Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"20" червня 2014 р. Справа № 911/2117/14
за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД»
до Київської міської психоневрологічної лікарні №3
про стягнення 79 237,22грн.
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Лучко Н.І. (довіреність №02/12-13 від 02.12.2013);
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Спільне українсько-естонське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (далі - СП «Оптіма-Фарм, ЛТД») звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Київської міської психоневрологічної лікарні № 3 (далі - КМПНЛ №3) про стягнення 79237,22 грн. основної заборгованості за поставлені товари.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором № 85т від 08.05.2013 про закупівлю товарів за державні кошти в частині оплати поставленого позивачем товару у встановлений договором строк (а.с.2-3).
Відповідач - КМПНЛ №3 у відзиві на позов заявлені вимоги визнала лише частково, вказуючи, що борг на 21.05.2014 становить 3 241,22грн.; інша частина заборгованості погашена (а.с.42-44).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, 20.06.2014 позивачем подана заява про зменшення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 3 241,22грн. основної заборгованості за поставлені товари. Зменшення позовних вимог мотивовано погашенням відповідачем частини заборгованості, яка заявлялась до стягнення (а.с.80-81).
Подана заява прийнята судом, оскільки право на зменшення заявлених вимог, в силу ч.4 ст.22 ГПК України, є виключним правом позивача, яке може бути ним реалізоване у будь-який час до прийняття рішення по суті заявлених вимог.
В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог; представник відповідача в судове засідання 20.06.2014 не з'явився.
Розгляд справи здійснювався без участі повноважного представника відповідача, враховуючи наступне:
- відповідач повідомлений про час і місце засідання суду, про що свідчить розписка його представника (а.с.52), а копія ухвали від 13.06.2014 направлена відповідачуза адресою, яка відповідає адресі, вказаній у спеціальному витягу від 11.06.2014 №18818750 з Єдиного державного реєстру юридичних та фізничних осіб-підприємців (а.с.39-40);
- відповідач реалізував своє право на подання відзиву на позов з підтверджуючими його доводи доказами;
- явка представника відповідача не визнана обов'язковою судом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
08.05.2013 між сторонами у справі - СП «Оптіма-Фарм, ЛТД» та КМПЛ №3 укладено договір №85Т про закупівлю товарів за державні кошти (а.с. 8-11, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Відповідний договір за своєю правовою природою є договором поставки, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, за умовами договору, позивач (продавець) зобов'язався у 2013 році поставити та передати у власність відповідача (покупця) товар, зазначений у специфікації на поставку товару (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору (а.с.12-15), а відповідач - прийняти та оплатити товар (пункт 1.1 договору). При цьому, найменування товару - 21.230.1 «ліки»; кількість товару вказується у специфікації, а обсяги можуть бути зменшені залежно від реальної потреби та наявності виділених бюджетних асигнувань відповідача (пп.1.2, 1.3 договору).
Ціна договору визначена сторонами у п.3.1 договору у розмірі 423 586,43грн. і може бути зменшена за взаємною згодою сторін залежно від реального фінансування видатків покупця на зазначені цілі (п.3.2 договору); строк поставки - травень-вересень 2013 року (п.5.1 договору).
Відповідно до п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2013.
У подальшому, додатковою угодою №1 до відповідного договору, загальна ціна договору зменшена до 394 794,58грн. (а.с.81) та змінено специфікацію до відповідного договору (а.с.82-87).
На виконання умов договору, у період його дії, позивачем, зокрема, передано відповідачу в особі його представників, повноваження яких підтверджені довіреностями (а.с.16-20), товар, визначений умовами договору з урахуванням додатків, на загальну суму 82169,39грн. за видатковими накладними:
- №13003331 від 28.08.2013 на суму 64 190,67грн. (а.с.21-23);
- №13003391 від 02.09.2013 на суму 10 065,60грн. (а.с.24);
- №13003532 від 10.09.2013 на суму 1 912,58грн. (а.с.25);
- №13003614 від 13.09.2013 на суму 570,97грн. (а.с.26);
- №13003616 від 13.09.2013 на суму 17,58грн. (а.с.27);
- №13003618 від 13.09.2013 на суму 4 551,24грн. (а.с.28);
- №13003684 від 18.09.2013 на суму 860,75грн. (а.с.29).
Доказів наявності будь-яких заперечень щодо якості переданого товару відповідачем не надано.
Як свідчить акт звірки розрахунків станом на 01.06.2014, який підписаний сторонами (а.с.94), станом на 01.01.2014 у відповідача існувала заборгованість перед позивачем на загальну суму 321646,29грн. При цьому, така звірка проведена не лише за вказаним договором, але й за договором №13Т від 13.12.2013.
Частково відповідачем здійснено оплату переданого товару на загальну суму 75 996грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками про виконання:
- №266 від 26.02.2014 на суму 40000грн. (а.с.73);
- №352 від 14.05.2014 на суму 21 258,50грн. (а.с.74,88);
- №353 від 14.05.2014 на суму 10 065,60грн. (а.с.74,89);
- №354 від 14.05.2014 на суму 1 912,58грн. (а.с.75,90);
- №355 від 14.05.2014 на суму 570,97 грн. (а.с.75,91);
- №356 від 14.05.2014 на суму 17,58грн. (а.с.76,92);
- №357 від 14.05.2014 на суму 2 170,77грн. (а.с.76,93).
При цьому, з урахуванням проведених сторонами зарахувань, що підтверджується актом звірки станом на 01.06.2014 (а.с.94), заборгованість саме за договором №85Т від 08.05.2013 становить 3 241,22грн., що визнано відповідачем у відзиві на позов (а.с.42-44).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за поставлений товар.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Також, враховуючи правову природу укладеного договору та характер зобов'язань, які виникли в силу його укладення, до відносин сторін мають застосовуватись спеціальні норми, що регулюють поставку.
Так, згідно ч. 2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються згідно ст.49 Бюджетного кодексу України відповідно до умов взятих відповідачем бюджетних зобов'язань за фактом поставки товару протягом місяця на підставі видаткових накладних. При цьому, в силу п.4.5 договору, у разі затримки бюджетного фінансування на вказані цілі відповідач здійснює розрахунки з продавцем протягом 10 банківських днів з дня надходження коштів на його рахунок.
Під час розгляду спору у даній справі, відповідачем не доведено факту затримки бюджетного фінансування. Окрім того, сторонами не зменшено обсяг закупівлі, як це передбачено п.6.2.3. договору при відсутності реального фінансування.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати товару у встановлений строк, допустив порушення зобов'язання.
Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 3 241,22грн.грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до чч.2,4 ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 1 827грн., оскільки спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повне рішення складено 25.06.2014.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Київської міської психоневрологічної лікарні №3 на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» 3 241,22грн. основної заборгованості, а також 1 827грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ейвазова А.Р.