25.06.14р. Справа № 904/3097/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "САНДОРА", м. Миколаїв
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 12 010,48 грн.
Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
від позивача: Скачко Д.П., представник, дов. №10-05-2572 від 01.01.2014р.
від відповідача: представник не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "САНДОРА" звернулось до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12010,48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №2226-05/2012 від 16.05.2012 року.
Ухвалою господарського суду від 12.05.2014 року, порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 05.05.2014р.
05.06.2014р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, надав до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.(а.с.25)
Ухвалою господарського суду від 05.06.2014р., у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання розгляд справи відкладено на 17.06.2014р.
17.06.2014р. представник позивача в судовому засіданні подав уточнення позовних вимог, які прийняті судом до розгляду.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, відомості щодо отримання ухвали суду в матеріалах справи відсутні.
У зв'язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей, щодо отримання ним ухвали суду, на вимогу господарського суду позивачем надано до справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого станом на 29.05.2014р. місцезнаходження відповідача є: (АДРЕСА_1), тобто інша адреса ніж вказана у позовній заяві.
Ухвалою господарського суду від 17.06.2014р., з метою належного повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, розгляд справи відкладено на 25.06.2014р., а копія ухвали направлена на адресу відповідача (АДРЕСА_1).
25.06.2014р. представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2014р. (а.с.43), оскільки відповідно до п.3.9.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011р., яким передбачено, що у випадках коли ухвала про порушення провадження у справі не може бути вручена стороні у зв'язку з обмеженим строком розгляду, належним підтвердженням повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи може вважатися телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони. При цьому зазначена ухвала надсилається сторонам в обов'язковому порядку.
Згідно з п. 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
25.06.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Між товариством з обмеженою відповідальністю "САНДОРА" (позивач-постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач-покупець) укладено договір поставки №2226-05/2012 від 16.05.2012 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору передавати покупцю у власність, а покупець - приймати та оплачувати продукцію (соки, безалкогольні та алкогольні напої та ін.). (а.с.7-8)
Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент продукції вказуються в накладній (рахунок-фактурі), що складається відповідно до замовлення покупця. (п.1.2 договору)
Відповідно до п.1.3 договору, ціна продукції встановлюється постачальником на момент відвантаження, відображається в накладній (рахунку-фактурі) та вважається погодженою між постачальником і покупцем за наявності печаток та підписів уповноважених осіб. В цьому випадку накладні виконують функцію специфікації та є невід'ємною частиною даного договору. Покупець підтверджує повноваження осіб, що завіряють своїм підписом факт прийняття товару на накладних (рахунках-фактурах).
Цей договір набирає чинності в момент підписання повноваженими представниками сторін і діє протягом року. Якщо протягом місяця до закінчення строку дії жодна із сторін не заявить про свій намір припинити договірні відносини або переукласти договір на інших умовах, строк дії договору автоматично продовжується на кожен наступний рік і на тих же умовах. (п.6.1 договору)
Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник поставляє товар на умовах DDP (доставка на склад покупця) відповідно до Інкотермс 2000. Адреса доставки: база відпочинку «Авангард».
Сума договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених протягом строку договору. (п.3.1 договору)
На виконання вимог укладеного між сторонами договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 18829 грн. 71 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача, а саме: - видаткова накладна №КР/РНв-042895 від 23.06.2012 року на суму 929,52грн.(а.с.12); - видаткова накладна №КР/РНв-042896 від 23.06.2012 року на суму 4817,28 грн.(а.с.13-14); - видаткова накладна №КР/РНв-043362 від 23.06.2012 року на суму 6977,91грн.(а.с.15-17); - видаткова накладна №КР/РНв-043378 від 23.06.2012 року на суму 4085,64грн.(а.с.18-19); - видаткова накладна №КР/РНв-047224 від 10.07.2012 року на суму 613,20грн.(а.с.20); - видаткова накладна №КР/РНв-047228 від 10.07.2012 року на суму 1406,16грн.(а.с.21-22).
Відповідно до п.3.2 договору, покупець зобов'язаний оплати продукцію протягом 7 календарних днів з дати відвантаження, вказаного в накладній (рахунку-фактурі), шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або шляхом внесення в касу підприємства.
Проте, в порушення своїх зобов'язань за договором, відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 11 172 грн. 54 коп.
Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача залишилась непогашеною, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав.
На підставі п. 4.2 договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України з простроченої суми за кожен день прострочення оплати, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 837 грн. 94 коп.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представника позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:
Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи (а.с.12-22), які підписані представниками сторін та скріплені печаткою позивача.
Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.
Відповідачем оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 11172 грн. 54 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення пені у розмірі 837 грн. 94 коп., суд зазначає наступне:
Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до положень ч. 2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (надалі-Закон) встановлено, що його норми регулюють договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до ст. 1 Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).
На підставі п. 4.2 договору, яким передбачено, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України з простроченої суми за кожен день прострочення оплати.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.2), з урахуванням діючого законодавства, доходить до висновку, що розрахунок пені, що підлягає до стягнення було здійснено за 185 днів прострочення, тобто без врахування положень п.6 ст.232 Господарського кодексу України, яким встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом перераховано розрахунок пені (за 183 дні) на суму 840,24 грн., проте відповідно до п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від від 17 грудня 2013 року встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Враховуючи, що перерахована судом сума пені перевищує суму, яка заявлена позивачем до стягнення та з огляду на те, що у суду відсутнє право виходити за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі, який заявлено позивачем на загальну суму 837 грн. 94 коп.
Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "САНДОРА" (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 17, код ЄДРПОУ 22430008) суму основного боргу у розмірі 11172 грн. 54 коп., пеню у розмірі 837 грн. 94 коп. та суму судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Л.П. Кармазіна
Повне рішення складено 25.06.2014р.