номер провадження справи 18/34/14
20.06.2014 Справа № 908/1237/14
за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7)
до відповідача комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вулиця Артема, 61)
про стягнення 1686753,58 грн.
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Бурдак О.В., довіреність № 19/0024 від 01.10.2013 р., посвідчення № 1564 від 06.01.2012 р.;
від відповідача: Гриценко О.І., довіреність № 35 від 11.02.2014 р.
До господарського суду Запорізької області 14.04.2014 року звернулося публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" з позовною заявою до комунального підприємства "Водоканал" про стягнення 1182695,31 грн., які складаються з: 1169902,82 грн. основного боргу, 8102,60 грн. пені, 1869,83 грн. 3% річних, 2820,06 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором на постачання природного газу за врегульованим тарифом № ТП-ПР-11132 від 10.12.2012 р., внаслідок чого утворилась заборгованість. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства до порушника господарських зобов'язань були застосовані штрафні санкції та нараховані інфляційні втрати і 3% річних. Вимоги обґрунтовані ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 232 ГК України та умовами договору № ТП-ПР-11132 від 10.12.2012 р.
Ухвалою суду від 15.04.2014 року порушено провадження у справі № 908/1237/14, присвоєно справі номер провадження 18/34/14, судове засідання призначено на 14.05.2014 року, ухвалою суду від 22.04.2014 року розгляд справи перенесено на 12.05.2014 року, у зв'язку з відрядженням судді. З метою уточнення позовних вимог та надання сторонами додаткових доказів в судовому засіданні оголошувалась перерва до 05.06.2014 року. Розгляд справи відкладався до 12.06.2014 р., потім до 20.06.2014 р., строк вирішення спору продовжувався. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та завершений 20.06.2014 р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.
До господарського суду Запорізької області 29.05.2014 року надійшла уточнена позовна заява № 19/3331 від 15.05.2014 р. про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій, яка прийнята судом до розгляду. На підставі чого, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 1551476,63 грн. основного боргу, 46497,01 грн. пені, 9023,29 грн. 3% річних, 79756,65 грн. інфляційних втрат.
Представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги. Підставою для звернення з позовом зазначив неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті послуг з постачання природного газу за договором № ТП-ПР-11132 від 10.12.2012 р., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1551476,63 грн. Враховуючи положення договору та норми чинного законодавства позивачем нараховані до стягнення пеня у розмірі 46497,01 грн., 3% річних у розмірі 9023,29 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 79756,65 грн.
Відповідач проти наявності заборгованості за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11132 від 10.12.2012 р. не заперечував. Свою правову позицію виклав у відзиві № 4813 від 12.05.2014 р. який залучено до матеріалів справи. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що відповідно до акту № ЗП000000760 прийому-передачі природного газу від 31.01.2014 р., акту № ЗП000001658 прийому-передачі природного газу від 28.02.2014 р. позивачем поставлений КП «Водоканал» природний газ на протязі січня-лютого 2014 р. у загальному об'ємі 376,532 тис. куб.м на суму 1577214,26 грн. Часткова оплата КП «Водоканал» за поставлений природний газ складає 407311,44 грн. Сума боргу за період січень-лютий 2014 р. згідно з актом звіряння взаємних розрахунків складає 1169902,82 грн. Таким чином, основна заборгованість КП «Водоканал» перед позивачем за постачання природного газу за вказаний період в сумі 1169902,82 грн. підтверджується даними бухгалтерського обліку КП «Водоканал» та підлягає стягненню на користь позивача. Разом з тим, враховуючи вкрай тяжкий фінансовий стан відповідача, обумовлений низьким рівнем оплат за надані послуги з водопостачання та водовідведення просив надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців починаючи з червня 2014 р.
Представник позивача проти розстрочення виконання судового рішення заперечував.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (постачальник, позивач у справі, надалі - ПАТ «Запоріжгаз») та комунальне підприємство «Водоканал» (споживач, відповідач у справі, надалі - КП «Водоканал») 10 грудня 2012 року уклали договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-11132 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором, для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.
Пунктами 2.6., 2.7. договору встановлено, що послуги с постачання газу підтверджуються підписаним сторонами актом прийому-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору. Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем направляє споживачу примірник акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані представником та скріплені печаткою постачальника.
Згідно з п. 2.8. договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 2.9. договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.
Згідно п. 4.1. Договору розрахунки за реалізований Відповідачеві газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Відповідачем в розмірі 100%-ої попередньої оплати авансовими платежами за 5 банківських днів до початку місяця, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатка 2 до Договору. …. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Додатковою угодою від 20.02.2013 р. до Договору змінено строки проведення остаточного розрахунку: не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
У відповідності до п. 5.3.3.Договору Відповідач зобов'язався оплачувати Позивачу вартість поставленого газу, визначену розділом 4 на умовах та в обсягах, визначених Договором.
У відповідності до умов договору, протягом січня - березня 2014 року позивач поставив відповідачу природний газ на суму 1958788,07 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними актами приймання передачі № ЗП000000760 від 31.01.2014 р., № ЗП000001658 від 28.02.2014 р. та № ЗП000002533 від 31.03.2014 р.
Відповідач зобов'язання за договором щодо своєчасності та повноти оплати отриманого природного газу належним чином не виконав, сплатив лише 407311,44 грн., внаслідок чого заборгованість за поставлений протягом січня - березня 2014 року природний газ складала 1551476,63 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 06.05.2014 р. (ар. с. 78).
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1551476,63 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Факт порушення відповідачем умов, визначених договором, підтверджується матеріалами справи, та визнаний відповідачем.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення із відповідача 1551476,63 грн. основного боргу, є обґрунтованими, а позов, в цій частині, таким, що підлягає задоволенню.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 9023,29 грн. за період з 06.02.2014 р. по 13.05.2014 р., а також 79756,65 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2014 р. по квітень 2014 р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.
Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрати суд визнав виконаним вірно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 06.02.2014 р. по 13.05.2014 р. у розмірі 46497,01 грн. та інфляційних втрат в розмірі 79756,65 грн. за період з лютого 2014 р. по квітень 2014 р, такими що підлягають задоволенню.
За порушення відповідачем строків оплати газу позивач, враховуючи положення пункту 6.2.2. договору, просив стягнути 46 497,01 грн. пені за період прострочення з 06.02.2014 р. по 13.05.2014 р.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Умовами п. 6.2.2. Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок пені є вірним та виконаний з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 46497,01 грн. за період з 06.02.2014 р. по 13.05.2014 р. судом задовольняється.
Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Згідно зі ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Визнання позову відповідачем відповідає нормам матеріального права та обставинам справи.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.
Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, суд відхилив, оскільки не визнав наведені відповідачем обставини виключними для застосування приписів пункту 6 статті 83 ГПК України при прийнятті рішення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з комунального підприємства "Водоканал" (69002, м. Запоріжжя, вулиця Артема, 61, код ЄДРПОУ 03327121, р/р 26002045720001 в АКБ "Індустріалбанк", МФО 313849) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716, р/р 260323030497 у Ф ЗОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Запоріжжя, МФО 313957) 1551476, 63 грн. (один мільйон п'ятсот п'ятдесят одну тисячу чотириста сімдесят шість грн. 63 коп.) основного боргу, 9023, 29 грн. (дев'ять тисяч двадцять три грн. 29 коп.) 3% річних, 79756, 65 грн. (сімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість грн. 65 коп.) втрат від інфляції, 46497,01 грн. (сорок шість тисяч чотириста дев'яносто сім грн. 01 коп.) пені, 33735,08 грн. (тридцять три тисячі сімсот тридцять п'ять грн. 08 коп.) судового збору. Видати наказ.
Суддя В.В. Носівець
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 25 червня 2014 р.