АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Головуючий в 1 інстанції - Кривов'яз А.П.
Доповідач - Усик Г.І.
20 травня 2014 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Нежури В.А., Соколової В.В.
при секретарі - Заліській Г.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно, та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним,
У жовтні 2012 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона відповідно до заповіту, посвідченого 07.06.2002 р. державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори є спадкоємцем нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, що належала на праві власності ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.
Посилаючись на те, що постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 03.10.2012 р. їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначену вище квартиру з посиланням на відсутність правовстановлюючого документу, та що у інший спосіб вона не може набути право власності на це нерухоме майно, просила її вимоги задовольнити.
У червні 2013 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що заповіт від імені його батька, посвідчений 07.06.2012 р. державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори, зареєстрований у реєстрі за № 2-2053, підписаний не батьком, а іншою особою. Стверджував, що батько вважав його єдиним спадкоємцем і не мав намірів скласти заповіт на іншу особу.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.03.2014 р. в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3, відмовлено.
Справа №2608/16884/12
№ апеляційного провадження:22-ц/796/6332/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Кривов'яз А.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Усик Г.І.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмовив в задоволенні її позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначала, що суд першої інстанції не звернув увагу, що заповіт від імені ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контора 07.06.2002 р. не визнаний недійсним.
Крім того вказувала на помилковість висновку суду в частині визнання факту укладення договору позики від 21.08.2008 р. між ОСОБА_2 та спадкодавцем ОСОБА_5 з посиланням на те, що такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи.
В судовому засіданні представники ОСОБА_1 просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Зазначали, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд не урахував, що вона позбавлена можливості надати нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори 27.02.1997 р. №16-1078, оскільки вона не є стороною цього договору.
Також вказували на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що її право на отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом оспорюється ОСОБА_3
Представник ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що існує спір між його довірителем та спадкоємцями ОСОБА_5 з приводу повернення ОСОБА_2 заборгованості за договором позики, який був укладений між ОСОБА_2 та спадкодавцем 21.08.2008 р. у розмірі 60 000 доларів США. Вважав, що звернення ОСОБА_1 до суду викликано її намаганням уникнути виплати боргу спадкодавця шляхом отримання спадщини за рішенням суду, а не в нотаріальному порядку.
ОСОБА_3, від свого імені та як представник ОСОБА_4, просив апеляційну скаргу відхилити з тих підстав, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є законним і обґрунтованим.
Вважав, що ОСОБА_1 не є належним спадкоємцем, оскільки ОСОБА_5 вважав його єдиним спадкоємцем і не мав намірів складати заповіт на іншу особу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до заповіту від 07.06.2002 р., посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 заповідав ОСОБА_1 належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_5 помер.
28.03.2009 р. з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся відповідач ОСОБА_3 (син померлого).
14.04.2009 р. заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_1, а 31.08.2009 р. з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4 (сестра померлого).
14.10.2009 р. ОСОБА_2 подав до нотаріальної контори заяву, в якій зазначив, що він є кредитором за договором позики від 23.08.2008 р., укладеного з ОСОБА_5, та просив повідомити спадкоємців про існуючу заборгованість ОСОБА_5 і їх обов'язок задовольнити вимоги кредитора в межах вартості спадкового майна.
Постановою державного нотаріуса Дванадцятої київської державної нотаріальної контори від 03.10.2012 р. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на вказану квартиру.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не позбавлена можливості одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом подання оригіналу правовстановлюючого документу, з огляду на те, що один з примірників договору купівлі-продажу спірної квартири від 27.02.1997 р. виданий сторонам договору.
Заперечуючи проти такого висновку суду, представники ОСОБА_1 обгрунтовано вказували на те, що ОСОБА_1 не є стороною цього договору, а тому вона позбавлена можливості надати як оригінал так і дублікат цього договору.
Крім того, з пояснень представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 убачається, що оригінал договору купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 від 27.02.1997 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, знаходиться у ОСОБА_3, тоді як останній це заперечував. Представник ОСОБА_2 стверджував, що оригінал цього правовстановлюючого документу знаходиться у його довірителя, який на теперішній час проживає за кордоном, і у якого є невирішений спір з спадкоємцями ОСОБА_5 щодо повернення йому заборгованості спадкодавця за договором позики від 23.08.2008 р.
Зі змісту ст.1297 ЦК України убачається, що у спадкоємців які прийняли спадщину в складі якої є нерухоме майно виникає обов'язок звернутись до нотаріуса за свідоцтвом про право на спадщину, оскільки право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна, яка здійснюється на основі такого свідоцтва.
Відповідно до п.216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. №20\5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна, у тому числі наявності чи відсутності податкової застави та інших застав за даними відповідних реєстрів.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В судовому засіданні встановлено, що право власності в порядку спадкування за заповітом фактично оспорюється ОСОБА_3 Крім того у позивачки відсутній правовстановлюючий документ про належність спірного майна спадкодавцю, у зв'язку з чим нотаріусом винесена про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про наявність у ОСОБА_1 умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є помилковим, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 10.09.2009 р. № 39021, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 27.02.1997 р., реєстровий номер №16-1078.
Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 17,30 кв.м., загальною площею 32,90 кв.м. після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р., якому зазначена квартира належала на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 27.02.1997 р., реєстровий номер №16-1078.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: