ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
25 червня 2014 р. Справа № 909/516/14
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Публічного акціонерного товариства
"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001;
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго",
вул. Б.Хмельницького, 59 А, м.Івано-Франківськ,76007;
про: стягнення заборгованості в сумі 23 802 688,86грн., з яких: 19 590 592,16грн. - основний борг, 2 692 153,29грн. - пеня, 760 629,34грн. - інфляційні втрати, 759 314,08грн. - 3% річних.
За участю представників сторін:
від позивача: Бережок С.І.- головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи, (довіреність №14-96 від 18.04.2014р.);
від відповідача: Нищей Н.Ю. - юрисконсульт, (довіреність №21/29 від 13.01. 2014р.).
Позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", заборгованість в сумі 23 802 688,86грн., з яких: 19 590 592,16грн. - основний борг, 2 692 153,29грн. - пеня, 760 629,34грн. - інфляційні втрати, 759 314,08грн. - 3% річних.
В судовому засіданні 19.06.14р., оголошувалась перерва до 25.06.14р.
Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги, вказуючи при цьому на:
- укладення між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу №13/2634-ТЕ-15 від 28.12.12р., на виконання умов якого, Продавець/позивач передав у власність Покупця/відповідача, природний газ на загальну суму 46 091 40716грн., що підтверджують акти - приймання передачі природного газу від 30.09.13р., спожитий у січні 2013р., від 30.09.13р., спожитий у лютому 2013р., від 30.09.13р., спожитий у березні 2013р., від 30.09.13р., спожитий у квітні 2013р., від 24.01.14р., спожитий у жовтні 2013р., від 31.10.13р., спожитий у жовтні 2013р., від 24.01.14р., спожитий у листопаді 2013р., від 24.01.14р., спожитий у грудні 2013р.;
- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за спожитий природний газ, внаслідок чого, виникла заборгованість в сумі 19 590 592,16грн. (26 500 815,00грн. відповідачем сплачено);
- п. 7.2. Договору, відповідно до якого, за порушення строків оплати спожитого природного газу, у відповідача в наявності зобов"язання сплатити 2 692 153,29грн. - пені;
- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі якої, відповідачу нараховано 760 629,34грн. - інфляційних втрат, 759 314,08грн. - 3% річних;
- приписи ст.ст. 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Представник відповідача в судовому засіданні наявність заборгованості за спожитий природний газ в сумі 19 590 592,16грн., за Договором купівлі-продажу природного газу №13/2634-ТЕ-15 від 28.12.12р., визнав, про що зазначив у відзиві на позов №163-2/14 від 19.06.14р. (вх№8709/14 від 19.06.14р.). Виникнення заборгованості обґрунтовує вкрай складним фінансовим становищем та збитковістю підприємства, що зумовлена наявністю значної дебіторської заборгованості, через низький рівень розрахунків населення та бюджетних установ за теплову енергію, що виробляється ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Що стосується нарахованих позивачем штрафних санкцій, то останні визнаються відповідачем частково, пеня в сумі 1 670 932,63грн., 3% річних в сумі 752 985,18грн., інфляційні втрати в сумі 698 512,54грн. (контррозрахунок, а.с.70-72). Разом з тим, відповідач просить суд, взяти до уваги особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - природний газ, що поставляється позивачем, використовується відповідачем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та бюджетними організаціями, значну суму заборгованості останніх перед відповідачем, що підтверджується Звітом про фінансовий стан ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" станом на 31.12.13р. (дебіторська заборгованість складає 61 548тис.грн.), Звітом про фінансовий стан ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" станом на 31.03.14р., (дебіторська заборгованість складає 70 693 тис.грн.), Звітом про сукупний дохід ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за 2013р. (сума збитку складає 33 141 тис.грн.). Звітом про сукупний дохід ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за І квартал 2014р. (сума збитку складає 6 932 тис.грн.), а також те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим порівняно з сумою основного боргу та зменшити розмір нарахованої позивачем пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, зважаючи на ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець/позивач) та ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (Покупець/відповідач) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13/2634-ТЕ-15 від 28.12.12р.
Згідно п. п. 1.1.,1.2. Договору, Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).
Відповідно до п.5.2.Договору, ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1 091,00грн., крім того, ПДВ 20% - 218,20грн., всього 1 309,20грн.
Приймання - передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов"язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов"язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригінала акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. п. 3.3.,3.4. Договору).
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Дослідженням обставин справи судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Продавець/позивач передав у власність Покупця/відповідача, природний газ на загальну суму 46 091 40716грн. Даний факт підтверджують підписані та скріплені печатками сторін акти - приймання передачі природного газу від 30.09.13р., спожитий у січні 2013р., від 30.09.13р., спожитий у лютому 2013р., від 30.09.13р., спожитий у березні 2013р., від 30.09.13р., спожитий у квітні 2013р., від 24.01.14р., спожитий у жовтні 2013р., від 31.10.13р., спожитий у жовтні 2013р., від 24.01.14р., спожитий у листопаді 2013р., від 24.01.14р., спожитий у грудні 2013р. (а.с. 17-24), які фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку природного газу Продавцем Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку сплатити певну грошову суму за отриманий природний газ.
Проте, відповідач неналежно виконав взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за спожитий природний газ, внаслідок чого, утворилась заборгованість у розмірі 19 590 592,16грн. При цьому, 26 500 815,00грн., відповідачем сплачено (виписка ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по операціях з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з 01.01.13р. по 31.03.14р., а.с. 25-26).
Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт наявності заборгованості за поставлений природний газ, обумовлений Договором, в сумі 19 590 592,16грн.
Станом на 25.06.2014р., в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату відповідачем вище зазначеної суми боргу.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договір купівлі-продажу природного газу №13/2634-ТЕ-15 від 28.12.12р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Нормою ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.
Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином свої зобов"язання, які випливають з Договору та Закону, то вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 590 592,16грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.
Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.
Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п. 7.2. Договору, у разі невиконання Покупцем п. 6.1. Договору, він у безспірному порядку зобов"язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, враховуючи викладені правові норми та п. 7.2. Договору позивачем нараховано відповідачу 2 692 153,29грн. - пені, 759 314,08грн. - 3% річних, 760 629,34грн. - інфляційних втрат (розрахунки, а.с.28-32).
Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат, та встановлено, що інфляційні втрати підлягають задоволенню за період та у сумі, вказаній позивачем у розрахунку (а.с.28-32), який визнається судом арифметично вірним.
Що стосується пені та 3% річних, нарахованих позивачем, зокрема, за зобов"язаннями березня 2013р., то судом встановлено, що позивачем невірно визначено початок періоду (з 14.04.13р.) для їх нарахування.
В силу ч. 1 ст.252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 Цивільного кодексу України).
Частиною 5 ст. 254 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з матеріалів справи, за спожитий природний газ у березні 2013р., згідно акту приймання - передачі природного газу від 30.09.13р., на суму 8 333 165,35грн., відповідач, в силу п. 6.1. Договору, повинен провести остаточний розрахунок до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. В даному випадку останній день строку - 13.04.13р. є вихідним днем. Враховуючи правила ч. 5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку буде перший за ним робочий день - 15.04.13р., а відтак, правомірним є нарахування пені та 3% річних з 16.04.13р. по 09.06.13р. (строк зазначений позивачем у позові та розрахунку до нього). Таким чином, стягненню в зазначений період від суми неоплаченого боргу 8 333 165,35грн., за зобов"язаннями березня 2013р., підлягає пеня в розмірі 7 077,48грн., 3% річних в розмірі 1 369,84грн. При цьому, інші періоди та суми нарахованих позивачем пені та 3% річних за зобов"язаннями березня 2013р., в т.ч. і за зобов"язаннями січня 2013р., лютого 2013р., квітня 2013р., жовтня 2013р., листопада 2013р., грудня 2013р., визначено позивачем у розрахунках (а.с.28-32), вірно.
Разом з тим, об"єктивно оцінивши вимогу позивача про стягнення з відповідача пені, загальна сума якої, згідно здійсненого судом перерахунку, складає 2 685 075,81грн., суд приходить до висновку, що такий розмір пені є надмірно великим.
Норми п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, надають право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Аналогічне положення міститься і в ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Врахувавши відсутність вини відповідача у виникненні спору, особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача - природний газ, що поставляється позивачем, за укладеним Договором №13/2634-ТЕ-15 від 28.12.12р., використовується відповідачем, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та бюджетними установами, які своєчасно не здійснюють розрахунки за надані відповідачем послуги (згідно довідки ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" №162-2/14 від 19.06.14р., станом на 01.06.14р., дебіторська заборгованість за надані послуги з теплопостачання становить 67 164 858, 58грн.), вкрай важкий фінансовий стан та збитковість підприємства, що заслуговує на увагу (згідно Звіту про сукупний дохід ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за 2013р., сума збитку складає 33 141 тис.грн., згідно Звіту про сукупний дохід ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" за І квартал 2014р., сума збитку складає 6 932 тис.грн.), невідшкодування різниці в тарифах на теплову енергію перед відповідачем, що унеможливлює своєчасну оплату поставленого позивачем природного газу (відповідно до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання та підігріву води, що надані населенню ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", станом на 01.02.14р., борг з різниці в тарифах становить 24 692 484, 00грн.), зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем пені є надмірно великим, а сплата неустойки зачепить не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних установ, зокрема, щодо можливості постачання їм теплової енергії, а також те, що порушення відповідачем зобов"язання не потягло за собою значних збитків для позивача, суд вважає за можливе, зменшити розмір нарахованої пені на 50% та стягнути з відповідача 1 342 537,90грн. - пені.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягає заборгованість в сумі 19 590 592,16грн., пеня в сумі 1 342 537,90грн., 757 944,24грн. - 3% річних, 760 629,34грн. - інфляційних втрат. В частині стягнення 1 349 615,38грн. - пені, 1 369,84грн. - 3% річних - відмовити.
Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, судом взято до уваги п.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р., згідно якого, у разі коли господарський суд на підставі п.3 ч.1 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов"язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 252, 253, 254, 509, 525, 526, 530, 599, 611, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до відповідача ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення заборгованості в сумі 23 802 688,86грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б.Хмельницького, 59 А, м.Івано-Франківськ, 76007 (ідентифікаційний код 03346058) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код 20077720) 19 590 592,16грн. (дев"ятнадцять мільйонів п"ятсот дев"яносто тисяч п"ятсот дев"яносто дві грн. 16коп.) - заборгованості, 1 342 537,90грн. (один мільйон триста сорок дві тисячі п"ятсот тридцять сім грн. 90 коп.) - пені, 757 944,24грн. (сімсот п"ятдесят сім тисяч дев"ятсот сорок чотири грн. 24 коп.) - 3% річних, 760 629,34грн. (сімсот шістдесят тисяч шістсот двадцять дев"ять грн. 34 коп.) - інфляційних втрат, 73 080,00грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00коп.) - судового збору.
Видати наказ.
В частині стягнення з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул.Б.Хмельницького, 59 А, м.Івано-Франківськ, 76007 (ідентифікаційний код 03346058) 1 349 615,38грн. - пені, 1 369,84грн. - 3% річних - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.06.2014р.
Суддя С.Кобецька