83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
18.06.2014 Справа № 905/237/14
Господарський суд Донецької області у складі судді Мирошниченка Я.С., при секретарі судового засідання Займак Н.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк в інтересах виробничої одиниці "Святогірське багатогалузеве комунальне господарство", м. Святогірськ Донецької області
до відповідача: Установи охорони здоров'я - санаторій "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради профспілок
про стягнення заборгованості у розмірі 253247,04 грн.,-
За участю представників сторін:
від позивача: Антофія М.О., за довіреністю
від відповідача: Бай О.М., за довіреністю
Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк в інтересах виробничої одиниці "Святогірське багатогалузеве комунальне господарство", м. Святогірськ Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Установи охорони здоров'я - санаторій "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради профспілок про стягнення заборгованості у розмірі 253247,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на:
- неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг питного водопостачання та водовідведення №108 від 01.01.2010р., в частині розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість - 253247 грн;
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст. 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12,15,54-58 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України.
Позивач на підтвердження позовних вимог надав суду (у копіях): Договір №108 від 01.01.2010р.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2014р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено для розгляду на 29.01.2014р.
28.01.2014р. Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву від 28.01.2014р. в якому повністю заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві.
14.03.2014р. Відповідач через канцелярію суду надав заяву про застосування позовної давності.
29.01.2014р. у судовому засіданні Позивач підтримав позовні вимоги.
29.01.2014р. Представник Відповідача не визнав позовні вимоги з підстав викладених у відзиві.
У зв'язку з метою надання сторонам права на захист своїх прав та інтересів, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладався судом з 19.02.2014р. на 05.03.2014р.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 05.03.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Мирошниченко Я.С. у відпустці, справу №905/237/14 передано судді Філімонової О.Ю.
05.03.2014р. Представник Відповідача надав пояснення по справі, в яких стверджує що вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки знаходяться поза межами позовнї давності.
14.03.2014р. Представник Відповідача через канцелярію суду надав заяву про застосування позовної давності.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.03.2014р. у зв'язку з виходом із відпустки справу № 905/237/14 передано судді Мирошниченко Я.С.
15.04.2014р. Представник Позивача через канцелярію суду надав письмові пояснення.
Розгляд справи відкладався судом з 26.03.2014р. на 16.04.2014р.
Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 21.05.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Мирошниченко Я.С. у відрядженні, справу №905/237/14 передано судді Сич Ю.В.
У зв'язку з нез'явленням Відповідача, з метою надання йому права на захист своїх прав та інтересів, ненаданням сторонами витребуваних документів в повному обсязі, розгляд справи відкладався судом з 21.05.2014р. на 18.06.2014р.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. у зв'язку з виходом з відрядження справу № 905/237/14 передано судді Мирошниченко Я.С.
18.06.2014р. Представник Позивача надав письмові пояснення.
Представники сторін клопотання щодо фiксацii судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здiйснювався без застосування техничного фiксування судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК Украiни.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебiчно i повно з'ясувавши всi фактичні обставини справи, об'ективно оцiнивши докази, якi мають значення для вирiшення справи, суд:
01 січня 2010р. між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк (Підприємство) та Установою охорони здоров'я - санаторій "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради профспілок (Абонентом) , укладено Договір про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення №108 (далі-Договір).
Відповідно до п.1. Договору, Підприємство зобов'язалось відпускати Абоненту питну воду, яка відповідає (ДО точки приєднання трубопроводу Абонента) ГОСТу 2874-82 «Вода питна», та приймати від нього господарсько-битові стоки, які надходять у каналізаційні стоки. Розрахунковий об'єм водоспоживання 4655,52 куб.м. в годину, водовідведення 99987,52 куб.м. в год.
Згідно п.1.1 Договору Підприємство подає по своїм водопровідним мережам питну воду Абоненту, а Абонент приймає воду, використовує її та проводить оплату послуг у відповідності з діючими тарифами, умовами цього договору, Закону України «Про питну воду та водопостачання», Правилами користування системами комунального водокористування та водовідведення у містах и селищах України, затвердженими наказом №65 від 01.07. 1994р.
Підприємство приймає господарсько-побутові та подібні до них за складом стічні води Абонента, а Абонент спускає стічні води та своєчасно оплачує послуги Підприємства з водовідведення у відповідності з діючими тарифами, умовами цього договору, Правилами користування, Правилами прийому стічних вод підприємств в системи каналізації міст, Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод в системи каналізації її населених пунктів, Правилами прийому стічних вод підприємств в комунальні та ведоственні системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом №37 від 19.02.2002р.
Кількість води, спожитої абонентом, визначається за показами повірених водомірних засобів обліку, прийнятих Підприємством (п.2.4 Договору).Кількість стічних вод , які надходять в каналізацію від Абонена визначаються згідно показам водомірних засобів обліку, опломбованих підприємством (п.3.7 Договору).
Відповідно до п.2.7 Договору кількість спожитої Абонентом води оформлюється двостороннім актом, засвідченим печаткою або штампом один раз на місяць не пізніше 25 числа розрахункового місяця.
Кількість прийнятих підприємством стічних вод оформлюється двостороннім засвідченим печаткою або штампом, один раз в місяць не пізніше 25 числа поточного місяця ( п.3.11 Договору).
Розділом 4 Договору визначено, що надані Підприємством у відповідності з цим договором послуги з подачі води та прийманню стоків Абонент сплачує у відповідності з діючим законодавством по факту надання послуг. Тариф на холодне водо забезпечення складає- гуртожиток 3,60 грн.; 6, 00 грн. за 1 м. куб. В т.ч. НДС. Тариф на приймання стічних вод складає 11,70 грн. за 1 м. куб.
Відповідно до п. 4.4 Договору у разі зміни тарифів, Абонент оплачує послуги за договором з дня їх прийняття без додаткового узгодження.
Абонент перераховує оплату за здійснені послуги в 10 денний строк з дня отримання відповідного рахунку на розрахунковий рахунок Підприємства.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Оцінивши зміст зазначеного Договору, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.3 ст.264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Згідно ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Рішенням виконавчого комітету Святогірської міської ради від 26.06.2009р. №108 «Про погодження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються ВО «Свято гірське багатогалузеве комунальне господарство» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» були погоджені нові тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються виробничою одиницею "Святогірське багатогалузеве комунальне господарство" обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго".
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, зазначене рішення виконкому Святогірської міської ради від 26.06.2009 №108 "Про погодження тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, що надаються ВО "Святогірське багатогалузеве комунальне господарство" ОКП Донецьктеплокомуненерго" визнано протиправним та скасовано. Ухвалою Вищого Адміністративного суду України від 12.09.2012р. Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 вересня 2010 року, залишено без змін.
Оскільки рішення виконкому Святогірської міської ради від 26.06.2009 №108, яким затверджені тарифи, скасовано в судовому порядку як такі, що суперечать законодавству, тому воно (рішення) є нечинним з моменту їх прийняття.
Як вбачається з позовної заяви та наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивач стверджує, що до підписання Договору №108 від 01 січня 2010 року (а.с.8-16) з боку відповідача перед позивачем наявна заборгованість за послуги в сумі 134167,53грн.Крім того в позовній заяві також зазначено, що внаслідок несвоєчасної сплати за отримані послуги за Відповідачем станом на 01.08.2013р. утворилась заборгованість в сумі 253247,04 грн.
В обґрунтування позовних вимог до позовної заяви позивачем подані акти - рахунки(а.с.22-78).Тобто, період за який виникла заборгованість позивачем визначений з вересня 2008р.по грудень 2010р.
Позивачем на виконання Рішення виконавчого комітету Святогірської міської ради від 26.06.2009р. №108, було сформовано та пред'явлено до сплати відповідачу акти- рахунки за послуги вода та стоки для гуртожитку санаторію та стоки для санаторію за новими тарифами, а саме : акт-рахунок №108-8 від 25.08.2009р. ; акт-рахунок №108-9 від 24.09.2009р.; акт-рахунок №108-10 від 27.10.2009р.; акт-рахунок №108-11 від 25.11.2009р .; акт-рахунок №108-12 від 22.12.2009р. ; акт-рахунок №108-1 від 21.01.2010р.; акт-рахунок №108-2 від 24.02.2010р.; акт-рахунок №108-3 від 23.03.2010р.; акт-рахунок №108-4 від 22.04.2010р.; акт-рахунок №108-5 від 25.05.2010р.; акт-рахунок №108-6 від 23.06.2010р.; акт-рахунок №108-7від 22.07.2010р.; акт-рахунок №108-8 від 25.08.2010р.; акт-рахунок №108-9 від 23.09.2010р.; акт-рахунок №108-10 від 25.10.2010р.; акт-рахунок №108-11 від 25.11.2010р.
Відповідачем було проведено оплати у відповідності з тарифами існуючими до 26.06.2009р. (тобто до дати затвердження рішення виконкому Свято гірської міської ради №108, яке як було зазначено скасовано у судовому порядку) , що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.
Отже, заборгованість відповідача, виникла з підстав неповної оплати виставлених позивачем актів- рахунків за послуги вода та стоки для гуртожитку санаторію та стоки для санаторію за період 25.08.2009р. по 25.11.2010р., внаслідок застосування Позивачем недійсних тарифів.
Виходячи з вищевикладеного, у відповідача відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів за послуги вода та стоки, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень, а нарахування відповідачем оплати за надані послуги на підставі тарифів, встановлених зазначеним рішенням, змушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством (відповідна правова позиція також наведена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2014р. №42/558).
Твердження позивача викладені в письмових поясненнях Юр/235 від 18.06.2014р., щодо чинності рішення виконкому Святогірської міської ради від 26.06.2009 №108 до моменту їх скасування є помилковим та судом до уваги не приймається.
14.03.2014р. Відповідач надав заяву про застосування позовної давності, посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності.
Згідно із ст.257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), у три роки.
За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно припису ч.3 ст 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України викладеної у п.2.1. Постанові Пленуму «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги твердження відповідача, враховуючи наступне:
Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Як вказувалось судом вище, відповідач мав сплатити вартість отриманой від позивача послуги у відповідності з договором по факту надання послуг, протягом 10 днів після пред'явлення рахунку.
Тобто, з урахуванням умов підписаного між сторонами договору (п.4.5) право позивача на позов виникає:
- за вимогами про стягнення заборгованості за послуги з питного водопостачання та водовідведення протягом 10 днів після пред'явлення рахунку.
Отже, позивач дізнався про порушення Відповідачем свого права на отримання оплати за поставлені послуги відповідно за актом-рахунком №108-8 04.09.2009р. ; актом-рахунком №108-9 від 05.10.2009р.; актом-рахунком №108-10 від 07.11.2009р.; актом-рахунком №108-11 від 06.12.2009р .; актом-рахунком №108-12 від 02.01.2010р. ; актом-рахунком №108-1 від 01.02.2010р.; актом-рахунком №108-2 від 06.03.2010р.; актом-рахунком №108-3 від 03.04.2010р.; актом-рахунком №108-4 від 03.05.2010р.; актом-рахунком №108-5 від 05.06.2010р.; актом-рахунком №108-6 від 04.07.2010р.; актом-рахунком №108-7від 02.08.2010р.; актом-рахунком №108-8 від 05.09.2010р.; актом-рахунком №108-9 від 04.10.2010р.; актом-рахунком №108-10 від 03.11.2010р.; акт-рахунок №108-11 від 06.12.2010р., у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з наступного дня після несплати Відповідачем рахунку.
При цьому, з урахуванням вищевикладеного, посилання Позивача у поясненнях №юр/2315 від 18.06.2014р., як на доказ переривання строку позовної давності, на проведення Відповідачем часткових розрахунків суд до уваги не приймає.
Так, відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно з приписами п.4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України) господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Як встановлено, підставою виникнення заборгованості є застосування Позивачем з 01.08.2009р. по 01.12.2010р. тарифів, встановлених скасованим рішенням виконкому Святогірської міської ради від 26.06.2009 №108 , тому проведення Відповідачем оплат за актами - рахунками не є у розумінні ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України діями, які свідчать про визнання боргу.
Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 01.01.2014р. (згідно з поштовим штампом на конверті), судом встановлено, що позивачем порушений встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості в сумі 253247,04 грн. за період з 25.08.2009р. по 25.11.2010р .
Згідно з п.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
За приписом п.5 ст.267 Цивільного кодексу України суд може поновити пропущений строк позовної давності, якщо визнає поважними причини пропуску такого строку. В такому випадку порушене право підлягає захисту.
Відповідного клопотання про поновлення строків позовної давності позивачем до матеріалів справи не надано.
Наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення основного боргу в сумі 253247,04 грн. за період з 25.08.2009р. по 25.11.2010р .судом не встановлено.
Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.
Враховуючи викладене, виходячи з того, що позивачем пропущено встановлений строк позовної давності, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 253247,04 грн. за період з з 25.08.2009р. по 25.11.2010р підлягають залишенню без задоволення.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго", м.Донецьк в інтересах виробничої одиниці "Святогірське багатогалузеве комунальне господарство", м. Святогірськ Донецької області до Установи охорони здоров'я - санаторій "Святі гори", заснованої на власності Донецької обласної ради профспілок, про стягнення заборгованості у розмірі 253247,04 грн.
У судовому засіданні 18 червня 2014 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 23 червня 2013 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя Я.С. Мирошниченко