Апеляційний суд міста Києва
Справа №22-7734 Головуючий у 1-й інстанції Марфіна Н.В.
Доповідач Волошина В.М.
12 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.
при секретарі Круглик В.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
15.01.2014 позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди, в якому просив скасувати наказ відповідача №160-0 від 04.12.2013 , яким позивачу оголошено догану та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 2000 грн. Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що позивач працює на посаді економіста 1-ї категорії відділу обладнання та виробів медичного призначення на підприємстві відповідача з 2007 року до теперішнього часу. Наказом відповідача №160-0 від 04.12.2013 позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання окремих доручень. Зазначав, що 19.11.2013 йому було запропоноване для ознайомлення письмове окреме доручення керівника підприємства відповідача, але фактично можливості для ознайомлення із зазначеним дорученням надано не було. У відповідь на вказане окреме доручення позивачем була складена службова записка від 21.11.2013 про те, що відповідно до посадової інструкції та положення про відділ обладнання і виробів медичного призначення не передбачено обов'язки щодо дотримання економістом 1-ої категорії хронології групування документів особових справ. 28.11.2013 позивачу було запропоноване до ознайомлення письмове окреме доручення №8 від 28.11.2013 за підписом директора підприємства відповідача, з об'ємним, не зрозумілим текстом та посиланням на невідомі позивачу нормативно-правові акти. При цьому, за твердженням позивача, фактичної можливості для ознайомлення з черговим окремим дорученням йому надано не було. У відповідь на окреме доручення №8 позивачем було складено службову записку з проханням видати копію окремого доручення з метою його належного виконання. 04.12.2013 завідувач канцелярією повідомила позивача про те, що відносно нього застосовано захід дисциплінарного впливу та запропонувала позивачу письмово підтвердити, що він ознайомлений з відповідним наказом. Однак, фактичної можливості ознайомитись з відповідним наказом йому надано не було, а його прохання видати копію зазначеного наказу та додатки до нього були залишені без реагування. 05.12.2013 позивач склав службову записку з проханням видати копію наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та надати роз'яснення щодо причин винесення догани. 13.12.2013 поштовою кореспонденцією позивач отримав копію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності від 04.12.2013 №160-0, копії окремого доручення №7 від 19.11.2013 та окремого доручення №8. При цьому, зміст окремих доручень значно відрізняється від тих, що були запропоновані йому для ознайомлення. Позивач вважає наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності незаконним, таким, що винесений з особистих мотивів директором підприємства відповідача, оскільки ним не учинялось жодного дисциплінарного проступку, не порушувалось трудової дисципліни та належним чином і в повному обсязі виконувались всі посадові обов'язки. Також, позивач зазначав, що в порушення вимог закону, відповідачем не було витребувано від нього жодних письмових пояснень з приводу порушення трудової дисципліни. Із посиланням на те, що він незаконно притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв'язку із чим порушені права і гарантії позивача як працівника, що призвело до значних моральних страждань, які він оцінив у 2000 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року у задоволення позову ОСОБА_1 до Державного підприємства для постачання медичних установ «Укрмедпостач» Міністерства охорони здоров'я України про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального права, зокрема трудового законодавства,що призвело до ухвалення незаконного та необгрутованого рішення, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому зазначав, що суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи. .
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність наказу відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та відсутність в діях відповідача порушення законних прав позивача, а відтак і відсутність правових підстав до задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
З такими висновками суду слід погодитись, оскільки суд дійшов їх з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та норм матеріального закону ст.ст. 147-150 КЗпП України, виходячи з наступного.
Так, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач працює на підприємстві відповідача з 2001 року та займає посаду економіста 1-ї категорії, що підтверджується копією трудової книжки.
Згідно положень п.п. 1.3., 4.1. Посадової інструкції економіста 1-ї категорії відділу обладнання та виробів медичного призначення, у своїй діяльності економіст 1-ї категорії керується, зокрема, правилами внутрішнього розпорядку, наказами та розпорядженнями директора,розпорядженнями заступника директора. Економіст 1-ї категорії несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачені цією інструкцією, - в межах, визначених чинним законодавством України.
Відповідно до п.п. З.4., 3.14 Положення про преміювання керівних працівників, спеціалістів і службовців за основні результати господарської діяльності, премія нараховується на посадовий оклад за фактично відпрацьований час. Премії, нараховані за основні результати господарської діяльності можуть зменшуватись або не виплачуватись повністю, зокрема, за неналежне виконання наказів, розпоряджень, приписів, інструкцій.
Персональна відповідальність за порушення порядку виконання розпоряджень директора ДП «Укрмедпостач» МОЗ України визначена наказом №9-адм від 16.04.2013 згідно п. З якого, за невиконання, невчасне або неякісне виконання письмових або усних розпоряджень директора, вчинене вперше, винний працівник буде попереджений. У випадку повторного порушення, до таких працівників можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення .
З відповідним наказом позивач був ознайомлений під підпис.
За змістом службової записки завідувача канцелярії Галамаги В.В. від 18.11.2013 адресованої директору підприємства відповідача, в матеріалах особової справи економіста 1-ї категорії ОСОБА_1 відсутні копія паспорту та копія ідентифікаційного коду.
Відповідно до окремого доручення директора підприємства відповідача №7 від 19.11.2013 позивачу у термін 20.11.2013 було наказано надати до канцелярії підприємства копію паспорту та ідентифікаційного коду.
Згідно акту складеного заступником директора, завідувачем канцелярією та секретарем- друкаркою, позивач в кабінеті директора ознайомився з окремим дорученням №7 від 19.11.2013 , однак ставити свій підпис про ознайомлення відмовився.
За змістом наявної в матеріалах справи копії службової записки позивача на ім'я директора підприємства відповідача від 21.11.2013, позивач з метою належного та своєчасного виконання завдання в повному обсязі просив доручити керівнику компетентного структурного підрозділу надати письмове розгорнуте роз'яснення щодо змісту та вимог Розділу З Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в цілому та п. 3.2.12 зокрема, вказати, яка саме норма зазначеного пункту порушена або не виконана позивачем, та, у разі необхідності, вказати та конкретизувати подальші дії позивача, оскільки зміст Правил позивачу не знайомий, а суть його участі у виконанні вимог п. 3.2.12 щодо дотримання хронології групування документів в особових справах є незрозумілою.
Відповідно до окремого доручення директора підприємства відповідача №8 від 29.11.2013 позивачу у термін 02.12.2013 було наказано надати до канцелярії підприємства копію паспорту та ідентифікаційного коду та попереджено про притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі невиконання доручення .
Згідно акту складеного начальником економічного відділу, завідувачем канцелярією та секретарем-друкаркою, позивач в кабінеті приймальні директора ознайомився з окремим дорученням №8 від 29.11.2013, однак ставити свій підпис про ознайомлення відмовився .
За змістом наявної в матеріалах справи копії службової записки позивача на ім'я директора підприємства відповідача від 28.11.2013, позивач зазначав, що текст окремого доручення №8 від 28.11.2013 є досить об'ємним, зміст не зовсім зрозумілим, а також містить посилання на незнайомі позивачу нормативно-правові документи, тому з метою належного виконання окремого доручення, позивач просив директора підприємства відповідача видати копію окремого доручення та зобов'язався в межах компетенції виконати доручення в повному обсязі і належним чином.
Відповідно до доповідної записки завідувача сектору кадрової роботи Галамаги В.В. від 04.12.2013 на ім'я директора підприємства відповідача, позивач окремі доручення директора не виконав та не надав копії свого паспорту і ідентифікаційного коду.
Згідно акту складеного завідувачем сектору кадрів, діловодом та провідним інженером від 04.12.2013, позивачу в кабінеті приймальні директора було запропоновано надати письмові пояснення щодо невиконання ним окремих доручень від 19.11.2013 №7 та від 29.11.2013 №8, однак позивач відмовився від пропозиції надати письмові пояснення.
За змістом наказу №160-0 від 04.12.2013 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», у зв'язку з неналежним виконанням посадових обов'язків, передбачених посадовою інструкцією, невиконання окремих доручень від 19.11.2013 №7 та від 29.11.2013 №8, наказу від 16.04.2013 року №9-адм «Про персональну відповідальність про порушення порядку виконання розпоряджень директора ДП «Укрмедпостач» МОЗ України та на підставі ст.ст. 147-149 КЗпП України, позивачу оголошено догану і позбавлено виплати премії у відповідності до Положення про преміювання керівних працівників, спеціалістів за основні результати господарської діяльності.
Згідно акту складеного завідувачем сектору кадрової роботи, головним економістом та провідним інженером від 04.12.2013, позивачу в кабінеті відділу обладнання та виробів медичного призначення було запропоновано ознайомитись з наказом №160-0 від 04.12.2013 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності». Ознайомившись з даним наказом, позивач відмовився ставити підпис про ознайомлення.
На своє письмове звернення, викладене в службовій записці від 05.12.2013 на адресу позивача шляхом поштового відправлення були направлені копії наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та окремих доручень №7 і №8. Позивач, вважаючи, що відповідач порушив його права , а тому звернувся до суду з відповідним позовом про захист свого права.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що і ухвалив відповідне рішення.
Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
В розумінні вищезазначених норм позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а доказування не можуть грунтуватися на припущеннях.
До того ж, не надані суду докази та не зазначено про їх наявність щодо отримання позивачем поштовим зв'язком копії окремих доручень №7 та №8, які за своїм змістом відрізняються від тих, які йому пропонувались для ознайомлення за місцем роботи, а також те, що позивачу не було надано можливості належним чином ознайомитись з вказаними дорученнями та наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Проте, зміст та дати службових записок позивача свідчать, що позивач насправді ознайомлювався як з окремими дорученнями, так і з наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності і їх зміст не відрізнявся від тих, що були направлені позивачу поштовим зв'язком.
Згідно вимог Посадової інструкції позивача, він зобов'язаний виконувати розпорядження та накази керівництва і несе відповідальність встановлену чинним законодавством України за невиконання посадових обов'язків. При цьому, на виконання вимог наказу №9-адм від 16.04.2013 «Про персональну відповідальність за порушення порядку виконання розпоряджень директора» позивач у зв'язку з невиконанням окремого доручення №7, що було вчинено вперше, був попереджений про притягнення до дисциплінарної відповідальності у разі повторного невиконання розпорядження керівництва підприємства і лише при вчиненні повторного порушення щодо невиконання окремого доручення №8 був притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
Правильний висновок суду, що позбавлення позивача премії за грудень 2013 року відповідає вимогами «Положення про преміювання керівних працівників, спеціалістів і службовців за основні результати господарської діяльності», що діє на підприємстві, адже основою нарахування премії є фактично відпрацьований робочий час, а за неналежне виконання наказів, розпоряджень, приписів, інструкцій премії зменшуються або не виплачуються повністю. А в даному випадку матеріали справи свідчать про неодноразове невиконання позивачем розпоряджень керівника.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, то і відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують.
А посилання позивача на те, що суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи не заслуговують на увагу,оскільки суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є не суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення цього спору.
Оскільки рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів вважає, що підстав до його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: