про повернення позовної заяви
24.06.2014 Справа № 908/2144/14
Суддя Носівець Вікторія Вікторівна розглянувши матеріали
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматика НГ» (61170, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 33, офіс 107, 108; юридична адреса: 61184, м. Харків, вул. Дружби народів, буд. 233, к. 156)
до відповідача: публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)
про стягнення 26186,63 грн.
Встановив, що позовні матеріали підлягають поверненню виходячи з наступного:
Статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України», судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу. Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав передбачених ГПК, а саме статтею 43-5, пунктом 4 частини першої статті 63, пунктом 3 частини першої статті 97, пунктом 4 частини першої статті 111-3, частиною другою і пунктом 1 частини четвертої статті 111-20, пунктом 3 частини шостої статті 113, частиною п'ятою статті 122-2, частиною п'ятою статті 122-8. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору (сплата його не до спеціального фонду державного бюджету України або в меншому розмірі, ніж необхідно), то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору. За відсутності у відповідному платіжному документі належних платіжних реквізитів або неправильного їх зазначення заява (скарга) так само повертається господарським судом без розгляду. При цьому в ухвалі, що виноситься господарським судом з даного приводу, має бути зазначено правильні платіжні реквізити для перерахування сум судового збору. Якщо у період часу між датою подання заяви (скарги) і датою надходження її до суду згадані реквізити змінилися, то ця обставина не тягне за собою наслідків у вигляді повернення такої заяви (скарги) .
Листом Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області від 08.06.2012 р. № 04-13/494-1212 визначені реквізити для перерахування судового збору при зверненні з позовом до суду, відповідно до якого одержувачем грошових коштів (суми судового збору) є УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001, Банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409, № рахунку 31215206783007.
Разом з тим, до позовних матеріалів додано платіжне доручення № 875 від 23.04.2014 р. про сплату судового збору у розмірі 1827,00 грн., в якому одержувач зазначено: УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, р/р 31215206783003, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, код банку 851011, код ЄДРПОУ: 37999654. Інших доказів сплати судового збору в установлених розмірах та порядку суду не надано.
Пунктом 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що Законом передбачено сплату судового збору за місцем розгляду справи із зарахуванням його до спеціального фонду державного бюджету України (частина перша статті 9). При цьому місце розгляду справи господарським судом визначається з огляду на вимоги статей 13 - 16, 92, 108, 111-14, 114, 122-1, 122-7 ГПК. Якщо судовий збір було сплачено за місцем подання позову (заяви, скарги) до господарського суду, а в подальшому матеріали справи було передано в порядку частини першої статті 17 ГПК до іншого господарського суду, то останній не вправі в зв'язку з цим повертати відповідну заяву чи скаргу з посиланням на відсутність належних доказів сплати судового збору, оскільки після порушення провадження у справі приписи статті 63 ГПК застосовуватись не можуть, а визначальним є сам факт надходження суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету.
Позовні матеріали містять ухвалу господарського суду Харківської області у справі № 922/1644/14 від 28.04.2014 р., якою позов ТОВ «Автоматика НГ» до ПАТ «Запорізький завод феросплавів» про стягнення 26186,63 грн. повернутий позивачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 57, п. 6, ч. 1 ст. 63 ГПК України.
З огляду на викладене слідує, що господарським судом Харківської області не застосовувалися положення ст.ст. 15, 17 ГПК України, а від так не виникло підстав вважати платіжне доручення, яке долучено до позовних матеріалів, таким, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі і є доказом дотримання позивачем приписів ст. 57 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Приписами ст. 56 ГПК України встановлено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Статтею 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
В якості доказів направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками, позивачем надані оригінал фіскального чеку № 8689 від 24.04.2014 р. та ксерокопія опису вкладення у цінний лист від 24.04.2014 р.
Згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (далі - Правила), доказом направлення адресату кореспонденції є оригінал розрахункового документу (оригінал поштової квитанції чи фінансового чека), виданий відправникові поштового відправлення.
Відповідно до п. 19 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. N 270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Пунктом 61 Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Таким чином, належним доказом направлення сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів є оригінали фіскального чеку (квитанції) та опису вкладення, в якому назначені: повне найменування адресанта, його поштова адреса та поіменний перелік документів, що надсилається на його адресу (додаток до позовної заяви).
Про допущені позивачем порушення статей 56, 57 ГПК України було зазначено тричі (ухвала № 922/1644/14 від 28.04.2014, ухвала № 908/1721/14 від 26.05.2014 р., ухвала № 908/1941/14 від 10.06.2014 р.), між тим позивач не вжив дії для усунення зазначених судами недоліків.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Згідно з ч. 6 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею у господарський суд в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись ст.ст. 56, 57, п. 4, 6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву повернути позивачу без розгляду.
Додаток: 23 аркушах, в тому числі оригінали платіжного доручення № 875 від 23 квітня 2014 р. на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору, фіскального чеку № 8689 від 24.04.2014 р.
Суддя В.В. Носівець