25 червня 2014 року Справа № 902/1690/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач)
з участю представників: позивача: відповідача: Губорєв К.С. Цимбал Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Залізничник"
на рішення та постановуГосподарського суду Вінницької області від 03 березня 2014 року Рівненського апеляційного господарського суду від 30 квітня 2014 року
у справі№ 902/1690/13
за позовомприватного підприємства "Залізничник"
До державного підприємства "Підприємство Ладижинської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 39)"
про зобов'язання повернути майно
У грудні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом (з урахування заяви від 08.01.2014) про повернення позивачу гайки крайньої в кількості 1 710 шт. на загальну суму 17 134,20 грн та 4 878,63 кг. відходів у вигляді стружки на загальну суму 9 464,54 грн.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 03.03.2014 (суддя - Мельник П.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.04.2014 (головуючий - Саврій В.А., судді - Дужич С.П., Мамченко Ю.А.), в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами, 29.12.2008 між приватним підприємством "Залізничник" (замовник) та державним підприємством "Підприємство Ладижинської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України у Вінницькій області (№ 39)" (виконавець) було укладено договір № 128 про надання послуг з виготовлення запасних частин до пасажирських вагонів, а саме - гайки крайньої.
Відповідачем було виготовлено 1 710 шт. гайки крайньої за ціною 10,20 грн (з ПДВ) на загальну суму 17 134,20 грн і через представника позивача Богача Є.С., який діяв на підставі довіреності № 791014 від 20.09.2010, 1 710 шт. гайки крайньої за ціною 8,35 грн (без ПДВ), загальною вартістю 14 278,50 грн були отримані позивачем, що підтверджується накладної № 0340 від 27.09.2010. Факт передачі відповідачем позивачу спірної гайки також підтверджується податковою накладною № 26 н.0340 від 27.09.2010.
За платіжним дорученням № 24 від 21.09.2010 позивач оплатив продукцію у повному обсязі (а.с. 7).
Як встановлено судами, позивач, у зв'язку із тимчасовими труднощами у вивезенні готової продукції та її збутом на Укрзалізницю, звертався до відповідача з листом № 62 від 20.09.2010 з проханням взяти виготовлену продукцію на тимчасове безоплатне відповідальне збереження строком на 8 місяців.
Листом відповідача погодився взяти на тимчасове, безоплатне, відповідальне збереження на вісім місяців з 20.09.2010 до 20.05.2011 такі вироби: гайка крайня 1 710 шт. за ціною 10.02 грн на суму 17 134,20 грн" (а. с. 11).
23.08.2011 у зв'язку із тимчасовими труднощами у вивезенні готової продукції та її збутом на Укрзалізницю, позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 50 про продовження терміну зберігання гайки крайньої у кількості 1 710 шт. за ціною 10,02 грн. на суму 17 134,20 грн.
ПП "Залізничник" відповіді не отримало, проте її відсутність та відсутність зустрічної пропозиції про необхідність вивезення продукції, що вже знаходилась на зберіганні, було сприйнято позивачем, як згода продовжити відносини із зберігання продукції на погоджених раніше умовах.
Листом від 12.08.2013 вих. № 104 ПП "Залізничник" звернулось з проханням до ДП Ладижинської виправної колонії з проханням повернути зі зберігання гайку крайню у кількості 1 710 шт. у термін до 31.08.2013 та просило повідомити дату на яку ПП "Залізничник" може замовити транспорт для вивезення продукції зі зберігання.
Предметом спору в справі (згідно заяви від 08.01.2014) є зобов'язання відповідача повернути гайку крайню кількістю 1 710 шт. на загальну суму 17 134,20 грн і 4 878,63 кг відходів у вигляді стружки металевої на загальну суму 9 464,54 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути їй поклажедавцеві у схоронності.
Частиною 1 ст. 938 ЦК України передбачено обов'язок зберігача зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Оскільки факт отримання позивачем 1 710 шт. гайки крайньої підтверджується наданими у справі доказами, зокрема накладною № 0340 від 27.09.2010, довіреністю, податковою накладною і будь-яких претензій з боку позивача на момент отримання спірної продукції не було, за таких обставин, господарські суди прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для повернення позивачу гайки крайньої в кількості 1 710 шт. на загальну суму 17 134,20 грн.
Водночас господарські суди правомірно відмовили у частині повернення 4 878,63 кг. відходів у вигляді стружки металевої на загальну суму 9 464,54 грн. виходячи з таких підстав.
Згідно з ст. 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Однак, умовами договору № 128 від 29.12.2008 не було передбачено передачу відходів позивачу і матеріали справи не містять доказів, що підтверджують погодження сторонами повернення відходів давальницької сировини власнику, в зв'язку з чим встановити кількість відходів, що підлягає поверненню, неможливо.
Таким чином, рішення господарських судів про відмову у позові у частині повернення позивачу 4 878,63 кг. відходів у вигляді стружки металевої на загальну суму 9 464,54 грн. є законними і обґрунтованими.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і містять заперечення проти позову, які були предметом дослідження господарськими судами і яким дана належна правова оцінка при постановленні оскаржуваних рішень.
Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, суд
касаційну скаргу приватного підприємства "Залізничник" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 03 березня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30 квітня 2014 року у справі за № 902/1690/13 - без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя П.Гончарук
Суддя Л.Стратієнко