ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9443/14 17.06.14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІнтерЕкспрес»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова
компанія «Оранта»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ОСОБА_1
про стягнення 14 318,02 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Вишневська М.В. за довіреністю № 529 від 09.01.2014 р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ІнтерЕкспрес» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 14 318,02 грн. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 01.03.2013 р. між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір № 101/380-000300 щодо автомобіля «BMW 535i», реєстраційний номер НОМЕР_1. В місті Києві 16.04.2013 р. на Ленінградській пощаді відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «BMW 535i», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
Водій застрахованого автомобіля «Mitsubishi Lancer» ОСОБА_1 постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.05.2013 р. у справі № 755/9337/13-п був визнаний винним в порушенні ПДР України, в зв'язку з чим, позивач виплатив 11 118,20 грн. страхового відшкодування на підставі платіжного доручення № 1097 від 30.04.2013 р. та 3 200,00 грн. на підставі видаткового касового ордеру від 30.05.2013 р. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем за полісом АВ/8456028, позивач звертався до відповідача з вимогою про виплату страхового відшкодування, яка останнім була залишена без задоволення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9443/14, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 17.06.2014 р.
Також, в порядку підготовки справи до розгляду судом здійснено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо надання інформації та належним чином завіреної копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № АВ/8456028.
29.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла Інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, відповідно до даних якої за полісом серії АВ/8456028 страховою компанією є ВАТ НАСК «Оранат», ліміт по життю та здоров'ю складає 100 000,00 грн., по майну - 50 000,00 грн., франшиза становить 510,00 грн., строк дії поліса з 26.10.2012 р. по 25.10.2013 р.
В судовому засіданні 17.06.2014 р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання призначене на 17.06.2014 р. не з'явились, проте, 17.06.2014 р. відповідачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано заяву, відповідно до якої останній визнає позовні вимоги у розмірі 14 318,02 грн. та просить суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 17.06.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
01.03.2013 р. між позивачем та ОСОБА_3 було укладено Договір № 101/380-000300 щодо автомобіля «BMW 535i», реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно із умовами Договору, загальна страхова сума складає - 640 000,00 грн., франшиза за ризиками ДТП, Стихійні лиха та ПДТО - 0,5 %, страхова премія - 32 000,00 грн., термін дії Договору з 01.03.2013 р. по 28.02.2014 р.
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2013 р. о 07:30 год. в місті Києві на Ленінградській пощаді відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок недотримання безпечного інтервалу останнім та застрахованого автомобіля «BMW 535i», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.05.2013 р. у справі № 755/9337/13-п ОСОБА_1 визнаний винним в порушенні ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до Полісу № АВ/8456028 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність ОСОБА_1 (автомобіль «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2) була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», на строк з 26.10.2012 р. по 25.10.2013 р. з встановленим розміром франшизи - 510,00 грн. та лімітом відповідальності страховика - 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну майну.
Згідно із відомістю про дорожньо-транспортну пригоду № 9186388 застрахований автомобіль «BMW 535i», реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав наступні механічні пошкодження: бокова права частина, задня права частина.
Розмір завданих власнику автомобіля «BMW 535i» матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений на підставі Звіту про оцінку автомобіля BMW 535i держномер НОМЕР_1 № 487 від 08.05.2013 р. та складає 14 402,69 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № 711610 від 30.04.2013 р., складеного АВТ Баварія відновлювальний ремонт автомобіля «BMW 535i», реєстраційний номер НОМЕР_1 складатиме 14 318,02 грн.
30.04.2013 р. п. ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування та просив перерахувати таке відшкодування на розрахунковий рахунок СТО «АВТ Баварія».
30.04.2013 р. позивач затвердив Страховий акт № 178, відповідно до якого зазначається, що розмір страхового відшкодування складає 11 118,02 грн.
24.05.2013 р. п. ОСОБА_3 звернувся із заявою до позивача про здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі 3 200,00 грн.
24.05.2013 р. позивач затвердив Страховий акт № 179, відповідно до якого зазначається, що розмір страхового відшкодування складає 3 200,00 грн.
Платіжним дорученням № 1097 від 30.04.2013 р. позивач перерахував призначення платежу: «Страхове відшкод. по авт. BMW д/н НОМЕР_1, зг. рах № 711610 від 30.04.13, страх акту 179 від 30.04.13, та дог. № 101/380-000300 від 01.03.13 В т.ч.ПДВ 1853,03г» 11 118,20 грн.
30.05.2013 р. позивач видав п. ОСОБА_3 підстава «Страхове відшкодування по дог. 101/380-00030000 від 01.03.13, страх. акт 179 від 24.05.13» 3 200,00 грн. страхового відшкодування, що підтверджується касовим ордером.
Листом вих. 514 від 12.12.2013 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою на суму 14 318,02 грн., яка отримана відповідачем 16.12.2013 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак, оскільки вона не була задоволена, вирішив звернутись з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 14 318,20 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Матеріалами справи, а саме: Звітом про оцінку автомобіля № 487 від 08.05.2013 р. встановлено, що розмір завданих збитків власнику автомобіля «BMW 535i», реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП становить 14 402,69 грн.
Дані, зазначені у Звіті, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.
Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).
При цьому, відповідно до Платіжного доручення № 1097 від 30.04.2013 р. та видаткового касового ордеру від 30.05.2013 р. позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 14 318,20 грн.
Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 у справі № 42/92 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
При цьому, Вищим господарським судом України в постанові від 24.09.2013 р. у справі № 925/112/13-г зазначено, що виходячи з вимог ч. ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у розмірі 14 318,20 грн.
При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу № АВ/8456028, розмір франшизи становить 510,00 грн., у зв'язку з чим відповідач мав відшкодувати позивачу 13 808,20 грн.
При цьому, суд враховує допущення позивачем при звернені до суду помилки у визначені розміру страхового відшкодування, а саме, в зазначенні 14 318,02 грн., замість 14 318,20 грн.
Вищий господарський суд України у постанові від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 наголосив, що чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.
Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.
Позивач звертався до відповідача з регресними вимогами, однак вони не були задоволені в добровільному порядку.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Крім того, статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.
Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
За таких обставин з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.
Вказана правова позиція наведена Верховним Судом України в постанові від 07.08.2012 р. № 3-31гс12 у справі № 12/207, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Також, правова позиція відносно того, що саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 р. № 3-20гс12 у справі № 58/168.
Крім того, в постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 р. № 3-12гс12 у справі № 53/128 наголошено, що норма статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права. Аналогічну правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі № 3-118гс11.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню в частині стягнення 13 808,20 грн.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІнтерЕкспрес» (01033, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 69, код ЄДРПОУ 33097568) суму страхового відшкодування у розмірі 13 808 (тринадцять тисяч вісімсот вісім) грн. 20 коп. основного боргу та 1 761 (одну тисячу сімсот шістдесят одну) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.06.2014 р.
Суддя В.С. Ломака