номер провадження справи 20/32/14
24.06.2014 Справа № 908/1977/14
За позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)
до відповідача: Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, 33)
про стягнення суми 8604,85 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Скок А.О. (дов. № 643 від 24.03.2014 р.);
Від відповідача - Астахова К.М. (дов. № 1736 від 25.03.2014 р.)
Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 8101,45 грн. основного боргу за договором № 37/60-08 від 03.03.2008 р., пені в сумі 419,50 грн., 3% річних в розмірі 83,90 грн., всього - 8604,85 грн.
Ухвалою господарського суду від 11.06.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1977/14, справі присвоєно номер провадження 20/32/14, судове засідання призначено на 24.06.2014 р.
В судовому засіданні 24.06.2014 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі ст.ст. 526, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, умов договору № 37/60-08 від 03.08.2008 р. про надання послуг електрозв'язку просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму 8604,85 грн., із яких: сума 8101,45 грн. основного боргу за грудень 2013 р., який виник за договором № 37/60-08 від 03.03.2008 р., пеня в сумі 419,50 грн. та 3% річних в розмірі 83,90 грн., які нараховані за період з 21.01.2014 р. по 26.05.2014 р. включно.
Відповідач позов визнав частково в частині основної заборгованості в сумі 8101,45 грн. за грудень 2013 р. У письмовому відзиві зазначив, що відповідач є бюджетною установою з обмеженим і регламентованим фінансуванням, грошові розрахунки якого проходять через Управління Державної казначейської служби у м. Енергодарі Запорізької області. Заборгованість обумовлена недофінансуванням бюджетних коштів та несвоєчасним затвердженням бюджету. Посилаючись на ст. 233 ГК України, просить не стягувати з відповідача пеню в розмірі 419,50 гр6н. та 83,90 грн. - 3% річних.
Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, суд
03.03.2008 р. між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (підприємство за договором, позивач у справі) та Державним закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» (споживач за договором, відповідач у справі) укладений договір № 37/60-08 про надання послуг електрозв'язку, згідно з умовами якого підприємство надає споживачу послуги електрозв'язку, перелічені в додатку 1 до цього договору, і безоплатні послуги, перераховані в додатку 2, за адресою: м. Енергодар, вул. Будівельників, 33, а споживач користується послугами та сплачує за них абонентську плату, згідно з розрахунком вартості послуг телефонного зв'язку на один календарний місяць, додаток 3 (п. 1.1 договору).
У розділі 4 договору сторони обумовили порядок розрахунків за договором. Відповідно до п. 4.3 (в редакції додаткової угоди № 1 від 23.12.2009 р.) споживач повинен своєчасно сплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати здійснюється на підставі затверджених в ВП ЗАЕС калькуляцій (додатки №№ 1-2), які є невід'ємною частиною додаткової угоди № 1 до договору та Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги, затверджених рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку України. Щомісячна загальна сума наданих послуг електрозв'язку відображується в акті про надання послуг та рахунку на оплату, який надається споживачу рекомендованим листом. Сторонами підписано додатки №№ 1,2 до додаткової угоди № 1 від 23.12.2009 р.
Відповідно до п. 4.5 договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня виставлення рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 7.1 договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2008 р. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається продовженим на наступний рік (п. 7.2).
Як пояснили представники сторін у судовому засіданні, договір № 37/60-08 діє до теперішнього часу, позивач надає відповідачу послуги за даним договором.
Як слідує із матеріалів справи, позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури за послуги, надані в грудні 2013 року. Так, за рахунком-фактурою № 8372 від 31.12.2013 р. до сплати за договором № 37/60-08 належить сума 4692,14 грн. (абонплата), за рахунком-фактурою № 8373 від 31.12.2013 р. - сума 3080,70 грн. (абонплата (паралельний)), за рахунком-фактурою № 8374 від 31.12.2013 р. - сума 328,61 грн. (послуги телефонного зв'язку). Всього у грудні 2013 р. позивачем були надані відповідачу послуги електрозв'язку на загальну суму 8101,45 грн. У матеріалах справи мається підписаний сторонами та скріплений печатками сторін акт № 37/272-13 про надання телекомунікаційних послуг за грудень 2013 р. (а.с. 64), відповідно до якого сума наданих послуг за грудень 2013 р. становить 8101,45 грн. з ПДВ, до акту доданий розрахунок вартості телекомунікаційних послуг за один календарний місяць (а.с. 65).
11.03.2014 р. позивач направив відповідачу претензію вих. № 28-23/5195/836 із вимогою сплатити заборгованість в сумі 8101,45 грн., пеню та 3% річних. Претензія була отримана представником відповідача 17.03.2014 р. (а.с. 30).
У зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості позивач звернувся до суду з позовом, за яким було порушено провадження у даній справі.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на наступних підставах.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до ст.ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору від 03.03.2008 р. № 37/60-08 сторони визначили вартість послуг, підставу їх оплати, порядок розрахунків (п.п. 4.3, 4.5 договору, з урахуванням додаткової угоди від 23.12.2009 р. № 1), сторонами підписано акт № 37/272-12 про надання телекомунікаційних послуг у грудні 2013 р. за договором. Відповідач отримав рахунки від позивача за надані у грудні 2013 р. послуги, що підтверджується матеріалами справи.
Заборгованість за договором № 37/60-08 за надані у грудні 2013 року послуги становить суму 8101,45 грн.
У матеріалах справи міститься підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб оригінал акту звірки взаємних розрахунків між сторонами (а.с. 38-39), відповідно до якого відповідач станом на 31.05.2014 р. має заборгованість перед позивачем за договором № 37/60-08 у сумі 55944,31 грн., в т.ч. сума 8101,45 грн. за рахунками-фактурами від 31.12.2013 р. №№ 8372, 8373, 8374, які покладено в підставу позову.
Відповідач наявність заборгованості в сумі 8101,45 грн. не заперечив, підтвердив отримання послуг в грудні 2013 р., пояснюючи виникнення заборгованості недостатністю бюджетного фінансування.
Таким чином, вимоги про стягнення 8101,45 грн. основного боргу є обґрунтованими.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі п. 5.8 договору № 37/60-08 пені в сумі 419,50 грн., яка розрахована за період з 21.01.2014 р. по 26.05.2014 р. включно.
Відповідно до п. 5.8 договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі 1% від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
У пункті 4.5 договору сторони визначили, що розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було встановлено судом, відповідач заборгованість у сумі 8101,45 грн. у строки, встановлені договором (до 21.01.2014 р., останній день сплати - 20.01.2014 р.), не сплатив. Розрахунок пені в сумі 419,50 грн. позивачем здійснений вірно та, відповідно, судом позовні вимоги в цій частині задовольняються.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 83,90 грн. за період з 21.01.2014 р. по 26.05.2014 р. включно.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором, сума 3% річних розрахована вірно. Таким чином, до стягнення з відповідача належить сума 83,90 грн. 3% річних за заявлений позивачем період.
На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.
Стосовно клопотання відповідача щодо не стягнення з нього пені та 3% річних, яке викладено в письмовому відзиві, суд зазначає, що згідно з ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 617 цього Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідач не доказав, що в даному випадку мали місце випадок або непереборна сила. Недостатність фінансування бюджетними коштами закладу відповідача та несвоєчасне затвердження бюджету, на які посилається відповідач, не звільняє сторону господарських відносин (відповідача) від відповідальності.
Суд також не знаходить підстав для застосування ст. 233 ГК України, якою визначено право суду на зменшення штрафних санкцій, оскільки штрафні санкції (пеня та 3% річних на загальну суму 503,40 грн.) не можуть вважатися надмірно великими порівняно зі збитками кредитора.
Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1» (71500, Запорізька область, м. Енергодар, пр. Будівельників, буд. 33, код ЄДРПОУ 34247637) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) суму 8101 (вісім тисяч сто одна) грн. 45 коп. заборгованості по договору № 37/60-08 від 03.03.2008 р., пеню в сумі 419 (чотириста дев'ятнадцять) грн. 50 коп., 3% річних в розмірі 83 (вісімдесят три) грн. 90 коп., суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення складено 26.06.2014 р.
Суддя Л. П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання (складення).