ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/7488/14 20.06.14
Суддя Отрош І.М., розглянувши справу
за позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк"
доДочірнього підприємства "Маркет-Плазо"
Дочірнього підприємства "Ф.Формула"
простягнення 13354207 грн. 76 коп.
Представники:
від позивача: Кукуня Д.В. - представник за довіреністю № 943 від 24.07.2013
від відповідача-1: Дударенко А.М. - представник за довіреністю б/н від 07.05.2014
від відповідача-2:не з'явились
22.04.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" з вимогами до Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" та Дочірнього підприємства "Ф.Формула" про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009 з урахування договору поруки № 531-003/09 у розмірі 13354207 грн. 76 коп., у тому числі 10000000 грн 00 коп. простроченої кредитної заборгованості, 3353941 грн. 91 коп. пені по кредиту та 265 грн 84 коп. пені по процентам.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Дочірнє підприємство "Маркет-Плазо" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Правекс-Банк" та Дочірнім підприємством "Маркет-Плазо" договору про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009, виконання зобов'язань Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" за яким забезпечено договором поруки № 531-003/09 від 11.12.2009, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Правекс-Банк" та Дочірнім підприємством "Ф.Формула", належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення кредиту у розмірі 10000000 грн 00 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню за прострочення повернення кредиту у розмірі 3353941 грн. 91 коп. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 265 грн 84 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 порушено провадження у справі № 910/7488/14 та справу призначено до розгляду на 16.05.2014.
16.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2014 розгляд справи відкладено на 02.06.2014, у зв'язку із неявкою представників відповідачів у судове засідання та невиконання ними вимог суду.
30.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
30.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2014 розгляд справи відкладено на 20.06.2014, у зв'язку із задоволенням клопотань представників відповідачів, невиконання останніми вимог суду та необхідністю витребування додаткових доказів.
20.06.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
Представник відповідача-2 у судове засідання 20.06.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18576583, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформацією з офіційного веб сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» http://ukrposhta.ua/ua/vidslidkuvati-forma-poshuku про відстеження рекомендованого поштового відправлення за № 0103027332700 та списком згрупованих поштових рекомендованих з повідомленням відправлень від 05.06.2014.
У судове засідання 20.06.2014 з'явились представники позивача та відповідача-1 та надали пояснення по суті справи.
Представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача-1 заявив усні клопотання про продовження строку розгляду справи, відкладення розгляду справи та призначення колегіального розгляду справи. Розглянувши зазначені клопотання суд прийшов до висновку про відмову у їх задоволенні, у зв'язку з необґрунтованістю. Крім того, представник відповідача надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача вказує на те, що, позивачем при нарахуванні пені за несвоєчасне повернення кредиту не враховано норми пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, а також просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені по кредиту по та відсоткам за користування кредитними коштами за договором про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009.
У судовому засіданні 20.06.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши надані суду докази, суд
11.12.2009 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Правекс-Банк" (банк за договором) та Дочірнім підприємством "Маркет-Плазо" (позичальник за договором) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредитну лінію в національній валюті на загальну суму 10000000 грн для оплати по контракту чи поповнення обігових коштів.
Згідно з пунктом 1.2. кредитного договору кредитна лінія відкривається позичальнику строком з 11.12.2009 до 11.12.2010 за умови виконання всіх наведених нижче умов: кожні три місяці дії кредитного договору (з 11.12.2009 до 11.03.2010 - період 1,з 11.03.2010 до 11.06.2010 - період 2, з 11.06.2010 до 11.09.2010 - період 3, з 11.09.2010 до 11.12.2010 - період 4). Сторони домовились переглядати та погоджувати відсоткову ставку. На період 1 за домовленістю сторін відсоткова ставка погоджується в розмірі 25 відсотків річних. За 10 днів до початку періоду в якому відсоткову ставку, ще не погоджено сторонами за взаємною згодою, погоджують новий розмір відсоткової ставки шляхом укладання додаткового договору до даного договору.
В подальшому між сторонами укладені договори про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 531-004 09 від 11.12.2009, а саме: від 03.03.2010, від 25.05.2010, від 06.09.2010 та від 02.12.2010.
У відповідності до пункту 1.1. договору від 06.09.2010 про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 531-004 09 від 11.12.2009 пункт 1.2.2. кредитного договору викладено у наступній редакції: «На період 1 та на період 2, за домовленістю сторін, відсоткова ставка погоджується в розмірі 25 відтоків річних. На період 3, за домовленістю сторін, відсоткова ставка погоджується в розмірі 24 відсотків річних. На період 4, домовленістю сторін, відсоткова ставка погоджується в розмірі 20 відсотків річних».
Відповідно до пункту 1.1. договору від 02.12.2010 про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 531-004 09 від 11.12.2009 пункт 1.2.2. кредитного договору викладено у наступній редакції:
«Кредитна лінія відкривається позичальнику за умови виконання наведених нижче умов: кредитна лінія відкривається позичальнику строком з 11.12.2009 до 11.12.2011 (період 1). Даний термін може бути переглянутий подовжений сторонами шляхом підписання відповідних договорів про внесення змін доповнень до даного кредитного договору на період з 11.12.2010 - до 11.12.2012 (період 2) та на період - з 11.12.2012 року до 25.01.2014 (період 3). З 02.12.2010 по 02.12.2011 (надалі - відсотковий термін 1) за домовленістю сторін відсоткова ставка погоджується в розмірі 17 відсотків річних.
Згідно з пунктом 2.1. кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів за реквізитами контракту, вказаними позичальником, або на поточний рахунок позичальника № 2600100530340 в ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК» після укладання договору застави та надання позичальником банку документа, що підтверджує страхування заставленого майна на користь банку, а також письмового повідомлення банку про намір позичальника скористатися кредитом або його частиною. Письмове повідомлення позичальником банку про намір скористатися кредитом або його частиною повинно бути оформлене у вигляді офіційного листа, підписаного уповноваженою особою позичальника, з обов'язковим зазначенням необхідної суми кредиту та надане банку не менш ніж за 3 календарних дні до фактичної видачі кредиту або його частини.
Відповідно до пункту 4.1. кредитного договору в редакції договору від 02.12.2010 про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 531-004 09 від 11.12.2009 кредит в національній валюті підлягає поверненню у строк до 11.12.2011, включаючи умови п. 1.2. даного договору на рахунок № 20630005310049 умови, якщо не настануть обставини передбачені п.п. 1.6.1.-1.6.3. даного договору».
У відповідності до пункту 4.2. кредитного договору відсотки за користування кредитом підлягають сплаті щомісячно (за час фактичного користування- коштами протягом відсоткового періоду, яким вважається період з 26-го числа попереднього місяця по 25-е число поточного календарного місяця) у строк по останній банківський день місяця, а також на момент повернення кредиту, вказаний у п. 1.2. даного договору за умови, якщо не настануть обставини передбачені п.п. 1.6.1-1.6.3. даного договору, на рахунок № 20685005310049 в ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК».
Пунктом 6.1.2 кредитного договору встановлений обов'язок позичальника своєчасно повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є кредитним договором.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до норм статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу кредит на загальну суму 10000000 грн 00 коп. на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором про відкриття кредитної лінії № 531-004 09 від 11.12.2009 з урахування змін та доповнень, що підтверджується випискою банку за особовим рахунком 20629005310049/UAN за період з 14.12.2009 по 22.05.2012.
Судом встановлено, що позичальник в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з повернення кредиту у розмірі 10000000 грн 00 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів повернення кредиту у розмірі 10000000 грн 00 коп.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості по кредиту у розмірі 10000000 грн. 00 коп,. суд вважає його обґрунтованим, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 10000000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за кредитним договором банк нарахував боржнику пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення кредиту у розмірі 3353941 грн 91 коп. за період прострочення з 12.12.2011 по 09.04.2014, та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 265 грн 84 коп. за період прострочення з 12.12.2011 по 28.12.2011. Факт прострочення боржником зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом за період з 12.12.2011 по 28.12.2011 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з пунктом 9.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або внесення відсотків за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення заборгованості за весь період прострочення.
Дії відповідача є порушенням умов договору та норм чинного законодавства України, що є підставою для господарсько-правової відповідальності відповідно до Господарського кодексу України.
Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо порушення позивачем норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу України не приймаються судом до уваги, оскільки положеннями пункту 9.1. кредитного договору сторонами встановлено право банку на нарахування пені за більш тривалий строк, ніж той, що визначено пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Умовами пункту 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Таким чином, встановлення у договору умов, що пеня нараховується за кожен день прострочення є вказівкою на механізм (порядок) нарахування пені, а умова щодо нарахування пені за весь період прострочення є встановленням сторонами періоду нарахування пені.
Крім того, у судовому засіданні 20.06.2014 представником відповідача, відповідно до відзиву на позов, заявлено клопотання про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відповідності до положень пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Відповідно до пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.
Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 3353941 грн 91 коп., нарахованої за період з 12.12.2011 по 09.04.2012, та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 265 грн 84 коп., нарахованої за період з 12.12.2011 по 28.12.2011, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає положенням договору та приписам законодавства про порядок та строки нарахування (договором встановлено період нарахування пені інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 статті 261 Цивільного кодексу України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 12.12.2011 по 28.12.2011 у розмірі 265 грн 84 коп., а звернувся з позовом до суду 17.04.2014 (відповідно до відмітки поштового штемпеля підприємства зв'язку), вимоги позивача про нарахування боржнику пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 12.12.2011 по 28.12.2011 у розмірі 265 грн 84 коп. не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.
Крім того, суд наводить власний розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту з урахуванням норм пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України та пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення
1000000017.04.2013 - 09.06.2013547.5000 %0.041 %*221917.81
1000000010.06.2013 - 12.08.2013647.0000 %0.038 %*245479.45
1000000013.08.2013 - 09.04.20142406.5000 %0.036 %*854794.52
Всього:1322191.78
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, вимоги позивача про нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту, з урахуванням пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, підлягають частковому задоволенню у розмірі 1322191 грн 78 коп. Вимоги позивача про нарахування боржнику пені за несвоєчасне повернення кредиту за період прострочення з 12.12.2011 по 16.04.2013 у розмірі 2031750 грн. 13 коп. не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
11.12.2009 між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Правекс-Банк" (кредитор за договором) та Дочірнім підприємством "Ф.Формула" (поручитель за договором) укладено договір поруки № 531-003/09.
02.12.2010 між сторонами укладений договір про внесення змін та доповнень до договору поруки № 531-003/09 від 11.12.2009.
Відповідно до пункту 1.1 договору поруки в редакції договору про внесення змін та доповнень до договору поруки від 02.12.2010 поручитель, у порядку та на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується нести солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов'язань: Дочірнім підприємством «Регіон-Маркет» (позичальник-1) за договором про відкриття кредитної лінії № 531-002/09 від 11.12.2009 та можливих змін та доповнень до нього (надалі - кредитний договір №1) щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 11.12.2011 враховуючи умови п. 1.2. кредитного договору № 1, у розмірі 10000000 гривень та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору №1, відшкодування збитків та іншої заборгованості; Дочірнім підприємством «Гарантія-Маркет» (позичальник-2) за договором про відкриття кредитної лінії № 531-003/09 від 11.12.2009 та можливих змін та доповнень до нього (надалі - кредитний договір № 2) щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 11.12.2009, враховуючи умови п.1.2. кредитного договору № 2, у розмірі 8000000 гривень та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору № 2, відшкодування збитків та іншої заборгованості; Дочірнім підприємством «Маркет-Плазо» (позичальник-3) за договором про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009 та можливих змін та доповнень до нього (надалі - кредитний договір № 3) щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до 11.12.2011, враховуючи умови п. 1.2. кредитного договору № 3, у розмірі 10000000 гривень та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору № 3, відшкодування збитків та іншої заборгованості
Згідно з пунктом 4.1. договору поруки в редакції договору про внесення змін та доповнень до договору поруки від 02.12.2010 даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 11.12.2014, враховуючи умови пункту 1.2. кредитного договору № 1, кредитного договору № 2 та кредитного договору № 3, або до повного виконання позичальником-1 та/або позичальником-2 та/або позичальником-3 своїх зобов'язань за кредитним договором № 1 та/або кредитним договором № 2 та/або кредитним договором № 3.
У відповідності до пункту 1.3. договору поруки поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за даним договором зобов'язання позичальника-1 та позичальника-2 та позичальника-3, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення позичальником-1 та кредитором та/або позичальником-2 та кредитором та/або позичальником-3 та кредитором змін та доповнень до кредитного договору № 1 та/або кредитного договору № 2 та/або кредитного договору № 3 або у випадку внесення змін до кредитного договору № 1 та/або кредитного договору № 2 та/або кредитного договору № 3 та/або до даного договору кредитором в односторонньому порядку.
Положеннями пункту 2.1. договору поруки визначено, що поручитель зобов'язується у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником-1 та/або позичальником-2 та/або позичальником-3 зобов'язань за кредитним договором № 1 та/або кредитним договором № 2 та/або кредитним договором № 3 виконати за нього зобов'язання перед кредитором на умовах, у порядку та у строки, встановлені кредитним договором №м1 та/або кредитним договором № 2 та/або кредитним договором № 3, зазначеними у пункті 1.1 даного договору, зі змінами і доповненнями до нього/них.
У відповідності до пункту 2.5. договору поруки поручитель доручає кредитору списувати з рахунків поручителя, зокрема з поточного рахунку № 2600500531200 в ПАТКБ «ПРАВЕКС-БАНК», грошові кошти в рахунок погашення заборгованості позичальника № 1 та/або позичальника № 2 та/або позичальника № 3 перед кредитором за кредитним договором № 1 та/або кредитним договором № 2 та/або кредитним договором № 3, вказаними у пункті 1.1 даного договору (щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом, відшкодування збитків, іншої заборгованості) на відповідні рахунки, відкриті позичальнику-1 та/або позичальнику-2 та/або позичальнику-3 відповідно до умов кредитного договору № 1 та/або кредитного договору № 2 та/або кредитного договору № 3, вказаних у пункті 1.1 даного договору.
Згідно з нормами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 547 Цивільного кодексу України).
Нормами частини 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.
Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та доведення факту наявності у Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" перед Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Правекс-Банк" заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009, позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" та Дочірнього підприємства "Ф.Формула" заборгованості та пені за договором про відкриття кредитної лінії № 531-004/09 від 11.12.2009, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості по кредиту у розмірі 10000000 грн та пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1322191 грн 78 коп.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 82, ст. 82-1, ст. 84, ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Маркет-Плазо" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 25-27, ідентифікаційний код 32251573) та Дочірнього підприємства "Ф.Формула" (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 136, кім. 34, ідентифікаційний код 32112642) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Правекс-Банк" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/2, ідентифікаційний код 14360920) заборгованість по кредиту у розмірі 10000000 (десять мільйонів) грн. 00 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 1322191 (один мільйон триста двадцять дві тисячі сто дев'яносто один) грн 78 коп. та судовий збір в розмірі 61959 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 93 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 25.06.2014
Суддя І.М. Отрош