м. Вінниця
14 травня 2014 р. Справа № 802/1126/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,
за участі секретаря судового судового засідання Яковенка Дмитра Олександровича,
представника позивача Гунька В.В.,
представника відповідача Романовича С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - залізобетон"
до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Поділля-залізобетон" (надалі - Товариство, ТОВ "Поділля-залізобетон") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ТОВ "Поділля-залізобетон" суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Капексбуд" за травень 2013 року та ПП "Нікодім" за жовтень 2013 року Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт №648/22-03/30836685 від 18 березня 2014 року.
На підставі вказаного акту органом державної податкової служби 02 квітня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002982203, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6646 гривень - основний платіж та 3323 гривень - штрафні санкції.
Не погоджуючись із висновками, що викладені в акті перевірки, а відповідно і з винесеним податковим рішенням, позивач звернувся до суду із вимогами визнати протиправним та скасувати зазначене вище податкове повідомлення-рішення.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись при цьому на обставини, що наведені у адміністративному позові.
Представник відповідача проти позову заперечував, аргументуючи свої заперечення обґрунтованістю висновків податкового ревізора-інспектора, що проводив перевірку, які знайшли відображення у акті перевірки від 18 березня 2014 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши адміністративну справу, суд встановив наступне.
Протягом періоду з 05 по 12 березня 2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області Литвин І.А. на підставі направлення №575/22 від 05 березня 2014 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ТОВ "Поділля-залізобетон" суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Капексбуд" за травень 2013 року та ПП "Нікодім" за жовтень 2013 року. За наслідками проведеної перевірки складено акт 648/22-03/30836685 від 18 березня 2014 року (а.с.14-30).
В ході проведеної перевірки виявлено порушення Товариством пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість за травень 2013 року в сумі 6646 гривень.
На підставі виявлених порушень Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 02 квітня 2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002982203 (а.с.13), яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6646 гривень - основний платіж та 3323 гривень - штрафні санкції.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.
Відповідно до підпункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 Кодексу) (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.
В ході судового розгляду суд встановив, що 01 квітня 2013 року між ТОВ "Поділля-залізобетон" та ТОВ "Капексбуд" укладено договір перевезення вантажів №01042013-1.
Згідно із умовами цього договору ТОВ "Поділля-залізобетон" надає для перевезення вантажі, а ТОВ "Капексбуд" зобов'язується здійснювати їх перевезення автомобільним транспортом та надавати інші послуги по перевезенню вантажів згідно заявок Товариства.
При цьому, пунктом 4 Договору передбачено, що оплата послуг ТОВ "Капексбуд" здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків контрагента. Виставлення рахунків за надання послуг по перевезенню вантажів здійснюється ТОВ "Капексбуд" на підставі товарно-транспортних накладних (шляхових листів), підписаних ТОВ "Поділля-залізобетон".
З приводу висновків податкового органу щодо відсутності у Товариства реальних намірів на здійснення господарської операції із ТОВ "Капексбуд", то суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.
На виконання зазначеного вище Договору та згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-310513-1 від 31 травня 2013 року ТОВ "Капексбуд" надавав ТОВ "Поділля-залізобетон" протягом травня 2013 року транспортні послуги на загальну суму 9239,5 гривень.
В підтвердження надання вказаних послуг Товариством надано товарно-транспортні накладні №20170 від 16 травня 2013 року, №20170 від 16 травня 2013 року, №31224 від 23 травня 2013 року, №020 від 23 травня 2013 року, №31448 від 28 травня 2013 року та №29018 від 30 травня 2013 року.
Крім того, про реальність здійснення перевезень свідчать договори, укладені між ТОВ "Поділля-залізобетон" із іншими контрагентами, які передували договору перевезення вантажів, укладеного між ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Поділля-залізобетон". Це, зокрема, договір купівлі-продажу №30 від 14 вересня 2012 року, укладений між ТОВ "Хмельницький завод керамзитового гравію" та ТОВ "Поділля-залізобетон" на поставку керамзиту; договір поставки №013/05 від 18 березня 2013 року, укладений між ТОВ "Поділля-залізобетон" та ТОВ "Спецелеваторбуд" на поставку залізобетонних та бетонних конструкцій; договір поставки №38/05 від 01 квітня 2013 року, укладений між ТОВ "Поділля-залізобетон" та ТОВ "Квірун" на поставку залізобетонних виробів; договір поставки №92 від 25 квітня 2013 року, укладений між ТОВ "Поділля-залізобетон" та ТОВ "Гніванський гранітний кар'єр" на поставку щебеню.
Відтак, досліджені судом документи підтверджують надання ТОВ "Капексбуд" послуг по перевезенню ТОВ "Поділля-залізобетон".
Також в ході судового розгляду судом встановлено, що між ТОВ "Капексбуд" та ТОВ "Поділля-залізобетон" 01 квітня 2013 року укладено договір №01042013-2 про надання послуг. Згідно з умовами вказаного договору ТОВ "Капексбуд" зобов'язувалося надавати послуги для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.
На виконання вищевказаного Договору та згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-310513 від 31 травня 2013 року ТОВ "Капексбуд" надавав послуги навантажування та розвантажування протягом травня 2013 року на загальну суму 30636,54 гривень.
Більше того, іншим актом здачі-прийняття робіт підтверджується кількість наданих послуг ТОВ "Капексбуд" в розмірі 10,212,18 тонн.
Іншими документами, які підтверджують факт надання вказаних послуг, є податкові накладні №179 від 26 травня 2013 року, №210 від 31 травня 2013 року.
Разом з тим, оплату за отримані в травні 2013 року послуги Товариство здійснювало шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Капексбуд", про що свідчать платіжні доручення №2892 від 16 травня 2013 року та №3067 від 29 травня 2013 року на загальну суму 23600 гривень.
Відтак, наведені вище обставини та наявні у справі документи спростовують твердження податкового органу про відсутність факту реальності здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом. Натомість, на переконання суду, навпаки, підтверджують реальність їх здійснення.
З приводу висновків податкового органу щодо невідповідності первинних документів, які були надані до перевірки Товариством, вимогам чинного законодавства, а саме те, що вказані документи складені та підписані особами, які не є відповідальними на вчинення таких, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Більше того, під час розгляду справи представником позивача зазначено, що за даними Єдиного державного реєстру протягом періоду квітень-травень 2013 року директором і єдиною уповноваженою особою ТОВ "Капексбуд" був ОСОБА_5. Відповідно до реєстру платників податку на додану вартість ТОВ "Капексбуд" на момент укладення договорів та здійснення господарської діяльності з "Поділля-залізобетон" було зареєстровано платником податку на додану вартість.
Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
З огляду на викладене, твердження податкового органу щодо невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства, так як останні підписані особами, які не були уповноваженими на це, судом не беруться до уваги.
З приводу посилань у акті перевірки на акт державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва №557/26-54-22-2/38510737 від 03 жовтня 2013 року, то суд зважає на те, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, судом встановлено, що Товариством дотримано усіх умов, що необхідні для формування податкового кредиту, а тому не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентом.
За наведених обставин, вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002982203, що прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 02 квітня 2014 року, підлягає задоволенню.
Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору за звернення до суду відповідно до статті 94 КАС України підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
Решта суми судового збору у розмірі 1644,30 гривень слід стягнути з відповідача відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002982203, що прийняте Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 02 квітня 2014 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поділля - залізобетон" судовий збір в розмірі 182,70 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.
Стягнути з Державного бюджету України на спеціальний рахунок Державної судової адміністрації України (банк одержувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку 802015, р/р 31219206784002) судовий збір у розмірі 1644,30 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України з рахунку Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович