м. Вінниця
16 травня 2014 р. Справа № 802/1273/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Яковенка Дмитра Олександровича,
позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Цимбал В.А., Македонського О.В., Машевської А.Т.,
свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про: визнання неправомірними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_1 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання неправомірними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що наказом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №144-о від 18 листопада 2013 року її на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу зустрічних звірок управління податкового контролю Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності.
На думку позивача, вказаний наказ є незаконним, оскільки вона у день звільнення перебувала на стаціонарному лікуванні. Крім того, позивач зазначила, що попередження про її вивільнення вона не отримувала. Також позивач зауважила, що порівняно з іншими працівниками податкового органу вона має більш високу кваліфікацію та є єдиним годувальником сім'ї, що не було враховано органом державної податкової служби при її звільненні.
Зважаючи на викладене, позивач звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просить визнати дії відповідача незаконними, скасувати наказ Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції №144-0 від 18 листопада 2013 року, зобов'язати відповідача поновити її на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу зустрічних звірок управління податкового контролю Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 9993,91 гривень.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.
Представники відповідача проти позову заперечували, аргументуючи свої заперечення тим, що податковий орган при звільненні ОСОБА_1 із займаної посади діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-якої норми орган державної податкової служби не порушив, що свідчить про законність оскарженого наказу. Відтак, на думку представників відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.
В судовому засіданні в якості свідків судом допитано виконуючого обов'язки начальника Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_5, начальника відділу організації діяльності та контролю виконання документів Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_6, заступника начальника відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_7, начальника юридичного відділу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_8 та начальника відділу персоналу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_9 Усі свідки повідомили, що були присутні під час попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення. Свідки зазначили, що ОСОБА_1 відмовилася від запропонованих їй посад головного державного інспектора Вінницького відділення (на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_10) та головного державного ревізора-інспектора Вінницького відділення. Також ОСОБА_1 відмовилася поставити підпис під попередженням про ознайомлення її про наступне вивільнення.
Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, а також показання свідків, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.
З метою реалізації постанов Кабінету Мінстрів України від 09 січня 2013 року №14 "Про внесення змін у додатки до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 2012 року №937 і від 14 листопада 2011 року №1184", а також від 20 березня 2013 року №229 "Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів" відбувалася реорганізація Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України.
З метою дотримання усіх норм трудового законодавства, що регламентує процедуру розірвання трудового договору з ініціативи власника (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України), органом державної податкової служби 17 вересня 2013 року попереджено ОСОБА_1 про наступне вивільнення, що передбачало звільнення її із займаної посади. При цьому, ОСОБА_1 було запропоновано посади головного державного інспектора Вінницького відділення (на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_10) та головного державного ревізора-інспектора Вінницького відділення, від яких вона відмовилася. Підтвердженням повідомлення ОСОБА_1 про наступне вивільнення саме 17 вересня 2013 року, а також пропонування їй вказаних вище посад є показання свідків, що повідомили суд про такі обставини. Вказані обставини також підтверджуються актом №1 відмови працівника від підпису у попередженні про наступне вивільнення від 17 вересня 2013 року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 було здійснено нагадування з приводу закінчення терміну дії попередження про її вивільнення з роботи та те, що її буде звільнено у передбаченому законом порядку у разі неповідомлення податковий орган про своє рішення, що підтверджується складеною начальником відділу персоналу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекці ОСОБА_9 службовою запискою.
На виконання вимог статті 43 КЗпП України первинна профспілкова організація працівників Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції 25 жовтня 2013 року надала дозвіл на звільнення ОСОБА_1 із займаної нею посади.
Зважаючи на те, що орган державної податкової служби вжив усіх необхідних заходів для переведення ОСОБА_1 на одну із запропонованих їй посад, а також з огляду на відмову від запропонованих посад наказом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №144-о від 18 листопада 2013 року ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу зустрічних звірок управління податкового контролю Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
Від ознайомлення із цим наказом ОСОБА_1 відмовилась, в зв'язку із чим 18 листопада 2013 року посадовими особами Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції складено акт №2 про відмову працівника від підпису у наказі про звільнення з роботи.
Також позивач відмовилася від отримання трудової книжки та здачі службового посвідчення, що підтверджується актом №4, складеним посадовими особами податкового органу 18 листопада 2013 року.
Відтак, наведене вище свідчить про обгрунтованість звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. До таких висновків суд дійшов з огляду на те, що органом державної податкової служби дотримано процедуру звільнення ОСОБА_1 із займаної нею посади, що визначена у статтях 40, 42, 43 та 49-2 КЗпП України.
Разом з тим, суд критично оцінює посилання позивача на незаконність звільнення під час перебування її на лікарняному як на підставу для задоволення позову, оскільки присутність ОСОБА_1 на робочому місці 18 листопада 2013 року підтверджується журналом виходу на роботу, в якому даний факт засвідчено підписом позивача. Крім того, в судовому засіданні позивач підтвердила, що у журналі виходу на роботу поставлено нею підпис. Наведене підтверджує факт перебування на робочому місці ОСОБА_1 18 листопада 2013 року.
Більше того, 09 квітня 2014 року податковий орган звернувся із запитом до виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з приводу перевірки медичної документації ОСОБА_1 у Вінницькій міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та перевірки листків непрацездатності серії АВЯ №040265 та серії АВЯ №040276.
Так, у своєму листі вих. №04/786 від 23 квітня 2014 року виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності зазначила, що в ході проведеної перевірки вказаних вище документів встановлено, що листок непрацездатності серії АВЯ №040265 виданий як "первинний" 01 грудня 2013 року на період стаціонарного лікування з 18 листопада 2013 року по 01 грудня 2013 року. В той же час, згідно записів у медичній документації громадянка ОСОБА_1 була госпіталізована до міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 18 листопада 2013 року о 18 годині 05 хвилин.
Однак, як встановлено в судовому засіданні, тривалість робочого часу працівників Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції становить 40 годин на тиждень, а тому в податковому органі встановлено наступний режим роботи: з понеділка по п'ятницю - початок робочого дня - о 8 годині 45 хвилин, перерва - з 13 години 00 хвилин до 14 години 00 хвилин, закінчення робочого дня - о 18 годині 00 хвилин, лише у п'ятницю - робочий день закінчується о 16 годині 45 хвилин.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що, приймаючи наказ №144-о від 18 листопада 2013 року про звільнення ОСОБА_1, податковий орган діяв в межах повноважень та у спосіб, що були передбачені чинним на той момент трудовим законодавством.
Відтак, встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову повністю.
З приводу розподілу судових витрат, то з урахуванням положень статті 94 КАС України за відсутності понесення таких судові витрати компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович