10 червня 2014 року 810/3407/14
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2014 №0008891702.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач правомірно здійснював як платник єдиного податку діяльність щодо надання в платне тимчасове користування (оренду) торгове обладнання фізичним особам-підприємцям, що підпадає до виду її діяльності як надання в оренду інших машин, устаткування та товарів н.в.і.у., визначеного в свідоцтві про сплату єдиного податку. З огляду на це, висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надав.
10 червня 2014 року представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за її відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.
Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2014 року посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства про оподаткування за період з 08.02.2012 по 18.04.2014, за результатами якої складено Акт від 07.05.2014 №251/1703/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
Згідно з висновками Акту перевірки податковим органом було встановлено, що фактично в період з 06.02.2012 по 31.12.2013 ОСОБА_1 перебувала на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (ІІ група) відповідно до укладених договорів, надавала у тимчасове платне користування (оренду) торгове обладнання (прилавки для торгівлі ювелірними виробами, скляні вітрини, металеві сітки, вхідна ролета, сейф) фізичним особам-підприємцям, що не підпадає (не відноситься) до тих видів діяльності, які особисто визначені ФОП ОСОБА_1 у заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а саме: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів; 77.39 Надання в оренду офісних машин і устаткування та товарів н.в.і.у.; 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг.
У зв'язку з зазначеним відповідачем на підставі п. 293.4 ст. 293 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 №0008891702, згідно з яким позивачу донараховано єдиний податок з фізичних осіб у розмірі 15% до доходу, отриманого від провадження діяльності не зазначеної в свідоцтві платника єдиного податку, на загальну суму 128878,35 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 32219,59 грн.
Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення неправомірним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України до другої групи платників єдиного податку відносяться фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1000000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005.
Згідно з вимогами Податкового кодексу України, оренда - це ті ж самі послуги, а за послугами для другої групи є обмеження, передбачені п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 291.7 ст. 291 Податкового кодексу України для цілей цієї глави під побутовими послугами населенню, які надаються першою та другою групами платників єдиного податку, розуміються такі види послуг: 1) виготовлення взуття за індивідуальним замовленням; 2) послуги з ремонту взуття; 3) виготовлення швейних виробів за індивідуальним замовленням; 4) виготовлення виробів із шкіри за індивідуальним замовленням; 5) виготовлення виробів з хутра за індивідуальним замовленням; 6) виготовлення спіднього одягу за індивідуальним замовленням; 7) виготовлення текстильних виробів та текстильної галантереї за індивідуальним замовленням; 8) виготовлення головних уборів за індивідуальним замовленням; 9) додаткові послуги до виготовлення виробів за індивідуальним замовленням; 10) послуги з ремонту одягу та побутових текстильних виробів; 11) виготовлення та в'язання трикотажних виробів за індивідуальним замовленням; 12) послуги з ремонту трикотажних виробів; 13) виготовлення килимів та килимових виробів за індивідуальним замовленням; 14) послуги з ремонту та реставрації килимів та килимових виробів; 15) виготовлення шкіряних галантерейних та дорожніх виробів за індивідуальним замовленням; 16) послуги з ремонту шкіряних галантерейних та дорожніх виробів; 17) виготовлення меблів за індивідуальним замовленням; 18) послуги з ремонту, реставрації та поновлення меблів; 19) виготовлення теслярських та столярних виробів за індивідуальним замовленням; 20) технічне обслуговування та ремонт автомобілів, мотоциклів, моторолерів і мопедів за індивідуальним замовленням; 21) послуги з ремонту радіотелевізійної та іншої аудіо- і відеоапаратури; 22) послуги з ремонту електропобутової техніки та інших побутових приладів; 23) послуги з ремонту годинників; 24) послуги з ремонту велосипедів; 25) послуги з технічного обслуговування і ремонту музичних інструментів; 26) виготовлення металовиробів за індивідуальним замовленням; 27) послуги з ремонту інших предметів особистого користування, домашнього вжитку та металовиробів; 28) виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням; 29) послуги з ремонту ювелірних виробів; 30) прокат речей особистого користування та побутових товарів; 31) послуги з виконання фоторобіт; 32) послуги з оброблення плівок; 33) послуги з прання, оброблення білизни та інших текстильних виробів; 34) послуги з чищення та фарбування текстильних, трикотажних і хутрових виробів; 35) вичинка хутрових шкур за індивідуальним замовленням; 36) послуги перукарень; 37) ритуальні послуги; 38) послуги, пов'язані з сільським та лісовим господарством; 39) послуги домашньої прислуги; 40) послуги, пов'язані з очищенням та прибиранням приміщень за індивідуальним замовленням.
Як було встановлено судом, позивачем, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (ІІ група), відповідно до укладених договорів в період з 06.02.2012 по 31.12.2013 надавались у тимчасове платне користування (оренду) торгове обладнання (прилавки для торгівлі ювелірними виробами, скляні вітрини, металеві сітки, вхідна ролета, сейф) фізичним особам-підприємцям.
Так, відповідно до Свідоцтва платника єдиного податку від 08.02.2012 Серії НОМЕР_2 визначені наступні види господарської діяльності позивача, а саме: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп'ютерів; 77.39 Надання в оренду офісних машин і устаткування та товарів н.в.і.у.; 81.10 Комплексне обслуговування об'єктів; 81.22 Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів.
Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців.
Основний вид економічної діяльності - це визначальна ознака у формуванні та стратифікації сукупностей статистичних одиниць для проведення державних статистичних спостережень. Органи державної статистики розраховують основний вид економічної діяльності на підставі даних державних статистичних спостережень відповідно до статистичної методології за підсумками діяльності підприємств за рік.
Крім того, КВЕД призначений забезпечувати:
- статистичний облік підприємств і організацій за видами економічної діяльності;
- проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності й аналізу статистичної інформації на макрорівні (складання показників національних рахунків - рахунків виробництва й утворення доходу, таблиці "витрати-випуск");
- зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною через застосування єдиної статистичної термінології, статистичних одиниць і принципів визначення та змінення видів економічної діяльності підприємств і організацій.
Тобто КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Об'єктами класифікації у КВЕД є види економічної діяльну відокремлених підрозділів юридичних осіб і фізичних осі( суб'єкти), що їх на вищих рівнях класифікації групують у галузі.
Отже, вирішуючи даний спір, необхідно встановити, які види діяльності безпосередньо відносяться до КВЕД 77.39, який є основним видом діяльності позивача.
КВЕД 77.39 Надання в оренду офісних машин і устаткування та товарів н.в.і.у. включає:
-- надання в оренду й операційний лізинг інших машин і устатковання без оператора, що їх використовують у виробничій діяльності зазвичай як основні засоби:
- двигунів і турбін
- верстатів
- добувного та нафтового устаткування
- професійного радіоустатковання, телевізійного та телекомунікаційного устаткування
- устатковання для виробництва кінофільмів
- контрольного та вимірювального устаткування
- проектування машинобудування, промислового будівництва
-- надання в оренду й операційний лізинг наземного транспорту (крім моторних транспортних засобів) без водіїв:
- мотоциклів, фургонів, будинків-автопричепів тощо
- залізничного транспорту
Цей клас також включає надання в оренду:
- приміщень або офісних контейнерів
- тварин (наприклад, стада або бігових тварин, тварин для супроводу)
- контейнерів
- піддонів
Цей клас не включає:
- надання в оренду велосипедів, див. 77.21
- надання в оренду сільськогосподарських і лісогосподарських машин і устатковання, див. 77.31
- надання в оренду будівельних машин і устатковання, див. 77.32
- надання в оренду офісної техніки та устатковання, у т.ч. комп'ютерів, див. 77.33.
Отже, аналізуючи види діяльності, які входять в КВЕД 77.39, фактичне здійснення надання у тимчасове платне користування (оренду) торгове обладнання (прилавки для торгівлі ювелірними виробами, скляні вітрини, металеві сітки, вхідна ролета, сейф) фізичним особам-підприємцям не підпадає (не відноситься) до тих видів діяльності, які особисто визначені ФОП ОСОБА_1 у заяві на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.
Так, відповідно до вимог Класифікації та основних характеристик торгового устаткування, торговельне обладнання поділяється на такі види: торговельне немеханічне устаткування (торгова меблі), вимірювальне обладнання, контрольно-касове обладнання, холодильне обладнання, підйомно-транспортне обладнання, обладнання для фасування і упаковки.
Для виконання різних операцій, пов'язаних з прийманням, зберіганням, підготовкою до продажу, викладкою і продажем товарів, в магазинах застосовується немеханічне торговельно-технологічне устаткування (меблі для торгових приміщень). Однією з головних функцій торгового немеханічного обладнання є забезпечення технологічного процесу на торговельному підприємстві. Меблі, будучи основним видом устаткування даного підприємства, представляє собою гірки, вішала, тару-обладнання, прилавки, вітрини, стелажі та інші вироби, необхідні для виконання основних торговельних операцій.
Це також додатково підтверджує факт отримання доходу ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування від виду діяльності, не зазначеного у Свідоцтві єдиного податку.
Так, нормами Податкового кодексу України визначено, що у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у главі 1 розділу ХІV цього Кодексу, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у свідоцтвах платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.
Пунктом 293.4 статті 293 Податкового кодексу України визначено, що ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку, зокрема першої та другої груп, у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи.
Відповідно до п.п.4 п. 299.15 ст. 299 Податкового кодексу України свідоцтво платника податку анулюється органом державної податкової служби у випадках здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - в останній день податкового (звітного) періоду, в якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
Згідно з п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 №0008891702 винесено відповідачем правомірно, обґрунтовано та в межах встановленої законом компетенції.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.
Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно та обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та законно винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 №0008891702, а підстав для його скасування судом не встановлено.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір").
З матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 161097,94 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 3221,96 грн.
Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 02.06.2014 №100 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 322,20 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 2899,76 грн. підлягає стягненню з позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2899 (дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 76 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Балаклицький А. І.