23.06.14р. Справа № 904/2617/14
Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Смирновій І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
За позовом Фермерського господарства "ВЕСНА", с. Микільське, Херсонська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСФЕРА", м. Дніпропетровськ
про визнання договору частково недійсним
Представники:
Від позивача: Клипко С.В., довіреність № б/н від 13.03.2014 р.
Від відповідача: ОСОБА_2., посв. № НОМЕР_1 від 12.05.07 р.
в судовому засіданні від 18.06.2014р. було проголошено перерву до 23.06.2014р.
Суть спору: Фермерське господарство «Весна» с. Микільське Херсонська область звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» м. Дніпропетровськ з позовом про визнання недійсними підпунктів 7.2, 7.3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається порушення норм чинного законодавства та наявність підстав для застосування положень статей 203, 215, 216 та 217 Цивільного кодексу України. А саме -
- за своєю правовою природою нарахування процентів, передбачених підпунктами 7.2 та 7.2 спірного договору, у розумінні статті 549 Цивільного кодексу України підпадають під визначення пені. В підпункті 7.1 договору вже передбачено застосування відповідальності у вигляді пені за неналежне виконання покупцем обов'язку з оплати товару. Тому нарахування процентів, встановлених в підпунктах 7.2 та 7.3 договору, за аналогічне порушення суперечить приписам статті 61 Конституції України та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»;
- в підпункті 12.1 оспорюваного договору передбачено, що факт існування форс-мажорних обставин підтверджується довідкою територіального органу Торгово-Промислової палати України. Згідно положень статті 14 Закону України «Про торгово-промислову палату», підпункту 4 пункту 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №577 від 10.10.2013р., листа Національного банку України №47-411/18440 від 21.10.2013р. обставини непереборної сили засвідчує виключно Торгово-промислова палата України. Регіональні торгово-промислові палати не наділені повноваженнями засвідчувати обставини форс-мажору;
- підпункт 12.2 суперечить положенням підпункту 12.1 договору, оскільки встановлює відповідальність сторони договору у вигляді сплати штрафних санкцій у випадках, які є форс-мажором. Наведене суперечить положенням пункту 2.11 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»
- підпунктом 12.3 договору встановлений обов'язок позивача повідомити відповідача про настання форс-мажорних обставин протягом 3 днів з моменту їх настання. Враховуючи норми чинного законодавства, виконання цього обов'язку в строки, обумовлені договором є неможливим.
У відзиві №2617/1 від 08.05.2014р. відповідач не погодився з доводами позивача та наполягав на правомірності умов договору. Враховуючи положення статті 694 Цивільного кодексу України, нарахування процентів не є ані забезпеченням виконання зобов'язання, ані штрафною санкцією.
Відносно недійсності підпунктів 12.1-12.4 договору відповідач зазначив, що позивач не навів норм матеріального права, які свідчили б про недійсність положень договору. З точки зору відповідача, застосування цих положень договору є правом сторони, не обов'язком.
Також було вказано, що обставини, викладені позивачем, вже досліджувались господарським судом Дніпропетровської області під час розгляду справи №904/8847/13 та була надана відповідна оцінка.
У письмових поясненнях від 06.05.2014р. Фермерське господарство «Весна» с. Микільське вказало, що приписи статей 692, 694, 536 Цивільного кодексу України встановлюють сплату процентів за користування чужими грошовими коштами, а не відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання.
В підпункті 4.2 пункту 4 договору сторони узгодили, що товарний кредит з відстрочкою платежу надається на умовах оплати 0,01% річних за користування товарним кредитом. Нарахування здійснюється з моменту фактичного відвантаження товару до дня фактичної оплати покупцем суми вартості товару.
В підпунктах 7.2 та 7.3 договору сплата відсотків передбачена не з дня отримання товару у власність, а саме з моменту виникнення прострочення оплати товару. Отже зазначені проценти є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно - формою цивільно-правової відповідальності. Зі змісту згаданих пунктів вбачається, що основною підставою нарахування процентів за договором є факт прострочення покупцем оплати товару та відповідно до підпункту 4.5 пункту 4 договору сплачуються покупцем щоденно.
Підпунктом 12.1 договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов'язань за договором у випадку настання форс-мажорних обставин за умови підтвердження факту їх існування довідкою територіального органу Торгово-промислової палати України.
Зміст підпункту 12.2 договору (незвільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань у разі виникнення несприятливих погодних умов, що призвели до загибелі посівів чи врожаю) суперечить положенням підпункту 12.1 договору, оскільки встановлює відповідальність у випадках, віднесених сторонами до форс-мажорних обставин.
За приписами частини 2 статті 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
При цьому, відповідно до пункту 2.11 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» обставини непереборної сили - обставини, що виникли внаслідок прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для суб'єктів аграрного ринку згідно із законодавством, або ті, що виникли внаслідок стихійного лиха, у тому числі пожежі, повені, посухи, заморозків, граду, землетрусу, військових дій або суспільних збурень, а також з інших обставин, які не могли бути керованими стороною договору (контракту), включаючи втрату врожаю або його частини внаслідок несприятливих погодних умов, раптового припинення поставки води, тепла, електроенергії, нафтопродуктів чи газу, не пов'язаного з несплатою їх вартості.
Виконання обов'язку, встановленого в підпункті 12.3 пункту 12 договору, не відповідає нормам статті 14 Закону України «Про торгово-промислову палату». Крім того, неможливо вказати точну дату та підтвердити настання форс-мажорних обставин протягом 3днів з моменту їх настання.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2014р. було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні 26.05.2014р. в режимі відеоконференції.
В судовому засіданні від 26.05.2014р. представник позивач підтримав викладену раніше правову позицію. Представник відповідача явку свого представника не забезпечив.
Ухвалою суду від 05.06.2014р. було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні 18.06.2014р. в режимі відеоконференції.
На адресу суду надійшло клопотання відповідача №2617/2 від 16.06.2014р. про розподіл витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн., понесених підприємством під час провадження у справі. До клопотання було додано копію додатку №1 від 05.05.2014р. до договору про надання послуг адвоката у сфері права №27/14 від 25.04.2014р.; копію рахунку на оплату №30 від 13.06.2014р. на суму 5000грн.; платіжне доручення №54546 від 13.06.2014р. та акт приймання-передачі наданих послуг адвоката у сфері права від 16.06.2014р.
В судовому засіданні від 18.06.2014р. представники сторін підтримали правові позиції, викладені раніше у позовній заяві та відзиві. На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 23.06.2014р.
Ухвалою суду від 20.06.2014р. було задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні 23.06.2014р. в режимі відеоконференції.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014р. (повний текст підписаний 28.01.2014р.) у справі №904/8847/13 були задоволені позовні вимоги ТОВ «Агросфера» до Фермерського господарства «Весна» та ТОВ «Гран Інвест» про солідарне стягнення 494474,70грн. - основного боргу; 54114,45грн. - процентів; 3649,86грн. - пені внаслідок невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р.
На момент вирішення спору по цій справі, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2014р. (повний текст підписаний 28.01.2014р.) у справі №904/8847/13 не набрало законної сили.
У квітні 2014року Фермерське господарство «Весна» с. Микільське з позовом про визнання недійсними підпунктів 7.2, 7.3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013р.
Як зазначалось раніше, в обґрунтування своєї позиції позивач посилається на порушення підпунктами договору норм чинного законодавства та положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
За приписами наведених статей зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про надання правової оцінки оспорюваним підпунктам договору судовим рішенням, оскільки як вбачається зі змісту рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/8847/13 від 23.01.2014р. предметом розгляду було стягнення певних сум за договором.
В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також статтею 6 Цивільного кодексу України сторонам надано право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Так, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросфера» (далі - продавець) та Фермерським господарством «Весна» (далі - покупець) був підписаний договір купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р., згідно якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив (далі - товар) відповідно до умов даного договору.
Відповідно до підпункту 3.1 оспорюваного договору конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплату наведені в специфікаціях до цього договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Оплата вартості товару (виконання зобов'язання) підлягає у гривні згідно розділу 4 цього договору.
В пункті 4 договору визначені загальні умови оплати товару. Так, відповідно до підпункту 4.1 умови оплати товару, порядок і строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до договору.
Підпунктом 4.2 договору встановлено, що товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом.
Товарний кредит, наданий продавцем в межах строків, визначених умовами оплати товару у специфікації - є строком правомірного користування товарним кредитом. Користування товарним кредитом за межами строків, встановлених умовами оплати товару - є неправомірне користування покупцем товарним кредитом.
У разі несвоєчасної оплати товарного кредиту покупець продовжує користуватись товарним кредитом (неправомірне користування) за ставкою згідно підпункту 7.2 (протягом 10-ти календарних днів), а далі - за ставкою згідно підпункту 7.3. договору.
В підпункті 4.5 договору сторони визначили механізм нарахування процентів як за правомірне, так за неправомірне користування товарним кредитом. Так, за наявності несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом (неправомірне користування), сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту.
Пункт 7 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р. регулює питання правових наслідків порушення умов договору.
Підпунктом 7.1 сторони узгодили, що у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у Специфікаціях до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати. Сторони прийшли до взаємної згоди, що нарахування пені припиняється через рік (365календарних днів) від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
В підпункті 7.2 договору визначено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, на прострочену суму нараховуються 35% річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути сплачений та протягом 10-ти календарних днів, тобто до момент, коли починає діяти інша процентна ставка, визначена в підпункті 7.3 договору.
В свою чергу, в підпункті 7.3 договору встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350% річних за користування товарним кредитом.
За приписами статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.
Зі змісту цих статей випливає, що договором може бути встановлено лише інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення.
Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
Таким чином, проценти, визначені в підпунктах 7.2 та 7.3 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р., з механізмом їх нарахування за кожен день прострочення невиконаного зобов'язання («сплата процентів здійснюється покупцем щоденно і по дату фактичного погашення товарного кредиту») за своєю правовою природою підпадають під визначення пені.
Разом з тим, в підпункті 7.1 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р. сторони вже передбачили нарахування пені внаслідок порушення покупцем зобов'язання з оплати вартості отриманої продукції.
Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України у справі №8/5025/1402/12 від 24.12.2013р., яка згідно положень статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
З огляду на викладене, позовні вимоги щодо визнання недійсними підпунктів 7.2 та 7.3 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В пункті 12 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р. сторони визначили наступне.
- підпункт 12.1 - у випадку настання обставин, що знаходяться поза контролем сторін (форс-мажорних), які сторонами не могли бути передбачені і враховані, як то: стихійні лиха, військові дії, страйки (крім персоналу сторін), сторона що підпала під дію таких обставин, звільняється від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов'язань за договором за умови підтвердження факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово - промислової палати України та, якщо ці обставини стали прямою причиною неможливості виконання договірних зобов'язань;
Дійсно, згідно з пунктом 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" №671/97-ВР від 02.12.1997р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України. А зі змісту статті 11 цього Закону, яка визначає права регіональних торгово-промислових палат, вбачається, що останні не наділені повноваженнями щодо засвідчення обставин форс-мажору.
Разом з тим, сторона не позбавлена можливості надати для підтвердження наявності обставин, віднесених договором до форс-мажорних, довідку саме Торгово-промислової палати України.
- підпункт 12.2 - несприятливі погодні умови та інші обставини, які призвели до загибелі посівів чи/або втрати урожаю покупця не є підставою для звільнення покупця від обов'язку розрахуватись за даним договору та сплачувати штрафні санкції;
За приписами статті 1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» №1877-IV від 24.06.2004р. (із змінами та доповненнями) цей Закон визначає основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.
Термін «обставини непереборної сили», наведений в пункті 2.11 статті 2 вищезгаданого Закону, згадується лише при розшифровці поняття «ризики організованого аграрного ринку». Як вбачається зі змісту абзацу першого статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» №1877-IV від 24.06.2004р. всі терміни, наведені в статті застосовуються для цілей цього Закону.
Тобто в даному випадку термін має чітку сферу застосування та не стосується договірних відносин між сторонами. А висновок позивача про порушення положень підпункту 12.2 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р. норм Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» №1877-IV від 24.06.2004р. є помилковим. Крім того, на момент підписання договору позивач погодився із вказаним пунктом без зауважень та заперечень.
- підпункт 12.3 - у разі настання обставин, що вказані в пункті 12.1 даного договору, сторона, для якої вони виникли, повинна в триденний термін письмово повідомити другу сторону про настання таких обставин з подальшим підтвердженням факту існування форс-мажорних обставин довідкою територіального органу Торгово - промислової палати України. Строк надання довідки - 5 календарних днів з моменту повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин;
Чинним законодавством не передбачено строків, протягом яких має видаватись довідка. Позивач не навів конкретних норм законодавства, яким суперечить цей підпункт.
- підпункт 12.4 - неповідомлення або несвоєчасне повідомлення чи/або несвоєчасне надання довідки, позбавляє сторону права посилатись на вказані обставини як на підставу звільнення від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов'язань за цим договором.
За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Таке саме положення міститься і в частині 2 статті 218 Господарського кодексу України.
Таким чином, чинне законодавство містить безумовне положення про те, що за наявності доведених форс-мажорних обставин, особа звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання.
Тому умова про звільнення від відповідальності у вигляді штрафу та пені за невиконання зобов'язань за цим договором, яке поставлене в залежність від своєчасного повідомлення або своєчасного надання довідки, не відповідає чинному законодавству.
Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги Фермерського господарства «Весна» с. Микільське в частині визнання недійсними підпунктів 7.2, 7.3 та 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013р., у задоволенні решти вимог слід відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю.
Судові витрати, понесені позивачем, розподіляються відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується клопотання відповідача про розподіл витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн., понесених підприємством під час провадження у справі, суд зазначає наступне.
Згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат, зокрема, входить оплата послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було додано до матеріалів справи копію договору про надання послуг адвоката у сфері права №27/14 від 25.04.2014р., підписаного між Адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «БАРРІСТЕР» та ТОВ «Агросфера»; ордер серія ДП №352/000016 від 08.05.2014р. на надання правової допомоги ТОВ «Агросфера» адвокатом ОСОБА_2, виданий Адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «БАРРІСТЕР»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_1, видане на ім'я ОСОБА_2, копію додатку №1 від 05.05.2014р. до договору про надання послуг адвоката у сфері права №27/14 від 25.04.2014р.; копію рахунку на оплату №30 від 13.06.2014р. на суму 5000грн.; платіжне доручення №54546 від 13.06.2014р. про перерахування 5000грн Адвокатському об'єднанню «Адвокатське бюро «БАРРІСТЕР» та акт приймання-передачі наданих послуг адвоката у сфері права від 16.06.2014р.
Відповідно до положень договору про надання послуг адвоката у сфері права №27/14 від 25.04.2014р. предметом договору є надання Адвокатським об'єднанням «Адвокатське бюро «БАРРІСТЕР» (далі - виконавець) послуг адвоката щодо захисту порушених майнових прав і законних інтересів ТОВ «Агросфера» (далі - замовник)та представництво останнього в господарському суді Дніпропетровської області в господарський справі №904/2617/14.
Для цього виконавець приймає на себе зобов'язання - з глибокого та досконального вивчення предмета спору; зі збирання та дослідження доказів, які є підставою вимог і заперечень в господарський справі №904/2617/14; з підготовки відзиву на позовну заяву; з представлення інтересів замовника в господарському суді Дніпропетровської області.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача було складено та підписано відзив на позовну заяву, клопотання від 16.06.2014р. про стягнення послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи та заява від 16.06.2014р. про виправлення описки, допущеної в тексті відзиву від 08.05.2014р.
Розгляд справи здійснювався в судових засіданнях від 12.05.2014р., 26.05.2014р., 18.06.2014р. та 23.06.2014р. Представник відповідача був присутній в судових засіданнях від 18.06.2014р. та 23.06.2014р.
Як зазначає відповідач у своєму відзиві, під час судового провадження у справі №904/8847/13 з розгляду позовних вимог ТОВ «Агросфера» до Фермерського господарства «Весна» та ТОВ «Гран Інвест» про солідарне стягнення 494474,70грн. - основного боргу; 54114,45грн. - процентів; 3649,86грн. - пені внаслідок невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р. вже досліджувались положення договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2014р.
Згідно з поясненнями сторін в судовому засіданні від 23.06.2014р., під час провадження в справі №904/8847/13 приймав участь той самий представник ТОВ «Агросфера» - ОСОБА_2, який мав змогу детально вивчити положення оспорюваного договору.
Таким чином, суд доходить висновку, що заявлений відповідачем до розподілу розмір витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5000грн. є завищеним. Належними до сплати з урахуванням всіх обставин справи є витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 500грн.
Враховуючи викладене та керуючись нормами статей 536, 617, 694 Цивільного кодексу України, статей 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 21, 22, 33, 34, 36, 49, 82, 83, 84, 85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Фермерського господарства «Весна» с. Микільське до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» м. Дніпропетровськ про визнання недійсними підпунктів 7.2, 7.3, 12.1, 12.2, 12.3, 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013р. - задовольнити частково.
Визнати недійсними підпункти 7.2, 7.3 та 12.4 договору купівлі-продажу №11203 від 22.03.2013р.
У задоволенні решти позовних вимог Фермерського господарства «Весна» с. Микільське відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 31320991; місцезнаходження: 49083, м Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1) на користь Фермерського господарства «Весна» с. Микільське (код ЄДРПОУ 24110271; місцезнаходження: 75033, Херсонська область, с. Микільське, 121 кілометр дороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, фермерське господарство з відокремленою садибою) суму судового збору в розмірі 609грн.
Стягнути з Фермерського господарства «Весна» с. Микільське (код ЄДРПОУ 24110271; місцезнаходження: 75033, Херсонська область, с. Микільське, 121 кілометр дороги Одеса - Мелітополь - Новоазовськ, фермерське господарство з відокремленою садибою) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросфера» м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 31320991; місцезнаходження: 49083, м Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1) суму витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500грн.
Видати накази після набрання чинності рішенням суду.
В судовому засіданні від 23.06.2014 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст підписаний 26.06.2014р.
Суддя Р.Г. Новікова