номер провадження справи 34/28/14
11.06.2014 Справа № 910/3935/14-908/1014/14
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.
За участю представників: від позивача - Скрипець В.В., довіреність від 01.08.2013 р.; від відповідача - Юдицький А.М., директор.
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 910/3935/14 - 908/1014/14
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Деутек Україна" (04136, м. Київ, вул. М. Гречко, буд. 8 "А", офіс 5, скорочено ТОВ "Деутек Україна");
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ЛЮКС" (юридична адреса: 70002, Запорізька область, Вільнінський район, м. Вільнянськ, вул. Зачиняєва, буд. 25, кв. 32, скорочено ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС");
про стягнення суми.
Сутність спору:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. у справі 910/3935/14 передано за підсудністю до господарського суду Запорізької області позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Деутек Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕРМЕС ЛЮКС" про стягнення заборгованості за договором поставки № 220311 від 22.03.2011 р. у розмірі 12824,87 грн., пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 12824,87 грн. та витрат на юридичний супровід справи у розмірі 4000 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.03.2014 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження № 34/28/14 у справі № 910/3935/14 - 908/1014/14, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.04.2014 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.04.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 14.05.2014 р. Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.05.2014 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 27.05.2014 р. Ухвалою від 27.05.14 р. продовжено строк вирішення даного спору по 12.06.2014 р., розгляд справи відкладено та призначено чергове засідання на 11.06.2014 р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 березня 2011 року ТОВ „Деутек Україна" та ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" укладено договір поставки № 220311 (далі - договір № 220311), за умовами якого відповідачеві поставлено продукцію на загальну суму 74415,83 грн. Частину з цього товару було повернуто ТОВ „Деутек Україна" на суму 53790,96 грн. За поставлений товару ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" також було сплачено 7800 грн. 26.07.11 р. Відповідно до п. 4.3. договору № 220311, відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити оплату за прийнятий товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання товару - лакофарбової продукції від позивача. Відповідачем залишилась неоплаченою продукція на суму 12824,87 грн. Відповідно до п. 7.5. договору № 220311, за прострочку виконання зобов'язань по сплаті або повернення товару, передбачених Договором, більш ніж 40 (сорок) календарних днів, покупець сплачує пеню в розмірі 100% (ста відсотків) від вартості несплаченого товару. Згідно п. 7.5 договору № 220311 позивачем нараховано та заявлено 12824,87 грн. пені в розмірі 100% суми боргу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Деутек Україна" посилається на ст. ст. ст. 20, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 202, 206, 509, 526, 530, 533, 549, 610, 612, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України, ст. 2, 22, 54, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив його задовольнити.
ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС", відповідач по справі, у відзиві на позов та доповненнях до нього вказує, за видатковою накладною № 2403"ДЕ-2 від 24.03.2011 р. ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" товар не отримував, а сама накладна є фіктивною з огляду на те, що накладна по асортименту майже повністю дублює накладну № 2403"ДЕ-1 від тієї самої дати 24.03.2011 р., накладна містить посилання на довіреність, видану відповідачем на отримання товару за іншою накладною, та має той же самий номер, ту ж саму дату, що і довіреність, видана відповідачем на отримання товару за накладною № 2403"ДЕ-1 від 24.03.2011 р. Довіреність, яку позивач надає як доказ отримання відповідачем товару за накладною № 2403"ДЕ-2 від 24.03.2011 р., відповідачем не видавалась. Дана довіреність виписана на 73 дня (по 04.06.2011 р.). У відповідності до законодавства, така довіреність могла бути видана не 24.03.2014 р., а лише 24.05.2011 р., що свідчить про її фіктивність. Крім іншого, надана довіреність має грубі порушення та містить посилання на неіснуючі паспортні данні підзвітної особи (копія паспорту ОСОБА_3 наведена у додатку 2 до відзиву), а також не містить ні підпису підзвітної особи (зразок підпису ОСОБА_3 наведений у копії наказу про прийняття ОСОБА_3 на роботу - додатку 3 до відзиву), ні підпису керівника відповідача. Вочевидь, позивач помилково двічі відобразив відвантаження товару. Внаслідок цього, в обліку позивача існує заборгованість за відповідачем. У зв'язку з цим, твердження позивача про існуючу заборгованість відповідача є безпідставними, а вимога про сплату заборгованості в розмірі 12824,87 грн. не підлягає задоволенню в повному обсязі. Також доказом того, що відповідач не отримував товар за накладною № 2403 ДЕ-2 на суму 13 237,96 грн. від 24.03.11 р., є відсутність запису про видачу довіреності на отримання товару за рахунком 2303 ДЕ-7 від 23.03.11 р. у книзі обліку довіреностей ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС". Як видно у книзі обліку довіреностей ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" (стор. 7) відповідачем не видавалась довіреність на отримання товару за рахунком 2303 ДЕ-7 від 23.03.11р. Крім того, доказом того, що відповідач не отримував товар за накладною 2403ДЕ-2 на суму 13 237,96 грн. від 24.03.11р., є відсутність відповідної податкової накладної в податковому обліку відповідача (Реєстр виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" за період березень 2011 - лютий 2012 р.). Згідно умов договору поставки № 220311 від 22 березня 2011 р. (міститься у матеріалах справи) асортимент, кількість, ціна товару а також вартість договору і штрафні санкції за ним визначаються виключно за узгодженими специфікаціями, що є невід'ємними додатками до цього договору. Не існує жодної узгодженої специфікації між позивачем та відповідачем, що позбавляє позивача права посилатися на розрахунки штрафу та пені на умовах договору. Позивач не довів, що сплата позивачем грошової винагороди за договором № 07-01/04/2013 від 07.01.2013 р. має відношення до господарських відносин між позивачем та відповідачем.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.
Розгляд справи здійснювався із застосування засобів фіксації судового процесу: програмно-апаратного комплексу "Оберіг". Для створення архівної копії фонограми надано компакт-диск, серійний номер N02L101Z8122230B2.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
22 березня 2011 року ТОВ „Деутек Україна" (постачальник) та ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" (покупець) укладено договір поставки № 220311.
Згідно п.1.1 договору № 220311 на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити лакофарбову продукцію (надалі іменуються «товари»), що визначені у специфікаціях, що є невід'ємними додатками до цього договору, загальна вартість даного договору становить суму всіх специфікацій.
Пунктами 4.1-4.4 договору № 220311 передбачено, що оплата за цим договором повинна проводитись у безготівковій формі, в гривні на поточний рахунок постачальника. Загальна вартість договору визначається сумою всіх партій товару, відвантажених за даним договором. Якщо сума заборгованості покупця перед постачальником перевищує суму «резервної суми», покупець повинен протягом 30 календарних днів, починаючи з моменту утворення цього перевищення, сплатити постачальнику різницю між загальною заборгованістю та «резервною сумою». Сторони прийшли до згоди про те, що «резервна сума» відвантаженого постачальником, але не оплаченого покупцем товару становить 50000 грн.
Пунктами 4.6-4.7 договору № 220311 встановлено, що у випадку письмової вимоги від постачальника до покупця про повне погашення заборгованості покупцем перед постачальником, з урахуванням п.4.3., п. 4.4., покупець зобов'язаний погасити заборгованість у строк, що не перевищує 45 календарних днів, або повернути товар постачальникові. Товар, який повертається від покупця постачальникові повинен мати термін придатності не менше ніж 60 календарних днів. Кінцевий термін придатності вказаний на упаковці товару, або визначається по партії виготовлення товару. Покупець має право повернути товар постачальникові, а постачальник зобов'язаний забрати товар у 30-ти денний термін з урахуванням того, що товар, який повертається від покупця постачальникові, повинен мати термін придатності вказаний на упаковці товару, або визначається по партії виготовлення товару.
Відповідно до п.п. 11.1-11.2 договору № 220311, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.11.1 цього договору та закінчується 31.12.11 року включно.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.
Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем поставлено відповідачеві продукцію на загальну суму 61177,87 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 2403"ДЕ--1 від 24.03.11 р., № 1404"ДЕ--1 від 14.04.11 р, № 2704"ДЕ--2 від 27.04.11 р., № 2305"ДЕ--2 від 23.05.11 р., № 2705"ДЕ--6 від 27.05.11 р., № 0206"ДЕ--2 від 02.06.11 р., № 1506"ДЕ--1 від 15.06.11 р., № 2206"ДЕ-12 від 22.06.11 р., № 3006"ДЕ--3 від 30.06.11 р., № 3006"ДЕ--2 від 30.06.11 р., № 0707"ДЕ--З від 07.07.11 р., № 1207"ДЕ--6 від 12.07.11 р., № 2707"ДЕ--6 від 27.07.11 р. Відповідачем повернуто частину отриманої продукції ТОВ „Деутек Україна" на суму 53790,96 грн., що підтверджується наступними прибутковими накладними: № ГЛ-0001040 від 11.08.11 р.; № ГЛ-0001141 від 29.08.11 р.; № ГЛ-0001292 від 07.10.11 р.; № ГЛ-0001293 від 07.10.11 р.; № ГЛ-0001442 від 09.12.11 р.; № ГЛ-0000039 від 31.01.12 р.; № ГЛ-0000027 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000028 від 14.03.12 р.; №ГЛ-0000029 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000030 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000031 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000032 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000033 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000034 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000035 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000036 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000037 від 14.03.12 р.; № ГЛ-0000038 від 14.03.12 р. Також відповідачем було здійснено часткову оплату прийнятого товару, на суму - 7800 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ/000286 від 26.07.2011 року. З приводу наведених обставин спір у сторін відсутній.
Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач вважає доведеним факт поставки відповідачеві товару за видатковою накладною № 2403"ДЕ--2 від 24.03.11 р. на суму 13237,96 грн. ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" дану обставину категорично заперечує.
З доводами позивача суд погодитись не може виходячи з наступного.
Пунктом 3.6 договору № 220311 визначено, що підпис уповноваженої особи від покупця у накладній (товарно-транспортній або видатковій) є підтвердженням покупцем: його згоди з тим, що він одержав від постачальника товар в асортименті та кількості, які зазначені у відповідній накладній (товарно-транспортній або видатковій) на цю поставку; підтвердженням факту прийому від постачальника товару в належній кількості та асортименті.
ТОВ „Деутек Україна" в підтвердження доводів про виконання зі свого боку умов договору № 220311 посилається на довіреність № 24/03/11-1 від 24.03.11 р. (т. 1 а.с. 24-25, оригінал - т. 2 а.с. 48), що оформлена на ім'я ОСОБА_3 на отримання 135 шт. лакофарбової продукції.
Згідно п.п. 1-5 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96 р., Інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі-підприємство). Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів. Бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства.
Довіреність № 24/03/11-1 від 24.03.11 р. керівником ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" не підписана.
Вказана довіреність також містить посилання на неіснуючі паспортні данні підзвітної особи. Так, згідно копії паспорту ОСОБА_3, він виданий Хортицьким РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 14.04.1998 р., серії НОМЕР_1. В спірній же довіреності вказані інші дані паспорту: серія НОМЕР_2, виданий 23.02.02 р.
Крім того, довіреність № 24/03/11-1 від 24.03.11 р. має той же самий номер, ту ж саму дату, що і довіреність, видана відповідачем на отримання товару за накладною № 2403"ДЕ-1 від 24.03.2011 р.
Дана довіреність виписана на 73 дні (по 04.06.2011 р.), що не відповідає п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96 р., за яким строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.
В судому засіданні 11.06.14 р. судом оглянуто оригінал книги обліку довіреностей ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС", зі змісту сторінки 7 якої вбачається, що відповідачем не видавалась довіреність на отримання товару за рахунком № 2303 ДЕ-7 від 23.03.11 р.
24.03.11 р. видана лише одна довіреність на отримання товару від ТОВ „Деутек Україна" за рахунком № 2303 ДЕ-6 від 23.03.11 р., з відміткою про використання за накладною № 2403"ДЕ--1 від 24.03.11 р.
Крім того, за накладною № 2403"ДЕ--2 від 24.03.11 р. на суму 13 237,96 грн. відсутнє відображення відповідної податкової накладної в податковому обліку відповідача згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" за період березень 2011 - лютий 2012 р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно п. 2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Належністю доказів є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Отже, позивачем не надано доказів отримання від уповноваженої покупцем особи, до початку відвантаження товару, документу в підтвердження її повноважень на отримання саме партії товару на суму 13237,96 грн. в кількості 136 штук, тобто належним чином оформленої довіреності на тримання товарно - матеріальних цінностей.
Довіреність № 24/03/11-1 від 24.03.11 р. ( т. 1 а.с. 24-25, оригінал - т. 2 а.с. 48) не є належним доказом по справі з підстав, наведених вище.
Згідно ч. 2 ст. 527 ЦК України кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до п. 12 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.96 р., забороняється відпускати цінності у випадках: подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.
Таким чином, ТОВ „Деутек Україна" не дотримано порядку встановлення підстав для передання товару відповідачеві, як це передбачено пунктом 3.6 договору № 220311 та не витребувано у відповідача доказів того, що товар отримується саме від імені ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС" уповноваженими на це особами.
Проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, та оцінивши обставини справи, суд приходить до висновку, що видаткова накладна № 2403"ДЕ--2 від 24.03.11 р. та довіреність № 24/03/11-1 від 24.03.11 р. (т. 1 а.с. 24-25, оригінал - т. 2 а.с. 48) є неналежними доказами передання спірного товару уповноваженій особі, яка представляє ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС".
Відповідно відсутні докази того, що згідно п. 3.6 договору № 220311, зобов'язання постачальника по поставці товару є виконаними, право власності на товар та ризики по його втраті (псування) перейшли від постачальника до покупця, а у відповідача виникло грошове зобов'язання по оплаті товару.
Як наслідок, відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій за п. 7.5 договору № 220311.
Отже, в задоволенні позову слід відмовити.
Документ з назвою взаєморозрахунки з клієнтами з 01.03.11 р. по 25.07.12 р. суд до уваги не приймає, оскільки в ньому не вказано ким він підписаний від імені відповідача, і він не може підтверджувати повноваження на отримання товару від імені ТОВ "ГЕРМЕС ЛЮКС".
Накладна на повернення товару від покупця № 1403"ДЕ-12 від 14.03.12 р. (а.с. 80) судом також не приймається до уваги, оскільки не містить підпису та печатки відвантажувача.
Стосовно підвідомчості та підсудності даного спору господарському суду Запорізької області необхідно вказати наступне.
Дійсно, рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правова група "Преміум Лекс" по справі № 1-09/13 від 19.07.2013 р. було стягнуто з ТОВ "Гермес Люкс" на користь ТОВ "Деутек Україна" загальну суму заборгованості в розмірі 31 782,23 грн., з яких 12 824, 87 грн. сума основної заборгованості, 12 824, 87 грн. - пеня, 4 000 грн. - юридичний супровід, 1 982, 49 грн. - адміністративний збір, 150 грн. -реєстраційний збір.
Але, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.13 р. відмовлено ТОВ «Деутек Україна» у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при Асоціації «Правова група «Преміум Лекс» від 19.07.2013 року у справі № 1-09/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деутек Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Люкс» про стягнення 31782,23 грн. Судом було встановлено наступне. Враховуючи, що 19.07.2013 р. Постійно діючим незалежним третейським судом при Асоціації «Правова група «Преміум Лекс» прийнято рішення у справі № 1-09/13 взагалі за відсутності угоди сторін про передачу спору на вирішення третейського суду, суд відмовив ТОВ «Деутек Україна» у видачі виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого незалежного третейського суду при Асоціації «Правова група «Преміум Лекс» від 19.07.2013 року у справі № 1-09/13.
Згідно ч. 4 ст. 122-11 ГПК України після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі виконавчого документа спір між сторонами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку.
Отже, підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України відсутні.
Крім того, ухвалою від 21.10.13 р. постійно діючий Третейський суд при Асоціації "Правова група "Преміум Лекс" по справі № 1-09/13 виправив помилку в рішенні від 19.07.13 р., та зазначив у резолютивній частині про припинення третейського розгляду справи № 1-09/13 у зв'язку з тим, що третейський суд є некомпетентним щодо переданого на його розгляд спору (у зв'язку з відсутністю у ньому третейського застереження).
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Відповідно до п. 10.2 договору № 220311 якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в господарському суді за місцем знаходження постачальника, відповідно до діючого законодавства України.
Пунктом 20 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» № 10 від 24.10.2011 р. відповідно до статей 13, 15 ГПК підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (стаття 16 ГПК). Можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі названим Кодексом не передбачено.
Місцезнаходженням відповідача є Запорізька область, отже, даний спір підсудний господарському суду Запорізької області.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
При цьому суд враховує, що витрати на юридичний супровід справи у розмірі 4000 грн. не є витратами позивача на послуги адвоката.
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено 16.06.2014 р.
Суддя А.О. Науменко