Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"23" червня 2014 р. Справа № 911/1498/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз -Альянс" , м. Київ
до Державного підприємства "Завод порошкової металургії", м.Бровари
про стягнення 970 395,09 грн.
Суддя Щоткін О.В.
за участю представників:
позивач - Тарабан О.С. предст. дов. б/н від 09.10.2013р.;
відповідач - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз -Альянс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Завод порошкової металургії" (далі - відповідач) про стягнення 1 001 992,62 грн. заборгованості, з яких 946 258,78 грн. основного боргу, 17 934,99 грн. пені та 37 798,85 грн. 30% відсотків річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за Договором № 120/14-К про постачання природного газу від 05.12.2013р., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість за поставлений природний газ.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.04.2014р. у справі №911/1498/14 було порушено провадження та призначено до розгляду на 19.05.2014р.
В судовому засіданні 19.05.2014р. оголошувалась перерва на 23.06.2014р.
23.06.2014р. через канцелярію суду, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем була подана заява, про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 970 395,09 грн. заборгованості, з яких 882 784,43 грн. сума основного боргу, 30 295,39 грн. пені та 57 315,27 грн. 30% річних.
Заява обґрунтована тим, що відповідачем, було частково сплачено суму основного боргу, а позивачем в свою чергу до суми основного боргу додана вартість поставленого у квітні 2014р. природного газу.
Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.
Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 970 395,09 грн., виходячи з якої й вирішується спір.
Повноважний представник відповідача, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 23.06.2014р. не з'явився.
Проте, через канцелярію суду, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване тим, що повноважний представник відповідача не має можливості з'явитися в судове засідання 23.06.2014р., в зв'язку з перебуванням на навчанні, на підтвердження чого було надано копію наказу № 140 від 20.06.2014р.
Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.
Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.
Відповідачем не подано доказів, що представник, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником підприємства, за відсутності якого справа не може бути розглянута.
Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 р.).
Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.
23.06.2014р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-
встановив:
05 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз-Альянс» (Постачальник) та Державним підприємством «Завод порошкової металургії» (Споживач) укладено договір № 120/14-К про постачання природного газу.
Відповідно до п. 1.1., 2.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у 2014р. природний газ в обсязі 1 060 000 куб. метрів в порядку передбаченому цим Договором, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 3.4. Договору визначено, що приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних Актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього Договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 4.1. Договору ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладення даного Договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України без ПДВ складає 3528,18 грн.
Зміна ціни природного газу, крім п. п. 4.2.1., 4.3.2 даного договору, визначається в додаткових угодах до даного Договору. (п. 4.3.)
30.12.2013р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 20140102 до Договору № 120/14-К, відповідно до якої, ціна за 1000,0 кубічних метрів газу на момент укладення даного Договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України без ПДВ складає 3175,26 грн., в т.ч. збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ (2%), крім того ПДВ 635,05 грн. Разом 3810,31 грн.
Судом встановлено, що на виконання умов договору на постачання природного газу № 120/14-К від 05.12.2013р., постачальник за період з січня 2014р. по березень 2014р. поставив споживачу природний газ в обсязі 265, 743 куб. метри.
Факт приймання-передачі газу підтверджується, підписаними першими особами підприємств та скріплені їх печатками, актами приймання передачі природного газу, копії яких наявні у матеріалах справи.
У відповідності до договору позивач своєчасно та в повному обсязі передавав відповідачеві природний газ. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов Договору.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Приписами п. 5.1.1 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок Постачальника на наступних умовах:
- 100% вартості до 15 числа місяця, наступного за місяцем споживання природного газу.
Відповідно до п. 4.2.1. Договору, у випадку порушення Споживачем порядку оплати, передбаченого п. 5.1. Договору, та зростання ЄВРО за офіційним курсом НБУ вище, ніж курс НБУ на день укладання даного Договору, грн./ЄВРО (1 ЄВРО = 10,864086 грн.), Споживач зобов'язаний без укладання додаткової угоди оплатити обсяг поставленого йому газу.
Однак, в порушення умов договору, відповідач своє грошове зобов'язання за договором за спожитий в період з січня 2014р. по березень 2014р. природний газ виконав неналежним чином, з порушенням встановленого договором строку, а також не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за з перерахунком по курсу НБУ склала 946 258,78 грн.
В подальшому позивач здійснив поставку 10,000 куб. метрів природного газу за квітень 2014р., за ціною, яку сторони узгодили в Додатковій угоді № 20140401 від 31.03.2014р. до Договору № 120/14-К.
Факт поставки природного газу за квітень 2014р. підтверджується реєстром обсягом протранспортованого ПАТ «Київоблгаз» природного газу промисловим підприємствам Київської області згідно укладених договорів на поставку газу за квітень 2014р. з ТОВ «Нафтогаз-Альянс».
Відповідачем, в свою чергу було частково сплачено заборгованість за попередні періоди, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.
В зв'язку з чим, позивач скористувався своїм правом, яке передбачено ст. 22 ГПК України і зменшив розмір позовних вимог, однак включивши до нової ціни позову і вартість поставленого природного газу за квітень.
Таким чином, на даний час за відповідачем рахується заборгованість в сумі 882 784,43 грн., яку і просить стягнути позивач.
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість за поставлений природний газ відповідачем не погашена, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу в розмірі 882 784,43 грн. в повному обсязі.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 30 295,39 грн. пені.
Пунктом 6.2.1 Договору встановлено, що Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського суду України.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених ст.611 ЦКУ є сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Судом здійснено перерахунок пені, яку було нараховано позивачем за несвоєчасне виконання умов договору № 120/14-К про постачання природного газу від 05.12.2013р., з урахуванням вимог чинного законодавства та встановлено, що поданий позивачем розрахунок є арифметично вірним, відповідає нормам законодавства та матеріалам справи, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 30 295,39 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 30% річних у розмірі 57 315,27 грн.
Відповідно до п. 6.2.4. Договору, у випадку прострочення платежу більше тридцяти календарних днів, Постачальник, крім передбачених п. 6.2.1. даного Договору, додатково стягує зі Споживача 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення з першого дня прострочення.
Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що сторони в договорі передбачили стягнення річних за невиконання умов договору в розмірі 30%, суд, здійснивши власний розрахунок 30% річних, встановив, що заявлені позивачем до стягнення відсотки річних відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому дана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі в розмірі 57 315,27 грн.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" заборгованості за договором № 120/14-К про постачання природного газу від 05.12.2013р. підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 882 784,43 грн. основного боргу, 30 295,39 грн. пені та 57 315,27 грн. 30% річних.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті. 4 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду з позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, за розгляд позовної вимоги про стягнення 970 395,09 грн. заборгованості, судовий збір, який підлягає до сплати, становить 19 407,90 грн.
Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення № 1256 від 24.04.2014р., позивачем за розгляд позовної заяви було сплачено 20 039,85 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З огляду на вищезазначене, судовий збір у розмірі 631,95 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Згідно із статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 19 407,90 грн. судового збору, а зайво сплачений судовий збір у розмірі 631,95 грн., відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод порошкової металургії" (07400, Київська область, м. Бровари, Промвузол, код ЄДРПОУ 00186192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз -Альянс" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, код ЄДРПОУ 34881820) - 882 784 (вісімсот вісімдесят дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 43 коп. основного боргу, 30 295 (тридцять тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн. 39 коп. пені, 57 315 (п'ятдесят сім тисяч триста п'ятнадцять) грн. 27 коп. 30% річних та 19 407 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сім) грн. 90 коп. судового збору.
3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз -Альянс" (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, код ЄДРПОУ 34881820) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 631 (шістсот тридцять одну) грн. 95 коп., який був сплачений на підставі платіжного доручення № 1256 від 24.04.2014р., оригінал якого міститься у матеріалах справи № 911/1498/14.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Дата підписання повного тексту рішення: 26.06.2014р.
Суддя Щоткін О.В.