ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/5237/14 19.06.14
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс"
про стягнення 15 585,81 грн.
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: не з'явились.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" про стягнення 15 585,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно договору №UA133/09/13 на транспортно-експедиційне обслуговування по перевезенню вантажів від 18.09.2013 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 р. (суддя Куркотова Є.Б.) порушено провадження у справі №910/5237/14, розгляд справи призначено на 21.05.2014 р.
Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 р., у зв'язку із тривалим лікарняним судді Куркотової Є.Б. проведено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок чого, справу №910/5237/14 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. суддею Бондарчук В.В. прийнято справу №910/5237/14 до свого провадження, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 р. за ініціативою суду виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. у справі №910/5237/14. У другому абзаці резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. у справі № 910/5237/14 у зазначенні дати та часу проведення судового засідання замість: «на 09.06.2014 р. о 16 год. 00 хв.», слід читати: «на 19.06.2014 р. о 15 год. 00 хв.».
20.06.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 13 050,00 грн. - основного боргу, 1 526,85 грн. - інфляційних втрат, 267,08 грн. - 3% річних та 3 249,45 грн. - пені.
Розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, яка є фактично заявою про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.
Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву про збільшення позовних вимог такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, проте був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 19.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
18.09.2013 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" укладено договір №UA 133/09/13 на транспортно-експедиційне обслуговування, умовами якого передбачено, що позивач здійснює перевезення вантажів, наданих відповідачем, а відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати послуги позивачу в порядку і на умовах викладених в даному договорі.
Конкретні умови перевезень вантажів, наданих відповідачем зазначаються в заявках на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг позивача - зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до п. 4.2. договору оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів: рахунку позивача, акту виконаних робіт та оригіналу CMR.
Згідно п. 4.3. договору оплата здійснюється через 5-20 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2. договору.
У випадку прострочення оплати рахунків позивача, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п.4.4 договору).
Відповідно до заявки №500631/13 від 18.09.2013 р. на перевезення вантажу, вартість перевезення становить 13 050,00 грн., а оплата проводиться протягом 10 днів на підставі оригіналів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані послуги за заявкою №500631/13 від 18.09.2013 р. на суму 13 050,00 грн., а відповідачем прийняті надані послуги що підтверджується актом надання послуг №425 від 02.10.2013 р., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками, накладною CMR, та рахунком на оплату №403 від 02.10.2013 р. (копії в матеріалах справи).
Відповідач за надані послуги не розрахувався, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 13 050,00 грн.
13.02.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 11.02.2014 р., в якій позивач просить сплати заборгованість у сумі 13 050,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується фіскальним чеком № 7452 від 13.02.2014 р., описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи).
Відповідач на вищезазначену претензію відповіді не надав.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг на суму 13 050,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 526,85 грн. - інфляційних втрат, 267,08 грн. - 3% річних та 3 249,45 грн. - пені.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №UA 133/09/13 на транспортно-експедиційне обслуговування від 18.09.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав всі передбачені договором послуги, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості по акту надання послуг №425 від 02.10.2013 р.
Однак відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.
Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені заявкою №500631/13 від 18.09.2013 р. на перевезення вантажу, обов'язок відповідача оплатити надані позивачем послуги в розмірі 13 050,00 грн. настав з моменту отримання зазначених в договорі документів, які фактично були надані відповідачеві в момент підписання акту здачі-приймання наданих послуг та повинен бути виконаний до 12.10.2013 р.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №UA 133/09/13 на транспортно-експедиційне обслуговування від 18.09.2013 р. та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 050,00 грн. - основної заборгованості.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 526,85 грн. - інфляційних втрат, 267,08 грн. - 3% річних за період з 14.10.2013 р. по 19.06.2014 р.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань і встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні суми інфляційних втрат.
За розрахунком суду, визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 524,45 грн. - інфляційних втрат, 267,08 грн. - 3% річних за період з 14.10.2013 р. по 19.06.2014 р.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 249,45 грн. - пені за період з 14.10.2013 р. по 19.06.2014 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що останнім було допущено помилку, оскільки пеню нараховано за період більше 6 місяців.
За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 850,57 грн., розрахованої за період з 14.10.2013 р. по 14.04.2014 р. з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення заборгованості у розмірі 13 050,00 грн., інфляційних втрат у сумі 1 524,45 грн., 3% річних у розмірі 267,08 грн. та пені у сумі 850,57 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Партс" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, буд. 12-А, ідентифікаційний код - 36866867), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) 13 050 (тринадцять тисяч п'ятдесят) грн. 00 коп. - заборгованості, 1 524 (одну тисячу п'ятсот двадцять чотири) грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 267 (двісті шістдесят сім) грн. 08 коп. - 3% річних, 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 57 коп. - пені та 1 584 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 53 коп. - судового збору.
3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 24.06.2014 р.
Суддя Бондарчук В.В.