24.06.2014 Справа № 907/487/14
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Кушниця Іршавського району
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород
про стягнення 18028,29 грон., в т.ч. 17500,00 грн. основного боргу та 528,29 грн. інфляційних нарахувань
Суддя Й.Й. Кадар
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_3, представник по довіреності від 15.05.2014р.;
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, с. Кушниця Іршавського району заявлено позов до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Ужгород про стягнення 18028,29 грон., в т.ч. 17500,00 грн. основного боргу та 528,29 грн. інфляційних нарахувань
Позов мотивовано з посиланням на обставини неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг з перевезення вантажу, наданих відповідно до договору-заявки про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 28.12.2013р., внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість в розмірі 17500,00 грн.
В судовому засіданні представником позивача подано суду письмову заяву в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу, відповідно до якої в частині позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 528,29грн. позивач відмовляється та просить суд стягнути з відповідача 17500грн. основного боргу, а також понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1827грн. та по сплаті послуг правової допомоги в сумі 1500грн. Крім того, інформує суд про те, що відповідачем оплата за виконані перевезення не здійснювалась та станом на день розгляду становить 17500грн.
Письмова заява позивача про відмову в частині позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 528,29грн., судом в порядку ст. 78 Господарського процесуального кодексу прийнята до розгляду.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (ухвала господарського суду Закарпатської області №907/487/14 від 21.05.2014р. отримана відповідачем 22.05.2014р. про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення від 21.05.2014р.), вимог ухвали суду від 21.05.2014р., 03.06.2014р. не виконав, витребуваних судом письмових доказів не подав, про причини неявки суд не повідомив.
За таких обставин, суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Матеріалами справи знайшло своє підтвердження, що 02.12.2013р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, с. Кушниця Іршавського району (Перевізник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, м. Ужгород (Експедитор) досягнута домовленість по перевезенню вантажів, яка оформлена заявкою-договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом яка підписана та скріплена печатками обох сторін, в якій помилково зазначена дата оформлення 28.12.2013р. (надалі Договір), за умовами якого експедитор (відповідач) надає вантаж та оплачує його перевезення за маршрутом : Чехія - Україна (місце завантаження: Чехія „ Tiskarska ul.536/6, 108 00 Praha -10; місце розвантаження: АДРЕСА_1), дата завантаження 02.12.2013р., а перевізник (позивач) - транспортним засобом Рено Магнум (державний реєстраційний номер НОМЕР_1/НОМЕР_4 ) перевозить та доставляє вантаж в пункт призначення в обумовлений сторонами строк.
Згідно Договору вартість послуг з перевезення вантажу становить 17 500 грн.
Відповідно до Договору оплата за перевезення проводиться замовником шляхом банківського переказу протягом 10 днів після отримання оригіналів документів, що підтверджують факт виконання перевезення.
Свої зобов'язання по договору позивач виконав, надавши послуги перевезення на обумовлену суму, що підтверджується підписом та відтиском печатки 05 грудня 2013 року вантажоодержувача на міжнародній товарно-транспортній накладній №483365 (CMR).
16.06.2014 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з проханням провести розрахунки за надані послуги, а також копію CMR, довіреності та розрахунку інфляційних втрат. Вказані документи отримано відповідачем 18.04.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач свої зобов'язання по оплаті прийнятих робіт в повному обсязі не виконав, відповіді на претензію не надав, внаслідок чого на день подання даного позову до господарського суду за ним рахувалась заборгованість у розмірі 17500 грн.
При аналізі спірних правовідносин сторін суд констатує наступне.
Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України(ст. 526) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів від 19.05.1956 р. договір перевезення встановлюється накладною, а статтею 9 вказаної Конвенції передбачено, що накладна, оскільки не доказано зворотного, являється доказом умов договору і підтвердженням прийняття вантажу транспортером.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Оскільки в даному випадку матеріалами справи, зокрема, згаданою міжнародною товарно-транспортною накладною №483365 (CMR) підтверджено, що позивач свої зобов'язання по перевезенню виконав, вантажоотримувач товар прийняв, зауважень щодо надання послуг відповідачем суду не надано, як і не надано відповідачем доказів виконання взятих на себе зобов'язань по оплаті вартості отриманих послуг, порушене право позивача підлягає захисту, шляхом примусового стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17500 грн., яка останнім в установленому порядку не заперечена та не спростована.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача 528,29 грн. інфляційних нарахувань за період з січень-березень 2014р., провадження у справі належить припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України, оскільки позивачем подано письмову заяву в порядку ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України про відмову від позовних вимог, яка прийнята судом.
Крім того, на підставі статті 44 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача як судові витрати суму 1500 грн. на оплату послуг адвоката, в підтвердження чого подав угоду про надання правової від 05.05.2014 року, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_5, прибутковий касовий ордер від 12.05.2014р.
За приписами ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Витрати позивача по оплаті послуг адвоката складають 1500 грн., що підтверджується доданими документами. Відтак, належним чином підтверджені витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 1500 грн. слід покласти на відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1827 грн. підлягає віднесенню на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ін. код НОМЕР_2) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ін. код НОМЕР_3) суму 17500грн. (сімнадцять тисяч п'ятсот гривень) заборгованості по оплаті послуг з перевезення вантажу, а також 1500 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень) відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката та 1827 грн. (одна тисяч вісімсот двадцять сім гривень) відшкодування витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 528,29 грн. інфляційних нарахувань провадження у справі належить припинити.
4. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 25.06.2014р.
Суддя Кадар Й.Й.