ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/8063/14 23.06.14
За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго"
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна"
простягнення 5 079,88 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Петренко Р.О. - представник за дов.
Рішення прийнято 23.06.2014, у зв'язку з оголошеною перервою з 26.05.2013 на 23.06.2014.
У судовому засіданні 23.06.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Індіго" до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Індіго-Україна" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 5 079,88 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.05.2014 порушено провадження у справі №910/8063/14, розгляд справи призначено на 26.05.2014.
В судовому засіданні 26.05.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 23.06.2014.
29.05.2014 відповідач через відділ діловодства суду надав письмовий відзив на позов, в якому зазначив про пропуск строку позовної давності, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 09.03.2011, а тому трирічний строк позовної давності сплинув 09.03.2014.
В судовому засіданні 23.06.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд міста Києва
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.
В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про страхування", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
13.01.2009 між ТДВ "СК "Індіго" (далі - страховик) та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) укладений Договір страхування наземного транспорту №206-00176-09 (далі -Договір), за яким був застрахований автомобіль "Mitsubishi Lancer" державний номер НОМЕР_3.
09.03.2011 о 00 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Мостицькій, 16, сталася дорожньо-траснпортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Mitsubishi Lancer" державний номер НОМЕР_3, та "ВАЗ" державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3
В матеріалах справи наявне повідомлення про настання страхового випадку, з яким звернулось ОСОБА_2 (страхувальник) до свого страховика (ТДВ "Страхова компанія "Індіго") - заява від 09.03.2011 про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Як вбачається з постанови Подільського районного суду міста Києва від 01.04.2011, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.
Цивільно-правова відповідальність внаслідок експлуатації автомобіля "ВАЗ" державний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) ВЕ/8380674 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом ВЕ/8380674), діючим на дату ДТП (09.03.2011), з франшизою - 510,00 грн.
Отже, відповідач є особою на яку полісом ВЕ/8380674 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля "ВАЗ" державний номер НОМЕР_2 на час спірної ДТП.
Відповідно до звіту №322 від 06.04.2011 та калькуляції від 15.04.2011, вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля "Mitsubishi Lancer" державний номер НОМЕР_3 складає 6 095,86 грн.
На підставі вищевказаного договору від 13.01.2009, страхового акта від 14478/206 від 04.05.2012, звіту №322 від 06.04.2011, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 5 079,88 грн. Факт здійснення зазначеної виплати підтверджується платіжним дорученням №2202 від 04.05.2012 на суму 5 079,88 грн.
Як зазначив відповідач у своєму відзиві на позов, ДТП трапилось 09.03.2011.
Спір у даній справи виник у зв'язку із стягненням виплаченого страхового відшкодування, тобто із правовідносин, що регулюються положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, та статті 27 Закону України "Про страхування", згідно яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи та положень ст. 512, 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідачів в порядку суброгації.
Як зазначає Верховний Суду України в листі від 19.07.2011, перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Хоч і регрес, і суброгація виникають на підставі закону, проте вказані підстави є різними. Так суброгація виникає, зокрема, на підстав ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", а регрес, зокрема, на підставі ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Між поняттями суброгації та регресу існують відмінності. За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Регрес у страхуванні виникає стосовно вузького кола осіб, тоді як суброгація застосовуються щодо будь-якої особи, відповідальної за настання страхового випадку. При суброгації перебіг строку позовної давності починається з моменту виникнення страхового випадку. При регресі - з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.
Оскільки, позивач набув права до відповідача в порядку суброгації, то строк позовної давності за вимогами позивача почав спливати з моменту виникнення страхового випадку, як це зазначає Верховний Суд України в листі від 19.07.2011.
Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Враховуючи те, що страховий випадок мав місце 09.03.2011, то позовна давність спливає 09.03.2014.
Відповідно до відбитку поштового штемпелю органу зв'язку на конверті, позивач направив позовну заяву до господарського суду 25.04.2014.
Отже, позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності.
Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач заявив клопотання про застосування позовної давності, яке викладене у відзиві на позов.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
Отже, позивач не надав суду належні докази поважності пропуску строку позовної давності, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у позові.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1.У задоволенні позовних вимог відмовити.
2.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання
повного тексту рішення: 26.06.14.
Суддя М.Є. Літвінова