26 травня 2014 року 14:52 810/1610/14
м. Київ
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Журавель В.О., при секретарі судового засідання Ігнатко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельне управління - 2" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно-будівельне управління-2" (далі-позивач, товариство) до Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області (далі-відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем зроблено помилкові висновки з питань визначення податкових зобов'язань та єдиного внеску. Так, позивач не погоджується з віднесенням податковим органом заборгованості по заробітній платі до безповоротної фінансової допомоги, та, як наслідок, до збільшення валових доходів підприємства. Зазначає, що така заборгованість існує, проте вона періодично змінюється, оскільки підприємством вживаються заходи щодо виплати заробітної плати, відтак віднесення цих коштів до валових доходів є помилковим. Заперечує обґрунтованість віднесення податковим органом заборгованості перед іншим контрагентом по будівництву об'єкта до безнадійної заборгованості, що тягне збільшення валових доходів підприємства. Зазначає, що будівництво об'єкта не завершено через кризу у будівельній галузі, для продовження будівництва цього ж об'єкта складено інший договір, на підтвердження зобов'язань по попередньому договору складено акт звірки взаєморозрахунків, тому строк позовної давності не закінчився, а віднесення цих коштів до валових доходів є помилковим. Заперечує факт завищення валових витрат при списанні паливо-мастильних матеріалів на автомобілі, які отримано від працівників підприємства, оскільки ці автомобілі використовувалися виключно для потреб господарської діяльності підприємства, а паливно-мастильні матеріали у встановленому порядку видавалися та списувалися лише на ці автомобілі, факти їх видачі працівникам підприємства, від яких на підставі договорів отримано автомобілі, відсутні. Оскільки виплати по використанню вказаних автомобілів працівникам підприємства не здійснювалися, а паливно-мастильні матеріали їм не видавалися, то є помилковим і твердження податкового органу про заниження бази оподаткування по сплаті єдиного внеску та про заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб. Позивач просить суд скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити, надав письмові заперечення, які ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельне управління-2» є юридичною особою, що зареєстрована 04.03.96 виконавчим комітетом Обухівської міської ради Київської області. Товариство має ліценцію Державної архітектурно-будівельної інспекції України на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.
Податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажно-будівельне управління-2» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012. За результатами перевірки складено акт від 31.01.2014 №26/10-16/305430685, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема: п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1, п.п.1.25.1 п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки підприємством занижено податок на прибуток на 201404 грн, в т.ч. 1 кв. 2011 р. - 201404 грн; п.п.135.5.4 п.135.4 ст.135, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, оскільки встановлено заниження податку на прибуток в сумі 1045053 грн, у т.ч.: 2 квартал 2011 р. - 18578 грн, 2-3 квартал 2011 р. - 47042 грн, 2-4 квартал - 968542 грн, 2012 р. - 104505 грн; п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.164.5 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання на доходи фізичних осіб на загальну суму 15666,07 грн, в тому числі за 2011 р. - в сумі 38502,92 грн, за 2012 р. - в сумі 37163,15 грн, ст.7 Закону України «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 85494,58 грн.
В акті перевірки вказано, що позивачем не надано належним чином оформлених документів, які підтверджують фактичне використання працівниками підприємства паливно-мастильних матеріалів на закріплені автомобілі. Перевіркою встановлено, що вартість виданого працівникам пального в сумі 428774,60 грн не включено до сукупного місячного оподатковуваного доходу працівників підприємства. Зазначено, що витрати на виплату фізичній особі, яка перебуває з платником податку в трудових відносинах, компенсації за використання для потреб виробництва особистого автомобіля не належить до фонду оплати праці і не враховуються під час визначення об'єкта, з якого нараховується та утримується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, встановлено заниження фонду оплати праці на загальну суму 202978,60 грн. Зазначено, що по підприємству обліковується депонована заробітна плата, термін виникнення якої - 2007 р., в сумі 805614 грн. - за 1 квартал 2011 р. Ці суми податковим органом віднесено до безповоротної фінансової допомоги, оскільки по них сплинув строк позовної давності, а тому вони є валовим доходом позивача. Зазначено, що станом на 01.12.2011 у позивача обліковується кредиторська заборгованість на загальну суму 3894394 грн, яка виникла у 2007-2008 рр, тому через сплив строку позовної давності ця сума є безнадійною заборгованістю. Відповідач стверджує, що паливно-мастильні матеріали, які використано позивачем для транспортних засобів, отриманих від працівників підприємства, не відносяться до витрат ТОВ «МБУ-2», а є додатковим благом працівників, яке підлягає оподаткуванню.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, товариство подано заперечення, які за результати їх розгляду відхилено податковим органом.
На підставі Акту перевірки від 31.01.2014 №26/10-06/305430685 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014 №0000192204/213, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на 1538068 грн, в т.ч. за основним платежем - 1274451 грн, за штрафними санкціями - 263617 грн; від 17.02.2014 №0000491702/214, яким збільшено суму грошового зобов'язання по єдиному внеску на суму 128241,87 грн, у тому числі за основним платежем - 85494,58 грн, за штрафними санкціями - 42747,29 грн, та від 17.02.2014 №0000481702/215, яким збільшено суму грошового зобов'язання по сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі 130914,96 грн, у тому числі за основним платежем - 75666,07 грн, за штрафними санкціями - 55248,89 грн.
Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що 14.05.2006 між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» (замовник) та АТЗТ «Будівельно-Монтажне Управління №2» (генпідрядник) укладеного договір №3/ОБ генерального підряду на капітальне будівництво житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1. Сторонами до договору оформлено календарний план будівництва, та акти звірки взаємних розрахунків. На підтвердження виконання умов цього договору сторонами належним чином оформлено довідки про вартість виконаних підрядних робіт (КБ-3), заявки з додатками до них, акти приймання виконаних підрядних робіт (КБ-2), підсумкові відомості ресурсів (витрат за прийнятими нормами) (т.2 а.с.4-23, а.с.28-245, т.3 а.с.1-158). У зв'язку з утворенням боргу замовника перед позивачем товариство направило замовнику претензію по оплаті робіт і неустойки, на яку замовником надано відповідь (т.2 а.с.24-25). Через фінансову кризу в Україні фінансування галузі будівництва призупинено, в тому числі зупинено і фінансування вказаного об'єкта, про що позивач листом від 29.04.2009 повідомив ДПІ в Обухівському районі (т.3 а.с.159-161).
Про подальші дії позивача по будівництву цього ж об'єкта свідчить укладання 01.06.2010 між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» та ЗАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан» та АТЗТ «Будівельно-Монтажне Управління №2» (генпідрядник) договору координації дій по добудові житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями соціальної сфери, підземним паркінгом та торговельним центром на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1. Також 01.06.2010 між ЗАТ «Спільне Українсько-Болгарське підприємство «Богдан» (замовник) та позивачем (генпідрядник) укладено договір №1/ГПБ генерального підряду на капітальне будівництво. Крім того, актом звірки взаєморозрахунків від 01.06.2010 між позивачем та ЗАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан» та актом списання заборгованості по АТЗТ БМУ-2 від грудня 2011 р. сторонами погоджено суму заборгованості, яка виникла у ході виконання вищевказаного договору №3/ОБ генерального підряду від 14.05.2006 між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» та АТЗТ «Будівельно-Монтажне Управління №2».
На підтвердження періодів виникнення боргу та погашення заборгованості із виплати заробітної плати позивачем надано довідки щодо розміру депонованої заробітної сплати, витяги з книги обліку депонованої заробітної плати, реєстри виданої депонованої заробітної плати, видаткові касові ордери, платіжні відомості. Так, згідно з наданими позивачем відомостями станом на 31.12.2007 сума депонованої заробітної плати становила 510007 грн, у 2011 р. виплачено 48303 грн, станом на 01.01.2011 депонована заробітна плата складала 757311 грн. (т.3 а.с. 162-189).
Як встановлено судом, у своїй господарській діяльності позивач використовував у 2011-2012 роках вантажні автомобілі, частина з яких є на балансі підприємства, а інші - отримано на підставі цивільно-правових договорів, що підтверджується договорами позички транспортного засобу від 03.01.2011 та 03.01.2012, актами прийому-передачі транспортного засобу, наказами по підприємству про закріплення водіїв за транспортними засобами, актами повернення транспортного засобу. На підтвердження видачі у 2011-2012 рр. паливно-мастильних матеріалів на автомобілі, отримані товариством за договорами позички від працівників підприємства, позивачем до суду надано звіти про видані паливно-мастильні матеріали, подорожні листи, накази про норми витрат паливно-мастильних матеріалів та про закріплення водіїв за цими автомобілями (т.1 а.с.63-212, т.3 а.с.190-240, т.4, т.5, т.6 а.с.1-189, т.6 а.с.198-245, т.7 а.с.1-45). На підтвердження придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів від постачальників товариством надано рахунки-фактур, видаткові та податкові накладні, реєстр номерів електронних паливних карток по накладним, накладні на товар (т.7 а.с.102-185, т.8 а.с.1-112).
Як встановлено судом, ці автомобілі використовувалися підприємством для потреб власної господарської діяльності, при цьому водіями автомобілів були не ті працівники підприємства, які за договорами позички надавали підприємству вказані автомобілі. Згідно з умовами договорів позички оплата власникам автомобілів за їх використання підприємством не передбачалася і не здійснювалася.
Актом №1 від 10.06.2010 зафіксовано факт знищення позивачем первинних бухгалтерських документів за період 2006-2009 рр, що не призначені до подальшого зберігання.
Між позивачем та ТОВ «Компанія Старлайн» 12 січня 2008 року укладено договір №12 про надання послуг автомобільним транспортом та будівельними механізмами (т.2 а.с.26-27), які використовувалися при будівництві вказаного вище об'єкта.
Згідно з дослідженою судом довідкою управління Пенсійного фонду України у м. Обухові та Обухівському районі Київської області №28 від 22.02.2013 за наслідками перевірки позивача не встановлено порушень при нарахуванні єдиного внеску чи внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР, «Про збір на облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, нормами Податкового та Цивільного кодексів України.
Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону №334/94-ВР безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Відповідно до п.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначенням строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно з п.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (п. 3 ст. 264 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Підпунктом 1.2 п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88 (далі - Положення №88) визначено, що господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог даного Положення.
Відповідно до пп. 2.16, п. 2 Положення №88 забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Згідно з п.138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Щодо твердження податкового органу про сплив строку позовної давності по заборгованості по договору №3 від 14.05.2006 з позивачем суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 136.1.1 п.136.1 ст.136 ПК України, для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно з договором №3 від 14.05.2006 між замовником і генпідрядником АТЗТ БМУ №2 в рахунок оплати за виконані будівельні роботи забудовник зобов'язався поставляти будівельні матеріали на будівельний майданчик транспортними засобами на правах субпідрядника, що є попередньою оплатою за виконані будівельно-монтажні роботи.
Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентом підтверджується дослідженими у справі доказами: договорами та належним чином оформленими первинними документами у межах його виконання: актами приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3, податковими накладними, іншими доказами. Зокрема, як встановлено судом з наявних у справі документів позивачем подавалися заявки на матеріали, які необхідні для виконання робіт, відповідно до яких поставлялися будівельні матеріали, які згідно з цим договором відносяться до авансових платежів. Крім того, суд бере до уваги, що позивачем було списано будівельні матеріали в грудні 2011 року. Крім того, у подальшому з метою добудови вказаного об'єкта позивачем укладено інші правочини та складено акт звірки взаєморозрахунків від 01.06.2010 між ним та представником ЗАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан», та Акт списання заборгованості по АТЗТ БМУ-2 від грудня 2011 р., в яких сторонами погоджено суму кредиторської заборгованості. Оскільки ці дії вчинялися позивачем у 2010-2011 рр., то з урахуванням приписів ст.264 ЦК України суд визнає помилковими твердження податкового органу про сплив строку позовної давності за договором.
При цьому суд бере до уваги, що по цих порушеннях на підставі Акту перевірки було складено протоколи про притягнення до відповідальності головного бухгалтера ТОВ «МБУ-2» ОСОБА_1 Ці протоколи розглянуто Обухівським районним судом Київської області, яким у справі №352/1032/14-п про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності щодо ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2011 р. - 201401 грн., 2-4 квартал 2011 р., 2012 р. - 1045053 грн, винесено постанову від 24 лютого 2014 р. про закриття провадження у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а у справі №372/712/14-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 щодо заниження податкових зобов'язань на доходи фізичних осіб та порядку нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011-2012 роки, що призвело до заниження ЄСВ, виніс постанову від 24 лютого 2014 р. про закриття провадження у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Як встановлено судом, позивачем дійсно здійснюється будівництво вищевказаного об'єкта і для цього позивачем укладалися правочини. Зазначені обставини сторонами визнаються і не заперечуються. При цьому податковий орган стверджує, що позивачем здійснено два окремих правочини, завершення першого з яких підтверджується закінченням строку, на який у 2006 р. укладено договір, відтак по цьому договору є непогашена заборгованість, яку віднесено до безнадійної заборгованості, а позивач стверджує, що укладення подальших договорів у 2010 р. з тими ж сторонами та залучення до цього інших контрагентів стосується того ж об'єкта будівництва і було здійснено для продовження будівництва, а при укладенні цих договорів враховано існуючу заборгованість. Це на думку позивача перериває строк позовної давності, отже вказана заборгованість не є безнадійною.
Надаючи оцінку висновку податкового органу про те, що позивачем вчинено дві окремі операції, по одній з яких утворилася заборгованість та сплинув строк позовної давності для її стягнення, суд бере до уваги, що згідно з приписами ст. 264 ЦК України строк позовної давності переривається вчиненням особою дій, які свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Тому суд погоджується з твердженнями позивача про те, що підписання ним акта звірки взаєморозрахунків від 01.06.2010 із ЗАТ «Спільне Українсько-Болгарське Підприємство «Богдан» та акта списання заборгованості по АТЗТ БМУ-2 від грудня 2011 р., якими сторонами погоджено суму заборгованості, що виникла у ході виконання вищевказаного договору №3/ОБ генерального підряду від 14.05.2006 між ТОВ «Перша Українська Індустріально-Інвестиційна компанія» та АТЗТ «Будівельно-Монтажне Управління №2», свідчить про визнання позивачем своїх зобов'язань, відтак це перериває строк позовної давності та спростовує твердження податкового органу з цього приводу.
Щодо валових витрат по використанню паливно-мастильних матеріалів суд зазначає наступне.
Позивачем надано докази, що підтверджують наявність у нього у користуванні автомобільного транспорту і його використання для потреб господарської діяльності та спростовують факт видачі ПММ на ці автомобілі тим працівникам підприємства, у яких їх отримано за договорами позички.
Податковим органом до суду не надано жодного документа, який би підтверджував видачу позивачем паливно-мастильних матеріалів особам, у яких за договорами позички отримано транспортні засоби, що могло б свідчити про отримання такими особами додаткового доходу. Суд зауважує, що податковий орган не зазначив в акті конкретні прізвища працівників, які отримували цей додатковий дохід, та його розмір щодо кожної особи, а зазначив лише загальну вартість паливно-мастильних матеріалів, яку позивачем було витрачено для цих автомобілів. При цьому твердження податкового органу про те, що відсутність подорожніх листів свідчить саме про отримання працівниками, які є їх власниками, додаткового доходу (в сумі вартості ПММ) є помилковим, оскільки наявні у справі подорожні листи свідчать про використання транспортних засобів саме для потреб господарської діяльності позивача, вони підтверджують факт залучення до керування цими транспортними засобами працівників підприємства, які не є власниками автомобілів, а також не містять відомостей про нарахування доходу власникам автомобілів.
Що стосується недотримання нотаріальної форми договорів позички транспортного засобу, укладених позивачем, то суд бере до уваги наступне. Судом встановлено факт реальності використання зазначених транспортних засобів саме в господарській діяльності позивача, факт використання їх на безоплатній основі та факт відсутності видачі паливно-мастильних матеріалів власникам вказаних автомобілів, які є працівниками підприємства.
Згідно з приписами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України відповідні витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Як встановлено судом, податковий орган не посилався в акті перевірки саме на такі порушення позивачем вимог ЦК України, як недотримання нотаріальної форми вчинення зазначених правочинів, відтак відповідач і при розгляді цієї адміністративної справи не може посилатися на вказані обставини.
Крім того, суд бере до уваги, що довідкою управління Пенсійного фонду України у м. Обухові та Обухівському районі Київської області №28 від 22.02.2013 спростовано твердження відповідача щодо порушень при нарахування ЄСВ, оскільки цією довідкою не встановлено порушень ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок або внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки виплати по використанню вказаних автомобілів працівникам підприємства не здійснювалися, а паливно-мастильні матеріали їм не видавалися, то твердження податкового органу про заниження бази оподаткування по сплаті єдиного внеску та про заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб не відповідає дійсності.
Отже, суд дійшов висновку, що зменшення податковим органом валових витрат на використання паливно-мастильних матеріалів позивача та заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб, а також пов'язане з цими обставинами заниження фонду оплати праці, на який нараховується соціальний внесок, є необґрунтованим.
Відтак, податковим органом всупереч вимог статті 71 КАС України не доведено суду належними та достатніми доказами обґрунтованість та законність спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд вважає, що відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню сплачена ним сума судового збору.
Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000192204/213, №0000491702/214, №0000481702/215 від 17.02.2014, видані Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтажно - будівельне управління - 2" судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 30 травня 2014 р.