Справа № 369/2215/14-к
1-кп/369/132/14
іменем України
16.04.2014 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 уродженця с. Лука, Таращанського району, Київської області, українця, громадянина України, маючого на утриманні дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , освіта середня-спеціальна, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, -
встановив:
09.08.2013 року близько 06 години 40 хвилин водій ОСОБА_5 , в порушення п. 2.9 ПДР України керуючи у стані стомлення автомобілем марки «Фольцваген Т4» державний номерний знак НОМЕР_2 та рухаючись на ньому по автодорозі Київ-Чоп 25 км+800 м. в напрямку м. Київ в с. Мила, Київської області, Києво-Святошинського району, в порушення висог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 б) Правил дорожнього руху України не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, проявив неуважність та безпечність, заснув за кермом в наслідок чого автомобіль втратив керованість, змінив напрямок руху здійснив зіткнення з залізним колесовідбійником по правій стороні відносно напрямку руху автомобіля і в подальшому виїхавши на узбіччя перекинувся на дах і зупинився.
В наслідок зіткнення пасажир автомобіля ОСОБА_8 , згідно висновку судово-медичної експертизи №17/Д від 13.01.2014 року, отримала закриту травму грудей: перелом 6-12 ребер зліва по заднє-пахвовій лінії з ознаками консолідації. Вказані тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для загоєння необхідно більше 21 дня.
Таким чином водій ОСОБА_5 грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, а саме:
п. 1.3., де вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
п. 1.5., де вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
п. 2.3., де вказано, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
п. 2.9., де вказано, що водієві забороняється:
б) керувати транспортним засобом у хворобливому стані, у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і увагу;
Сукупність допущених водієм ОСОБА_5 грубих порушень вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 (б), 2.9 (б) Правил дорожнього руху України знаходяться в прямому причинному зв'язку із вчиненою дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав та суду пояснив, що 09.08.2013 року, працюючи таксистом здійснював пасажирські перевезення. Перебуваючи за кермом автомобіля «Фольцваген Т4» повертався у м. Київ та по дорозі підібрав людей. Минаючи с. Мила, Київської області раптом заснув за кермом свого автомобіля, через що автомобіль втратив керованість, перевернувся і став на колеса. Також зазначив, що в той момент був дуже стомлений. Проснувся від крику пасажирів, але було вже пізно. Коли вийшов з автомобіля викликав швидку, оскільки у одного з пасажирів були тілесні ушкодження.
У вчиненому щиро розкаявся, запевнив, що зробив належні висновки зі своєї поведінки та засуджує свій ганебний вчинок, просив його суворо не карати. Заявлений цивільний позов визнав частково і зазначив, що готовий відшкодувати витрати за лікування потерпілої, за надання їй юридичних послуг.
Крім показів обвинуваченого, його вина у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) підтверджується сукупністю доказів, які були зібрані під час кримінального провадження та досліджені під час судового розгляду, а саме:
- показами потерпілої ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що 09.08.2013 року вона стояла на зупинці та чекала транспорт. Під'їхав автомобіль та забрав людей разом з ОСОБА_9 . По дорозі потерпілій здалось, що водій хоче підібрати ще людей, але відчула що автомобіль не гальмує і проїхавши зупинку автомобіль з'їхав з дороги та перевернувся. Внаслідок ДТП потерпіла втратила свідомість. Хто саме виймав її з автомобіля не пам'ятає, пам'ятає тільки що з переду сидів пасажир і розмовляв з водієм, коли водій встиг заснути не помітила. Через деякий час потерпілу забрала карета швидкої, після чого в неї були виявлені тілесні ушкодження, зашивали ніс та ногу. Цивільний позов просила задовольнити в повному обсязі.
- даними з рапорту оперативного чергового чергової частини Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, відповідно до якого 09.05.2013 року о 06 год. 40 хв. надійшло повідомлення про ДТП. По прибуттю на місце пригоди було встановлено, що водій автомобіля марки «Фольцваген Т4» державний номерний знак НОМЕР_2 Примаченко ОСОБА_10 , рухаючись по автодорозі Київ-Чоп 25 км + 800 м. в напрямку м. Києва в с. Мила, заснув за кермом та здійснив зіткнення з колесовідбійником після чого виїхав на узбіччя. В наслідок даної пригоди пасажири автомобіля отримали тілесні ушкодження (а.с. 40 );
- даними з протоколу огляду місця ДТП від 09.08.2013 року, згідно якого проведено огляд автодороги Київ-Чоп 25 км + 800 м. (а.с. 41-51);
- даними з протоколу огляду і перевірки технічного стану транспорту від 09.08.2013 року, відповідно до якого під час огляду автомобіля марки «Фольцваген Т4» державний номерний знак НОМЕР_2 були виявлені наступні пошкодження: розбито лобове скло, праве бокове скло, заднє лобове скло, бампер, передня ліва блок фара, декоративна решітка радіатора. Деформовано: дах автомобіля, відірване праве бокове дзеркало, 4 колісні диски, права сторона автомобіля, передній номерний знак (а.с. 19);
- даними з висновку експерта №17/Д від 13.01.2014 року, згідно якого у ОСОБА_8 мались: закрита травма грудей, переломи 6-12 ребер зліва по заднє-пахвовій лінії з ознаками консолідації, забита рана правої гомілки. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупих предметів, не виключено в термін та за обставин, вказаних у справі. Забита рана відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Переломи ребер відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для їх загоєння необхідно більше 21 дня ( а.с. 84 ).
- даними з висновку щодо результатів медичного огляду з метою встановлення алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.08.2013 року, відповідно якого на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 в стані сп'яніння не перебував ( а.с. 57 ).
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд визнає, що обвинувачений ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження в суді, давали правдиві послідовні покази, які відповідають встановленим судом обставинам справи.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши всі докази в сукупності, суд визнає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 286 КК України доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що злочин за ч. 1 ст. 286 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, за місцем проживання ОСОБА_5 негативних характеристик немає (а.с. 112), має на утриманні двох малолітніх дітей ( а.с. 105, 106 ), раніше не судимий ( а.с. 110 ), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с. 113).
Обставинами, що пом'якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття в скоєному злочині, що полягає у критичній оцінці обвинуваченою своєї протиправної поведінки, що характеризується щирим осудом цієї поведінки, повним визнанням своєї вини, висловленні жалю з приводу вчиненого та готовності нести покарання за вчинений злочин.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
У зв'язку з вищевикладеним, призначаючи необхідне та достатнє покарання для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за доцільне призначити покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі в межах санкції вказаної статті без позбавлення права керувати транспортними засобами та не знаходить підстав для призначення іншого виду покарання.
Враховуючи ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, наявність на утриманні малолітніх дітей, суд приходить до переконання про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування основного покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Потерпілою ОСОБА_8 було заявлено цивільний позов, відповідно до якого вона просила суд стягнути з ОСОБА_5 на її користь суму матеріальної шкоди, заподіяної злочином у розмірі 5 599 ( п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять ) грн. 82 коп. - витрати за лікування, 3 000 ( три тисячі ) грн. - витрати за оплату юридичних послуг та 18 942 ( вісімнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві ) грн. - не отриманий дохід з роботи на протязі 6 місяців через поганий стан здоров'я, а також відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 ( десять тисяч ) грн. шляхом стягнення з обвинуваченого.
Прокурором прокуратури Києво-Святошинського району Київської області було заявлено позов, відповідно до якого просив суд стягнути з ОСОБА_5 витрати закладові охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_8 у розмірі 2 938 ( дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім ) грн. 16 коп.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення цивільного позову частково з наступних підстав.
Згідно з ч. ч. 5 та 7 ст. 128, ст. ст. 16 та 28 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства, зокрема, недоторканості права власності та розумності строків.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.
Відповідно до п. 9 вищезазначеної Постанови Верховного Суду України роз'яснено, що, вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Аналогічне положення передбачене також і п. 13 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України.
Вирішуючи питання про розмір відповідальності за майнову шкоду, спричинену потерпілій, суд виходить з того, що ОСОБА_8 , шляхом надання фіскальних чеків на придбання лікарських засобів, підтверджена сума матеріальної шкоди у розмірі 5 599 ( п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять ) грн. 82 коп., яка і підлягає стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої по кримінальному провадженні так само як і витрати за юридичні послуги у розмірі 3 000 ( три тисячі ) грн., яка підтверджена документально та заявлена сума прокурором за лікування потерпілої у розмірі 2 938 ( дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім ) грн. 16 коп., яка підтверджена документально та у зв'язку з визнанням обвинуваченим позову в цій частині.
В решті позовних вимог, а саме стягненні з ОСОБА_5 суму у розмірі 18 942 ( вісімнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві ) грн., яка не є матеріальною шкодою, завданою діями ОСОБА_5 - відмовити.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних страждань, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд визнає обґрунтованими твердження ОСОБА_8 , що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме дорожньо-транпортної пригоди вона відчула переживання у зв'язку із заподіянням больових відчуттів, пов'язаних із травмуванням під час дорожньо-транспортної пригоди та моральних стражданнях, пов'язаних із погіршенням стану здоров'я, внаслідок чого потерпіла була непрацездатна на протязі 6 місяців.
Однак, розмір моральної шкоди в сумі 10 000 ( десять тисяч ) грн. 00 коп., суд вважає завищеним і з врахуванням вимог розумності та справедливості, матеріального стану обвинуваченого, а також інших обставин, які мають істотне значення, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_5 в розмірі 5 000 ( п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Долю речових доказів по кримінальному провадженні суд вирішує згідно з п. 5 ч. 9 ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, суд -
засудив:
ОСОБА_5 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 ( один ) рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтись до кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду у розмірі 5 599 ( п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять ) грн. 82 коп. - витрати за лікування, 3 000 ( три тисячі ) грн. - витрати за оплату юридичних послуг та 5 000 ( п'ять тисяч ) грн. 00 коп. моральної шкоди.
Цивільний позов прокурора прокуратури Києво-Святошинського району Київської області до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району витрати за стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_8 у розмірі 2 938 ( дві тисячі дев'ятсот тридцять вісім ) грн. 16 коп.
Речовий доказ по справі автомобіль марки «Фольцваген Т4» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 залишити у власності ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення прокурором, обвинуваченим, потерпілим.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1