ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/6818/14 17.06.14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа
Страхування»
до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
ОСОБА_1
про стягнення 11 571,64 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Любаренко М.П. за довіреністю № 864 від 15.10.2013 р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (далі - відповідач) про стягнення 11 571,64 грн. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 12.12.2012 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0342521.227 щодо автомобіля Subaru Tribeca, реєстраційний номер НОМЕР_1. В місті Києві 05.06.2013 р. по вулиці Туполєва, 19 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля Subaru Tribeca, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, та транспортного засобу «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1
Водій застрахованого автомобіля «Volkswagen Caddy» ОСОБА_1 постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2013 р. у справі № 759/8746/13-п (3/759/3707/13) був визнаний винним в порушенні ПДР України, в зв'язку з чим, позивач виплатив 11 571,64 грн. страхового відшкодування на підставі платіжного доручення № 13025 від 03.07.2013 р. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем за полісом АС/740839, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р. порушено провадження у справі № 910/6818/14, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в справі № 910/6818/14 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 27.05.2014 р.
Також, в порядку підготовки справи до розгляду судом здійснено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо надання інформації та належним чином завіреної копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № АС/740839.
07.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла Інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, відповідно до даних якої за полісом серії АС/740839 страховою компанією є СТзДВ "Гарантія", ліміт по життю та здоров'ю складає 100 000,00 грн., по майну - 50 000,00 грн., франшиза становить 1 000,00 грн., строк дії поліса з 21.02.2013 р. по 20.02.2014 р., тип договору - 1.
В судовому засіданні 27.05.2014 р. представником позивача позов підтримано, надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.05.2014 р. проти задоволення позову заперечив, подав відзив на позовну заяву.
Третя особа в судовому засіданні 27.05.2014 р. при вирішені спору по суті поклалась на розсуд суду.
При цьому, представниками учасників судового процесу подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/6818/14 на п'ятнадцять днів у відповідності до приписів ст. 69 ГПК України.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. задоволено клопотання учасників судового процесу, продовжено строки вирішення спору по справі № 910/6818/14, на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено в судовому засіданні перерву до 17.06.2014 р.
Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2014 р. позов підтримав в повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання призначене на 17.06.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
У судовому засіданні 17.06.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
12.12.2012 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ворлдвайд Мануфакчурінг, І.Д.» було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу № 046.0342521.227 щодо автомобіля Subaru Tribeca, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно із п. 7.1. Договору, до страхових ризиків віднесено, зокрема пошкодження ТЗ в результаті ДТП.
Страхова сума за вказаним Договором визначена у розмірі 190 000,00 грн. (п. 7.1. Договору).
Безумовна франшиза у розмірі 0 % у випадку пошкодження в ДТП (п. 7.1. Договору).
Згідно з п. 7.1. Договору, територія його дії Україна, країни СНД та Європи.
Відповідно до п. 10 Договору, строк його дії з 26.12.2012 р. по 25.12.2013 р.
З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2013 р. о 19:05 год. в місті Києві по вулиці Туполєва,19 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, внаслідок порушення останнім ПДР та застрахованого автомобіля «Subaru Tribeca», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.07.2013 р. у справі № 759/8746/13-п (3/759/3707/13) ОСОБА_1 визнаний винним в порушенні ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності.
При цьому, суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Відповідно до Довідки управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві внаслідок зазначеної ДТП автомобіль «Subaru Tribeca», реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав пошкодження задньої та передньої правих дверцят, правого крила.
Розмір завданих власнику автомобіля «Subaru Tribeca» матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений на підставі Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 1173 від 17.06.2013 р. та становить 10 702,35 грн.
Відповідно до Рахунку № 63-13-06-12, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайм-Авто» відновлювальний ремонт автомобіля «Subaru Tribeca», реєстраційний номер НОМЕР_1 складатиме 12 046,64 грн.
06.06.2013 р. п. ОСОБА_3 звернувся до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування, шляхом перерахування останнього на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Прайм-Авто».
01.07.2013 р. позивач затвердив Страховий акт № 1999.206.13.01.01, відповідно до якого зазначається, що розмір страхового відшкодування складає 11 571,64 грн.
Платіжним дорученням № 13025 від 03.07.2013 р. позивач перерахував «призначення платежу: Страх. відшкод. за а/м Субару, НОМЕР_1, зг. с/а № 1999.206.13.01.01 від 01.07.13, стр. Ворлдвайд Мануфакчурінг, ВІД., ТОВ, рах. № 63-13-06-12 від 12.06.13 Без ПДВ.» 11 571,64 грн.
Відповідно до Полісу № АС/740839 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність ОСОБА_1 (автомобіль «Volkswagen Caddy», реєстраційний номер НОМЕР_2) була застрахована у СТзДВ «Гарантія», на строк з 21.02.2013 р. по 20.02.2014 р. з встановленим розміром франшизи - 1 000,00 грн. та лімітом відповідальності страховика - 50 000,00 грн. за шкоду заподіяну майну.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 11 571,64 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.
Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.
Матеріалами справи, а саме: Звітом про оцінку колісного транспортного засобу № 1173 від 17.06.2013 р. встановлено, що розмір завданих збитків власнику автомобіля Subaru Tribeca, реєстраційний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП становить 10 702,35 грн.
Так, згідно з п. 8.5.9. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р., кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).
Як вбачається з калькуляції щодо переліку і вартості матеріалів та ремонтних робіт визначеної програмним комплексом Audatex, вартість відновлювального ремонту встановлено у розмірі 11 040,39 грн.
При цьому, відповідно до Платіжного доручення № 13025 від 03.07.2013 р. позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 11 571,64 грн.
Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, як зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 15.01.2013 р. у справі № 5011-72/9778-2012, від 30.01.2013 р. у справі № 5011-35/11156-2012, від 13.05.2013 р. у справі № 5011-50/17051-2012, від 14.05.2013 р. у справі № 5011-50/17049-2012 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
Крім того, Вищим господарським судом України в постанові від 24.09.2013 р. у справі № 925/112/13-г зазначено, що виходячи з вимог ч. ч. 2, 3 ст. 22, ст. 1166 та ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір реальних збитків не може бути меншим реальної вартості робіт виконаних або таких, які особа, яка зазнала збитків, мусить виконати з метою відновлення пошкодженої речі, що відповідає загальному правилу відшкодування збитків в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у розмірі 11 571,64 грн.
При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до Полісу № АС/740839, розмір франшизи становить 1 000,00 грн., у зв'язку з чим з відповідача має бути стягнуто 10 571,64 грн., проте як в іншій частині позову необхідно відмовити.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми боргу в розмірі 10 571,64 грн.
При цьому, судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з регресною вимогою, однак, відповідно до постанови Верховного Суду України № 3-38гс12 (справа № 23/279) від 28.08.2012 р., позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню в частині стягнення 10 571,64 грн.
З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» (04070, м. Київ, Подільський район, вулиця Костянтинівська, будинок 56, офіс 13, код ЄДРПОУ 21130899) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Альфа Страхування» (04073, місто Київ, проспект Московський, будинок 9, код ЄДРПОУ 30968986) суму страхового відшкодування у розмірі 10 571 (десять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 64 коп. та 1 669 (одну тисячу шістсот шістдесят дев'ять) грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.06.2014 р.
Суддя В.С. Ломака