. 2.1.)
Строк лізингу відраховується з дати підписання акту прийому - передачі між сторонами, що укладається у 5 автентичних примірниках (п. 2.2.). Постачальник, перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу" (п. 2.3.).
Відповідно п. 3.4.3. лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору.
Відповідно розділу 4 за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10 відсотків його вартості, на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу;
- відшкодування вартості предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;
- комісію за супроводження договору в розмірі 7 відсотків річних від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування ПДВ;
- одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7 відсотків від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування ПДВ.
З моменту підписання акту лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному п. 4.1. договору. Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці. (п. 4.3.). Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору „Графік сплати лізингових платежів" (п. 4.4.).
Відповідно до пунктів 7.1., 7.7. за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і припиняється тільки в разі виконання зобов'язань в повному обсязі.
Договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі виставленого Лізингодавцем рахунку згідно п. 4.2. договору, на рахунок лізингодавця і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за договором (п. 8.1.).
Додатком № 1 до договору сторони визначили найменування, кількість, ціну та вартість предмета лізингу, а саме: найменування - плуг обертовий ПО - 5, строком на 5 років, у кількості 3 шт, вартістю 532 200 грн. постачальник - ТОВ „ВП „Інтерагротек". Додатком № 3 сторони встановили графік сплати лізингових платежів.
Основний договір та додатки підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.
30 грудня 2010 року сторони та постачальник підписали (а також скріпили печатками) акт прийому - передачі, в силу якого постачальник за дорученням позивача передав, а відповідач прийняв об'єкти лізингу: плуг обертовий ПО - 5, у кількості 3 шт, вартістю 532 200 грн.
На підтвердження поданих заперечень відповідач додав: копію платіжного доручення від 23 травня 2014 року про сплату відповідачем 114 702, 56 грн. на рахунок позивача; рахунок № 3907 від 14 травня 2014 року на суму 114 702, 56 грн.; копію рішення Господарського суду Хмельницької області від 30 грудня 2013 року у справі № 924/1325/13 про задоволення позову ДПАТ „НАК „Украгролізинг" до с/г ТОВ „Берегиня" про стягнення 57 959, 26 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності, судом враховується таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір фінансового лізингу, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Частиною 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору передав відповідачу, згідно акту прийому - передачі № 2 від 30 грудня 2010 року - плуг обертовий ПО - 5, строком на 5 років, у кількості 3 шт, вартістю 532 200 грн. Прийняття даного обладнання відповідачем підтверджується його підписом та печатаою на акті.
Обов'язок оплати першого лізингового платежу, згідно п. 4.3. договору виникає у відповідача через три місяці з дати підписання акту прийому - передачі, тобто 30 березня 2011 року (з урахуванням дати підписання акту). Подальші платежі через кожні три місяці. Розмір платежів встановлюється графіком платежів, який є додатком до договору.
Як вбачається з матеріалів справи (платіжне доручення № 385) відповідач сплатив позивачу 114 702, 56 грн. за призначенням платежу - „Лізинговий платіж згідно рахунку № 3907 від 14 травня 2014 року по договору № 22-10-635 стбст - фл від 29 грудня 2010 року". Зазначене призначення платежу свідчить про те, що платіж за даним платіжним дорученням проведений в рахунок оплати лізингових платежів за договором, що є предметом розгляду справи № 924/675/14 та справи № 924/1325/13 (копія міститься у справі). Таким чином, сума сплати за платіжним дорученням № 385 охоплює суму заборгованості, стягнутої за рішенням суду у справі № 924/1325/13 а також розмір основної заборгованості, що є предметом розгляду справи № 924/675/14. Вказане підтверджується також представником позивача та не заперечується представником відповідача.
Враховуючи дати настання обов'язку відповідача оплати лізингових платежів (зазначених у графіку) та дату оплати, у відповідача, у період з 30 грудня 2013 року (дата виникнення обов'язку оплати 27 720, 97 грн. за графіком - 12 платіж) по 23 травня 2014 року (оплата) існувала заборгованість у заявленому у позові розмірі, який підтверджується графіком сплати лізингу. Так, за користування об'єктом лізингу станом на 30 грудня 2013 року відповідач зобов'язаний оплатити 27 720, 97 грн. чергового лізингового платежу. Однак, здійснення даної оплати, всупереч настання її строків проведено з простроченням - 23 травня 2014 року.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Таким чином, вищевказані обставини свідчать про існування у відповідача основного боргу та оплату його відповідачем, що в свою чергу є підставою для припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1 - 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи існування заборгованості (у вищевказаному періоді) вимоги позивача, в частині стягнення річних та інфляційних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком
Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства
Враховуючи вказані законодавчі положення, пеня є договірними способом забезпечення зобов'язання, а тому наявність у договорі п. 7.1., 7.7, що передбачає застосування пені, є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останньої. Розмір підтверджується наданим розрахунком.
Судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки оплата основної заборгованості здійснена після звернення з позовом (наявність заборгованості на момент звернення з позовом свідчить про обґрунтованість його подання).
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Берегиня" (с. Сітківці, Ярмолинецького району, код 03787503) на користь державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (вул. Мечникова, 16 а, Печерський район, м. Київ, код 30401456) 134, 43 грн. річних, 55, 44 грн. інфляційних, 582, 52 грн. пені, а також 1 827 грн. судового збору.
Провадження у справі, в частині стягнення основного боргу у розмірі 27 720, 97 грн. - припинити.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук. 5 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу
3 - відповідачу
4,5- прокуратурі району та міста