м. Вінниця
12 травня 2014 р. Справа № 2а/0270/2265/11
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового засідання Яковенка Дмитра Олександровича,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Міровського В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції
про: скасування та визнання нечинним рішення,
16 травня 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулась фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування та визнання нечинним рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що посадовими особами податкового органу проведено перевірку з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт №1208/02/32/23/НОМЕР_1 від 19 листопада 2010 року.
На підставі вказаного акту державною податковою інспекцією у м. Вінниці 06 грудня 2010 року прийнято рішення форми "С" №0009442340, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15065 гривень.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року, позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування та визнання нечинним рішення залишено без розгляду в зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Проте, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скасовуючи судові рішення Вінницького окружного адміністративного суду та Вінницького апеляційного адміністративного суду, колегія суду касаційної інстанції зазначила, що строки звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання передбачені статтею 102 Податкового кодексу України та становлять 1095 днів.
В ході нового судового розгляду позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просили адміністративний позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкових ревізорів-інспекторів, що проводили перевірку.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.
На підставі направлень №103769 та №103772 від 18 листопада 2011 року та плану проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності головними державними податковими ревізорами-інспекторами державної податкової адміністрації у Вінницькій області Якимцем Ю.С. та Поплавським В.Л. проведено планову перевірку з питань дотримання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За наслідками проведеної перевірки складено акт №1208/02/32/23/НОМЕР_1 від 19 листопада 2010 року.
В ході проведеної перевірки виявлено порушення суб'єктом господарювання пункту 1 статті 3 та пункту 6 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Суть виявлених порушень полягає у тому, що під час проведення розрахункових операцій при продажу товарів позивачем не застосовано реєстратор розрахункових операцій, чим не забезпечено роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Крім того, в акті перевірки посадовими особами податкового органу зазначено, що книга обліку доходів і витрат за місцем проведення розрахунків відсутня та не ведеться.
На підставі виявлених порушень державною податковою інспекцією у м. Вінниці 06 грудня 2010 року прийнято рішення №0009442340, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15065 гривень.
Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг врегульовано Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " (підлягає застосуванню в редакції, що діяла на момент прийняття оскарженого рішення).
Так, пунктом 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачалося, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
З аналізу наведених норм слідує, що відсутність у позивача реєстратора розрахункових операцій передбачає ведення останнім книги обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, висновок про відсутність обліку товарів за місцем їх реалізації та підставами для застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій податковий орган обґрунтовує відсутністю на момент перевірки у позивача книги обліку доходів і витрат.
Суд критично оцінює такі посилання відповідача, оскільки в ході судового розгляду позивач пояснила, що облік товарів здійснюється у встановленому законодавством порядку та надала для огляду книгу обліку доходів і витрат. В ході дослідження наданої книги судом встановлено наявність запису у ній про суму отриманої позивачем виручки саме 19 листопада 2010 року.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Тобто, законодавець надав можливість суб'єкту господарювання обирати, де йому проводити облік товарів: або за місцем реалізації, або за місцем зберігання.
Крім того, при проведенні обліку за місцем реалізації товарів (послуг) не заборонено використовувати ці документи за межами місця торгівлі чи зберігання за певних обставин.
Чинним на момент прийняття оскарженого рішення законодавством передбачалося, що книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами відповідно до Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1269. Правила такого обліку передбачали лише сумарний облік доходів і витрат, а реалізація таких правил не потребувала наявності первинних документів на придбаний підприємцем товар.
За наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій, в зв'язку із чим адміністративний позов належить задовольнити.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за звернення до суду відповідно до статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0009442340, що прийняте державною податковою інспекцією у м. Вінниці 06 грудня 2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович