25 червня 2014 року Справа № 908/4018/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)
з участю представників: позивача: відповідача: Татаренко А.М. не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 15 січня 2014 року Донецького апеляційного господарського суду від 09 квітня 2014 року
у справі№ 908/4018/13
за позовомдержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Строй Сервіс"
про зобов'язання замінити неякісну продукцію та стягнення 12 925,60 грн штрафу
У грудні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про зобов'язання відповідача замінити неякісну продукцію - пластину 2Н-І-МБС-С-5 - 300 кг, пластину 2Н-І-МБС-С-8 - 200 кг, пластину 2Н-І-МБС-С-10 - 200 кг, пластину 2Н-І-МБС-С-12 - 173,4 кг, пластину 2Н-І-МБС-С-14 - 185,4 кг, на загальну суму 64 628,00 грн на продукцію належної якості, відповідно до умов договору № 416(2)12УК від 30.05.2012 та просив стягнути з відповідача 12 925,60 грн штрафу за поставку неякісної продукції.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2014 (суддя - Кагітіна Л.П.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2014 (головуючий - Зубченко І.В., судді - Марченко О.А., Татенко В.М.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 30.05.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "Люкс Строй Сервіс" (постачальник) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець) було укладено договір поставки товару № 416(2)12 УК, за умовами якого постачальник зобов'язувався поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар згідно наведеному у таблиці переліку.
Строк поставки: липень - 30.11.2012 (п. 1.2. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 30.10.2012).
Відповідно до п. 2.1 договору товар, що постачається, за своєю якістю повинен підтверджуватися паспортом, сертифікатом якості виданим підприємством-виробником та відповідати ГОСТ 7338-90 ТУ 38105417-84.
Пунктом 2.2 договору сторони погодили, що постачальник гарантує належну якість поставленого товару згідно ГОСТ 7338-90, але не менше 12 місяців з моменту поставки товару покупцю за умови дотримання правил транспортування, зберігання та використання товару.
Згідно з п. 2.3 договору постачальник протягом гарантійного строку зобов'язаний усунути виявлені покупцем у встановленому порядку дефекти, а при неможливості їх усунення здійснити заміну дефектного товару.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що поставка товару супроводжується наступними документами: видаткова накладна - 3 екз., паспорт або сертифікат якості, рахунок-фактура, податкова накладна.
За змістом п. 6.1 договору приймання товару за кількістю та якостю здійснюється покупцем згідно з Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання за кількістю" П-6, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 та Інструкцією "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення товарів народного споживання за якістю" П-7, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966, з наступними змінами та доповненнями.
Відповідно до п. 7.4 договору у випадку невідповідності вимог товару з якості, постачальник зобов'язаний замінити товар на якісний, відповідно до Правил Інкотермс-2010, на умовах ДДР - м. Енергодар, отримувач: ЗВ ОП "Складське господарство", вул. Промислова, 133 (склад), м. Енергодар, Запорізька обл., протягом 14 днів з моменту направлення покупцем вимоги про заміну товару та сплатити покупцю штраф в розмірі 20% від вартості неякісного товару.
За умовами п. 11.1 договору він вважається укладеним з моменту підписання сторонами та діє протягом одного року з моменту укладення.
На виконання умов договору, відповідач поставив, а позивач прийняв продукцію на загальну суму 337 728,09 грн., що підтверджується видатковими накладними № 8 від 07.08.2012, № 9 від 09.08.2012, № 10 від 17.08.2012, № 17 від 20.09.2012, № 18 від 20.09.2012, № 22 від 05.10.2012, № 24 від 15.10.2012.
Як встановлено судами, позивач оплатив поставлену відповідачем продукцію в повному обсязі.
Листом № 07-40/20403 від 15.08.2013 позивач повідомив відповідача про виявлення неякісної продукції та направив копію протоколу водно-радіохімічної лабораторії № 38-17/53670 від 20.06.2013, проте доказів направлення і отримання вказаного листа відповідачем матеріали справи не містять.
19.09.2013 позивач на адресу відповідача надіслав претензію № 28-23/23145, в якій посилаючись на протокол № 38-17/53670 від 20.06.2013, зазначав про неякісність частини продукції на загальну суму 64 628,00 грн, а саме: пластина 2Н-І-МБС-С-5 - 300 кг, пластина 2Н-І-МБС-С-8 - 200 кг, пластина 2Н-І-МБС-С-10 - 200 кг, пластина 2Н-І-МБС-С-12 - 173,4 кг, пластина 2Н-І-МБС-С-14 - 185,4 кг. Вказаною претензією позивач також намагався замінити неякісну продукцію та просив сплатити штраф в сумі 12 925,60 грн (докази направлення відсутні).
Однак, відповідач відповіді на листи позивачу не надав.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що на думку позивача, частина продукції, поставлена йому за видатковими накладними № 18 від 20.09.2012, № 22 від 05.10.2013 не відповідає вимогам ГОСТу 7338-90. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протокол № 38-17/53670 від 20.06.2013 із результатами лабораторних випробувань зразків гуми, який складено водно-радіохімічною лабораторією ВП ЗАЕС.
Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що при укладенні договору сторони погодилися керуватися положеннями Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю № П-7, відповідно до п. 6 якої приймання товарів за якістю здійснюється протягом 20 днів з моменту отримання товару, при іногородній поставці, і протягом 10- днів при місцевій поставці.
Пунктом 9 Інструкції № П-7 встановлено, що акт про приховані недоліки продукції має бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад отримувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Коли приховані недоліки продукції можуть бути виявлені лише в процесі її переробки, яка здійснюється послідовно двома або декількома підприємствами, акт про приховані недоліки має бути складений не пізніше чотирьох місяців з дня отримання продукції підприємством, яке виявило недоліки. Акт про приховані недоліки, що виявлені в продукції з гарантійними строками служби або зберігання, має бути складений протягом п'яти днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного строку. Якщо для участі у складенні акту викликається представник виробника (відправника), то до встановленого п'ятиденного строку додається час, необхідний для його приїзду. Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці та виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробувань, використання та зберігання продукції.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено господарськими судами, при виявленні невідповідності якості продукції позивачем не було складено акту.
Водночас згідно з п. 16 Інструкції П-7 при поставці в одному місті виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції та складання акту є обов'язковою.
Проте, в порушення вказаних вимог, відповідач не був повідомлений про складання акту, його представник для участі в виявленні недоліків та в подальшому не викликався. При цьому, позивачем не було надано будь-якого акту складеного за участю відповідача.
Щодо доводів касаційної скарги, що судом не було надано юридичної оцінки листам позивача, в яких останній інформував відповідача про встановлення факту поставки неякісної продукції, то колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що господарськими судами було досліджено вказані листи і встановлено, що матеріали справи містять листи, однак доказів направлення і отримання їх відповідачем позивачем надано не було.
Також, на підтвердження невідповідності якості поставленої продукції вимогам ГОСТ у позивач посилався на протокол № 38-17/53670 від 20.06.2013 з результатами лабораторних випробувань зразків гуми, який складено та підписано начальником та інженером водно-радіохімічної лабораторії ВП "Запорізька атомна електрична компанія".
У зв'язку із тим, що вказаний протокол був складений без повідомлення та виклику представників відповідача і з його змісту не вбачається, які саме зразки досліджувалися і чи мають ці зразки відношення до поставленої відповідачем продукції, а також неможливо встановити чи були виявлені недоліки наслідком порушення при транспортуванні або зберіганні, то за таких обставин, господарські суди прийшли до правильного висновку, що протокол не відповідає вимогам Інструкції П-7 і тому не може бути належним доказом на підтвердження невідповідності поставленої відповідачем позивачу продукції вимогам ГОСТу.
Отже, оскільки позивачем не доведено факту поставки товару відповідачем неналежної якості чи виробничих дефектів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано відмовили у задоволенні позову щодо замінити неякісної продукції, а також і у стягненні 12 925,60 грн штрафу.
Посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги матеріалами справи не підтверджуються, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 15 січня 2014 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09 квітня 2014 року у справі за № 908/4018/13 - без змін.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Суддя П. Гончарук
Суддя Л. Стратієнко