Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
від "26" червня 2014 р. Справа № 906/719/14
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Павліченко Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Кімак З.К. - дов. №51/16 від 08.01.14 р., дійсна до 31.12.14 р.
від відповідача: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (м.Житомир)
про стягнення 12694,96 грн.
Позивачем Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради подано позов до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення на його користь 12694,96грн., з яких: 11659,99 грн. - основного боргу, 464,95 грн. - пені, 66,76 грн. - 3% річних з простроченої суми та 503,26грн. - інфляційних.
В обґрунтування поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань згідно Договору №492 купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.2009р.
В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України.
Ухвалою від 30.05.2014р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст.ст. 64-65 ГПК України.
До початку розгляду справи по суті позивач предмет та підстави позову не змінив.
Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак ухвала суду від 30.05.2014 повернулася з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» ( а.с.29-34).
З метою підтвердження відомостей щодо місцезнаходження відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якої юридична адреса відповідача відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві, та на яку направлялася ухвала суду (а.с.28).
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").
Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, у разі якщо ухвали суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялася ухвала господарського суду, відповідає адресі, вказаній у витягу з ЄДР.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзиву на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про задоволення позову.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноваженого представника позивача,
01 жовтня 2009 року між КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (Позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Відповідач, споживач) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії № 492.
Згідно предмету договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах за адресою: АДРЕСА_1 магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" та АДРЕСА_2, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.
Згідно п.4.8 Договору всі розрахунки проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником. Розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника (п.5.1 Договору).
Підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція) (п.5.2 Договору).
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що споживач несе матеріальну відповідальність перед постачальником у випадках, зокрема, несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період за який сплачується пеня .
Під час судового розгляду встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 11659,99грн. за використану теплову енергію в період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. за Договором № 492 від 01.10.2009р.
За допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, позивач розрахував пеню в сумі 464,95 грн., 3% річних в сумі 66,76грн. та інфляційні у розмірі 503,26грн.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання у визначені договором строки зумовили позивача звернутися з цим позовом до суду та вимагати судового захисту.
В ході вирішення спору в судовому порядку відповідач не вчинив дій, спрямованих на відновлення порушеного права позивача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №492 від 01.10.2009р. за своєю правовою природою є договорами енергопостачання, а відтак , регулюються відповідними нормами ст.ст. 275-277 ГК України.
Відповідач як споживач зобов'язаний оплатити прийняту енергію ( ст. 275 ГК України). Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору (ч.7 ст. 276 ГК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ( абз. 2 ч.1 ст. 193 ГК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами, а зобов'язання, що виникає з його укладення має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (525, 526 ЦК України).
Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особі.
У зв'язку з цим, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, за загальним правилом, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст.193 ГК України, ст. 525 ЦК України).
Позивач взяті на себе зобов'язання за Договором №492 від 01.10.2009р. виконав належним чином, що підтверджується наявними у справі доказами.
Відповідач прийняв надані позивачем послуги з постачання теплової енергії за Договором №492 від 01.10.2009р. без жодних претензій до їх кількості та якості, а також інших умов, погоджених сторонами, однак допустив прострочення в їх оплаті.
Зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг на суму 11659,99грн. залишається невиконаним , у зв'язку з чим сума основного боргу підлягає стягненню в судовому порядку.
Неналежне виконання грошового зобов'язання зумовлює настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема у формі сплати неустойки.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (с. 1 ст. 230 ГК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 464,95 грн. за період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. на суму 464,95 грн. (а.с.12-14).
Визначений у Договорі розмір пені за один день прострочки та період її нарахування відповідає приписам ст. 549, 551 Цивільного кодексу України та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ та ст. 230, 232 Господарського кодексу України про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його обґрунтованим, тому заявлену суму - 464,95 грн. стягує в судовому порядку.
За приписами ч.2 ст. 617 ЦК України, правових позицій щодо її застосування, викладених у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р., а також ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані відповідачу 3% річних з простроченої суми на загальну суму 66,76грн. та інфляційні у розмірі 503,26грн. які перевірені господарським судом та визнані такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач довів обґрунтованість позовних вимог, відповідач, відповідно, їх не спростував.
У відповідності до ч. 5 ст. 49 ГПК України, витрати щодо стягнення судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (10014, АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1)
на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради ( 10014, м. Житомир, Корольовський район, вулиця Київська, будинок 48, ідентифікаційний код 35343771)
- 11659,99грн. - основний борг;
- 464,95грн. пеня;
- 66,76грн. 3% річних;
- 503,26грн. інфляційні;
- 1827,00грн. судовий збір.
3. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 26.06.14р.
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1 - у справу, 2 - позивачу ( на вимогу нарочним) , 3 -4 відповідачу на дві адреси ( АДРЕСА_3 ) та ( АДРЕСА_1 ) (рек. з пов.)